Рішення

від 01.07.2008 по справі 5010-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5010-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2008Справа №2-7/5010-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, ідентифікаційний код 32036829) в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» у м. Дніпропетровськ (52012, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Партизанська, вул. Леніна, 25, ідентифікаційний код 33280563)

До відповідача Приватного підприємства «Торговий дім «Металліка» (95050, м. Сімферополь, вул. Київська, 169, к. 10,  ідентифікаційний код 35053103)

Про стягнення  174 015,69 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Білик М. Ю., предст., дов. №15 від 15.04.2008 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» звернулося до Господарського суду АР Крим в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» у м. Дніпропетровськ з позовом до Приватного підприємства «Торговий дім «Металліка» про стягнення 174 015,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по повній та своєчасній оплаті вартості поставленого йому позивачем за договором №04/08-ДПП від 12.01.2008 р. товару, через що заборгованість Приватного підприємства «Торговий дім «Металліка» перед філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» у м. Дніпропетровськ складає 143 877,60 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 6567,79 грн., штраф у розмірі 14 387,76 грн.,8201,02 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 981,52 грн.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

12.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» у м. Дніпропетровськ (Постачальник) та Приватним підприємством «Торговий дім «Металліка» (Покупець) був укладений договір поставки №04/08-ДПП, пунктом 1 якого передбачено, що Покупець зобов'язується передати у власність Покупця металопродукцію в строк та на умовах, встановлених в договорі, а Покупець зобов'язується оплатити вартість Товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура товару, який поставляється за договором, вказуються в рахунках-фактурах Постачальника, які є невід'ємними частинами договору, та/або в витратних0залізничних накладних.

Відповідно до п. 3.1 Договору орієнтовна сума цього Договору на момент його укладання складає 3 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ.

Згідно з п. 3.5 Договору оплата товару здійснюється Покупцем шляхом передоплати 100% вартості товару в строки, вказані в рахунках-фактурах Постачальника. Постачальник має право поставити товар Покупцю без попередньої оплати. У таких випадках Покупець оплачує поставлений товар в розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 3 днів з моменту поставки.

В п. 4.1 Договору сторони передбачили, що товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем з момент у видачі витратної накладної, а у випадку поставки товару залізничним транспортом – з дати календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній, або в інший момент відповідно до умов поставки згідно правил ІНКОТЕРМС, згідно з якими поставляється конкретна партія товару, з урахування особливостей, вказаних в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем був поставлений товар відповідачеві на загальну суму 143 877,60 грн., про що свідчать наступні витратні накладні:

- №ДПт-000055 від 12.01.2008 р. на суму 55 351,20 грн.;

- №ДПт-000049 від 12.01.2008 р. на суму 13 818,20 грн.;

- №ДПт-000050 від 12.01.2008 р. на суму 56 152,00 грн.;

- №ДПт-000054 від 12.01.2008 р. на суму 18 556,20 грн.;

Товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписами представника ПП «Торговий дім «Металліка» у зазначених накладних. Повноваження представника відповідача підтверджуються відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, заповненими відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р.

Проте, вартість отриманого товару відповідачем оплачена не була, що стало ппідставою для зверенння позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 143 877,60 грн. в примусовому порядку.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 143 877,60 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №04/08-ДПП від 12.01.2008 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, через що позовні вимоги філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» у м. Дніпропетровськ в частині стягнення боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 5.2 Договору поставки №04/08-ДПП від 12.01.2008 р. сторони передбачили, що за прострочення строків оплати Товару, встановлених в цьому Договорі та додатках до нього, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Крім сплати пені Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми несплаченого товару у вказані в цьому договорі та додатках до нього строки.

Судом встановлено, що сума заявлених позивачем до відшкодування пені у сумі 6567,79 грн. та штрафу у розмірі 14 387,76 грн. обчислені правомірно, а тому підлягають стягненню з ПП «Торговий дім «Металліка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» у м. Дніпропетровськ.

Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 8201,02 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 981,52 грн.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суми інфляційних втрат та 3% річних також розраховані позивачем правомірно, через що підлягають стягненню з відповідача

 Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Металліка» (95050, м. Сімферополь, вул. Київська, 169, к. 10,  ідентифікаційний код 35053103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, ідентифікаційний код 32036829) в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» у м. Дніпропетровськ (52012, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Партизанська, вул. Леніна, 25, ідентифікаційний код 33280563) суму заборгованості у розмірі 143 877,60 грн., пеню у сумі 6567,79 грн., штраф у розмірі 14 387,76 грн., 8201,02 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 981,52 грн., 1740,16 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.