Рішення

від 12.06.2008 по справі 4738-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4738-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 217

РІШЕННЯ

Іменем України

12.06.2008Справа №2-25/4738-2008

За позовом Фірми «ТЕС», м. Сімферополь, вул.. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11

До відповідача  Сімферопольського управління виробничо – технічного обслуговування та комплектації ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія», м. Сімферополь, вул.. Беспалова, 47

Про стягнення  169185,15 грн.  

Суддя   Копилова О.Ю.

Представники:

Від позивача –  Бейм О.В., представник, дов. від 03.01.2008 року, Домарацький Д.Р., представник, дов. від 03.01.2008 року

Від відповідача – Рижков С.В., представник, дов. від 15.01.2008 року

Обставини справи:

Позивач – Фірма «ТЕС» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Сімферопольського управління виробничо – технічного обслуговування та комплектації ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія», просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 142415,00 грн., індекс інфляції -  23728,15 грн., 3% річних – 3042,00 грн., всього – 169185,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після здійснення позивачем поставки палива відповідачу на суму 193410,00 грн., останній здійснив оплату лише на суму 50995,00 грн., у зв'язку з чим непогашеною залишилась заборгованість у розмірі 142514,00 грн.

В судовому засіданні 03.06.2008 року було оголошено перерву в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, до 12.06.2008 року до 12 години 20 хвилин, про що сторони повідомлені під розпис в бланку перерви в судовому засіданні.

12.06.2008 року розгляд справи продовжено за участю представників сторін.

12.06.2008 року до Господарського суду АР Крим позивачем надано уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача 147984,00 грн. боргу, 30041,59 грн. – збитків від інфляції, 3% річних у розмірі 3042,00 грн., всього – 181067,59 грн.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Розгляд справи відкладався  в порядку ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, в  порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

В період з 20.04.2007 року по 11.05.2007 року позивач, за проханням відповідача, поставив на його адресу, у відповідності до видатних накладних № РТ – 0003186 від 20.04.2007 року на суму 56610,00 грн., № РТ – 0003406 від 27.04.2007 року на суму 45600,00 грн., № РТ – 0003569 від 04.05.2007 року на суму 45600,00 грн., № РТ – 0003779 від 11.05.2007 року на суму 45600,00 грн.  (а.с. 20-23) бензин марки А-92, А-80 та дизельне паливо, на загальну суму 193410,00 грн.

Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується довіреностями, наявними у матеріалах справи, виписаними на отримання від Фірми «ТЕС»  поставленого палива (а.с. 24-27).

Надалі, позивачем, відповідачу були виставлені рахунки  - фактури за № СТ – 0003327 від 20.04.2007 року на суму 360,00 грн.,  № СТ – 0003328 від 20.04.2007 року на суму 56250,00 грн.,  № СТ – 0003559 від 27.04.2007 року на суму 45600,00 грн.,  № СТ -  0003752 від 04.05.2007 року на суму 45600,00 грн.,  № СТ – 0003942 від 11.05.2007 року на суму 45600,00 грн. (а.с. 28-32).

Крім того, виконання позивач своїх зобов'язань щодо поставки товару підтверджується  посадковими накладними, наявними у матеріалах справи (а.с. 33-36).

Так, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

У відповідності до ст.. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст.. 205 Цивільного кодексу Укураїни правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі.

Сторони  мають  право  обирати  форму  правочину,  якщо  інше   не встановлено законом.

Правочин,  для якого законом  не  встановлена  обов'язкова письмова   форма,   вважається  вчиненим,  якщо  поведінка  сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.. 642 Цивільного кодексу України якщо особа,  яка одержала пропозицію  укласти  договір,  у межах  строку  для  відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору  (відвантажила  товари,  надала  послуги, виконала  роботи,  сплатила  відповідну  суму  грошей  тощо),  яка засвідчує  її  бажання  укласти  договір,  ця  дія  є   прийняттям пропозиції,  якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Так, ст.. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого печатками.   Допускається   укладення  господарських  договорів  у спрощений  спосіб,  тобто  шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо,  а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

Згідно до ст.. 655 Цивільного кодексу України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, виходячи зі змісту вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що сторони знаходились у правовідносинах купівлі – продажу, відповідно до норм Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.. 530 Цивільного кодексу України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк   (термін)   виконання  якого  визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

09.07.2007 року, позивачем, на адресу відповідача, була направлена вимога про сплату боргу у розмірі 179023,50 грн., яка отримана відповідачем 12.07.2007 року, відповідно до поштового повідомлення, наявного у матеріалах справи (а.с. 38).

Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі  147984,00  грн.

Згідно до ст.. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв  ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.   

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 30041,59 грн. – збитків від інфляції, 3% річних у розмірі 3042,00 грн.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України Боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до ст.. 230 Господарського кодексу України штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до п. 4  ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.  

При цьому  розмір  санкцій   може   бути   встановлено   договором   у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання або  у  певній,  визначеній  грошовій  сумі,  або  у  відсотковому відношенні   до  суми  зобов'язання  незалежно  від  ступеня  його виконання,  або у кратному розмірі  до  вартості  товарів  (робіт, послуг).

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у  разі  якщо  належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора,  суд  має  право  зменшити розмір  санкцій.

При  цьому повинно бути взято до уваги:  ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь  у  зобов'язанні;  не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України   Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені),  яка   підлягає   стягненню   зі   сторони,   що   порушила зобов'язання.

Так, сума збитків від інфляції у розмірі 30041,59 грн. є на думку суду надмірно великою, та отже, суд вважає за необхідне зменшити суму штрафних санкцій у вигляді збитків від інфляції до 25000,00 грн.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача.  

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 20.06.2008 року.

З огляду на викладене, керуючись, ст. 44-49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

                                                           ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з  ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» (м Сімферополь, вул.. Беспалова, 47,  рахунок № 26002452499001 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 01431802) на користь Фірми «ТЕС» (м. Сімферополь, вул.. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11, рахунок № 26004440265030 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЄДРПОУ 16512506) 147984,00 грн. боргу, 25000,00 грн. – збитків від інфляції, 3% річних у розмірі 3042,00 грн., всього – 176026,00 грн.

3.          Стягнути з  ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» (м Сімферополь, вул.. Беспалова, 47,  рахунок № 26002452499001 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 01431802) на користь Фірми «ТЕС» (м. Сімферополь, вул.. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11, рахунок № 26004440265030 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЄДРПОУ 16512506) 1782,01 грн. державного мита.

4.          Стягнути з  ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» (м Сімферополь, вул.. Беспалова, 47,  рахунок № 26002452499001 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 01431802) на користь Фірми «ТЕС» (м. Сімферополь, вул.. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11, рахунок № 26004440265030 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЄДРПОУ 16512506) 114,72 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

5.          В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

6.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Копилова О.Ю.