Постанова

від 30.07.2008 по справі 15/164-07(43/13-06(33/129-04)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/164-07(43/13-06(33/129-04)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 липня 2008 р.                                                                                    № 15/164-07(43/13-06(33/129-04)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:І. Воліка (доповідача),Н. Мележик,  С. Шевчук ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства (ВАТ)по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз"

на постановувід 14.03.2008 року

Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 15/164-07

за позовомДочірньої компанії (ДК) "Газ України" Національної акціонерної компанії (НАК) "Нафтогаз України"

доВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз"

простягнення 13 971 720, 98 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачаМицько Р.М. (дов. від 15.07.2008 № 115/10);

відповідача Кундіус Є.В. (дов. від 03.01.2008 № 06/2);

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2004 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" про стягнення заборгованості за надання послуг з транспортування природного газу, що складає: 10 621 661,00 грн. основного боргу, 1 484 856,50 грн. пені, 1 083 103,07 грн. інфляційних, 385 844,14 грн. 3% річних, 743 516,27 грн. штрафу, а всього 13 971 720, 98 грн., поставленого за договором № 06/01-802-00000001-65/6 від 28.12.2001.

Під час розгляду даної справи відповідачем було частково сплачено суму основного боргу  в розмірі 3 380 554,06 грн.

24.04.2007 ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", в порядку ст. 22 ГПК України, подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" 7 241 106, 94 грн. основного          боргу, 1 484 856,50   грн.   пені, 743 516, 27 грн. штрафу,                    4 979 570, 31 грн. інфляційних, 1 215 001, 43 грн. 3% річних, а також державне мито та судові витрати.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Верховного Суду України від 06.02.2007 постанову Вищого господарського суду України від 15.11.2006, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 та рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2006 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

           Доповідач: Волік І.М.

Постанова Верховного Суду України мотивована посиланням на положення пункту 3 Порядку розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовим та газотранспортним підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та дочірній компанії "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (затверджений наказом НАК "Нафтогаз України" від 19.11.1998 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.11.1998 за       № 765/3205), відповідно до якого газозбутовою організацією є підприємство, яке транспортує природний газ по розподільних мережах середнього та низького тиску безпосередньо до всіх споживачів, а також є власником газу, який постачається населенню, комунально-побутовим споживачам та бюджетним організаціям. Виходячи  з цього, судами попередніх інстанцій не було враховано, що відповідач в силу ст.ст. 4, 161, 162, 245 ЦК УРСР набув право власності на зазначену в договорі від 28.12.2001 продукцію, а відтак зобов'язаний здійснити оплату вказаної продукції в повному обсязі за встановленими в договорі цінами.

                   Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2007 у справі № 15/164-07 (суддя Лаврова Л.С.) в частині стягнення 3 380 554,06 грн. боргу провадження по справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

        Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення вартості втрат природного газу (відтоків та притоків) у розмірі 7 241 106,94 грн. мотивоване тим, що комерційні втрати (відтоки та притоки) не передавались  відповідачу у власність відповідно до договору на постачання природного газу, а тому не відносяться до предмету договору. Виходячи з цього відсутні правові підстави щодо стягнення  інфляційних процесів та 3% річних.

         Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7% штрафу в розмірі      743 516,27 грн. залишені судом без задоволення з тих підстав що дані порушення були вчинені до набрання чинності положень Господарського кодексу України відносно відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності та за порушення господарських зобов'язань.

        В задоволенні позовних вимог щодо нарахування пені в сумі                         1 484 856,50 грн. відмовлено, оскільки сплив строк позовної давності.

                  Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2008   (колегія   суддів  у  складі:  Афанасьєв В.В.  -  головуючий,  судді  –

Бухан А.І., Погребняк В.Я..) рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2007 у справі № 15/164-07 скасовано частково в частині відмови у позові і в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" основний борг у розмірі                       7 241 106, 94 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 752 623, 43 грн., три відсотки річних  у розмірі 905 804, 88 грн.; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2007 по справі № 15/164-07 залишено без змін; стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" витрати по сплаченому позивачем за позовною заявою апеляційними та касаційними скаргами державному миту пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 40 698,00 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 89,68 грн.  

Постанова мотивована тим, що оскільки весь обсяг природного газу придбано у позивача платно, то і обсяг комерційних втрат повинен бути компенсований відповідачем, відповідно до приписів пунктів 2.6-2.10 Тимчасового положення про облік відтоків та притоків природного газу, затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 09.08.1999 № 209, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 13.09.1999 № 617/3910.

Крім того, відповідач як покупець за договором від 28.12.2001, прийнявши природний газ від позивача у кількості, яка зазначена в актах подачі-приймання з урахуванням комерційних втрат та втрат внаслідок відтоків газу, в силу ст. ст. 4, 161,162, 245 ЦК УРСР, набув право власності на зазначену продукцію, а відтак зобов'язаний оплатити придбану продукції за встановленими цінами.

Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних та 3% річних задоволено частково за період починаючи з січня 2003 року по березень 2007 року, тобто з моменту набрання чинності Цивільного кодексу України, оскільки боржник прострочив  виконання зобов'язання за договором. За період з січня 2003 року по січень 2004 року інфляційні та 3% річних не можуть бути нараховані, оскільки в цей час діяла  ст. 214 ЦК України з урахуванням Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу УРСР".

В задоволенні позовних вимоги щодо стягнення 7% штрафу в розмірі   743 516,27 грн. відмовлено виходячи з п. 4 та п. 5 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутні правові підстави для застосування до даних правовідносин ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Щодо стягнення пені в розмірі 1 484 856,50 грн. суд апеляційної інстанції з урахуванням вимог п. 5 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 71 Цивільного кодексу УРСР прийшов до висновку, що строк позовної давності сплинув до подання даного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2008 скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2007 - залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з Роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Судами встановлено, що ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" створена за рішенням Спостережної ради НАК "Нафтогаз України" та дочірньої компанії "Укртрансгаз", є правонаступником останніх в частині відокремлення і передачі функцій та майнових прав і обов'язків Головного управління з експлуатації систем постачання природного та скрапленого газу "Головпобутгаз". ДК "Газ України" зареєстрована Залізничною районною адміністрацією м. Києва як суб'єкт підприємницької діяльності 12.02.2001, про що видано відповідне свідоцтво, перебуває на обліку в ЄДРПОУ відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики в м. Києві № 8795 від 05.07.2005.

На підставі договору на постачання природного газу для потреб населення від 28.12.2001 № 06/01-802-00000001-65/6 з урахуванням протоколу розбіжностей від 28.01.2002, за період з січня по грудень 2002 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" передала ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" 349 066,068 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 52 017 916,31 грн., за який, як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач розрахувався частково, заборгувавши позивачеві 7 241 106, 94 грн.

Виходячи з умов договору, пунктом 2.1 передбачено, що постачальник обов'язується передати покупцеві в 2002 році газ в обсягах, визначених договором, з врахуванням комерційних втрат.

Відповідно до п. 4.3. договору ціна на газ та порядок розрахунків, що вказані в даному договорі, визначені на день його підписання змінюються за рішенням компетентних державних органів України, наказами НАК "Нафтогаз України". У разі зміни ціни чи порядку розрахунків за газ нові ціни чи порядок розрахунків є обов'язковими для сторін за даним договором.

В пункті 5.1 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей закріплено, що розрахунки за газ здійснюються шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника коштів з розподільчого рахунку покупця згідно постанови НКРЕ "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ від 12.07.2001 № 759 остаточний рахунок за фактично спожитий газ протягом місяця поставки здійснюється до 10 числа наступного місяця.

Відповідно до підпунктів 3.3, 3.4 договору, кількість газу, поставленого відповідачу, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі природного газу, які підписуються постачальником та покупцем. Ці акти є підставою для остаточних розрахунків по договору.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач протягом січня –грудня 2002 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 349 066,068 тис. куб. м. на загальну суму 52 017 916,31 грн., що підтверджується актами подачі-приймання природного газу, тобто, позивач свої зобов'язання за договором  на постачання природного газу виконав повністю.

Зобов'язання з оплати переданого природного газу виконані відповідачем лише частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача склала                         10 621 661, 00 грн. Під час розгляду даної справи відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 3 380 554,06 грн. Однак, відповідачем не сплачено комерційні витрати в розмірі 7 241 106, 94 грн., до яких згідно актів подачі-приймання природного газу в 2002 році віднесені відтоки та притоки природного газу. На цю суму позивачем нараховано пеню у сумі                          1 484 856,50 грн., 7 % штрафу  у сумі 7 435 16,27 грн., інфляційних у сумі            4 979 570,31 грн., та 3% річних у сумі 1 215 001, 43 грн.

З врахуванням того, що погашення заборгованості за спірним договором  по сумі основного боргу частково в розмірі 3 380 554,06 грн. відбулося під час розгляду справи у суді, тому господарські суди першої та апеляційної інстанцій правомірно дійшли висновку про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.  

Згідно до "Порядку нормування виробничо-технологічних витрат у сфері транспортування, постачання і споживання природного газу в системах газопостачання України" затвердженого наказом Держнафтогазпрому від 29.07.1998 за № 169 (втратив чинність згідно наказу Міністерства палива та енергетики України від 13.06.2003), комерційні втрати природного газу –це втрати газу, які обумовлені: недоліками способів вимірювання кількості газу та методів, які реалізують ці способи; похибками приладів  обліку кількості газу та приладів визначення фізико-хімічних параметрів; невідповідністю нерівномірного споживання газу без  приладів обліку, рівномірного обліку за середніми нормами порушень в роботі систем централізованого теплопостачання та систем гарячого водопостачання;  пошкодженнями та аваріями на газопроводах за умов, коли  витоки газу не обліковані, різницею між кількістю газу, зафіксованою за показниками побутових газових лічильників і приведеною до умов згідно ГОСТ 2939-63, і кількістю цього газу, зафіксованого за показаннями побутових газових лічильників у разі відсутності приладів визначення тиску та температури газу та при відсутності коректора; недоліками в інших аспектах організації обліку.

Відповідно до Тимчасового положення про облік відтоків та притоків природного газу, затвердженого наказом НАК “Нафтогаз України” від 09.08.1999 № 209 (далі –Тимчасове положення), яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, відтоки газу –перевитрачання газу, яке може виникати внаслідок перевищення фактично спожитих населенням обсягів газу;  притоки газу –недобір газу, який може виникати внаслідок того, що у весняно-літній період фактично спожиті населенням обсяги газу менші за діючі середньорічні норми споживання газу.

Згідно п. 2.1 Тимчасового положення, відтоки та притоки природного газу  визначаються ВАТ з газопостачання на підставі підписаних актів поставки і актів реалізації газу та оформляються окремими місячними актами обліку відтоків (притоків) природного газу. Акти обліку відтоків (притоків) природного газу підписуються головою та членами постійних комісій з обліку відтоків та притоків газу, створених за наказами в кожному ВАТ з газопостачання, та затверджуються їх головами правління. Грошова оцінка відтоків та притоків газу визначається щомісячно за поточними цінами реалізації.

З наведених відомчих актів вбачається, що причини виникнення комерційних втрат мають широкий спектр і можуть виникати не лише при кінцевому споживанні природного газу населенням. При цьому питання оплати комерційних втрат не встановлено чинним законодавством та не передбачено договором.

Отже, нормами чинного законодавства України не визначено й порядку обліку та нарахування вартості комерційних втрат  природного газу, а також не врегульовано питання щодо джерел відшкодування вартості таких втрат. Лише п. 2.9 Тимчасового положення було передбачено, що якщо за результатами року відтоки газу не компенсуються притоками, а розмір підсумкових втрат не перевищив рівня граничних розрахункових втрат природного газу для областей (міст) на 1999 рік, затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 09.08.1999 № 209 (далі –граничних втрат), то вартість цих втрат газу компенсується з прибутку власника газу. Однак, з вказаного наказу вбачається, що його було розроблено з метою впорядкування обліку відтоків та притоків природного газу на визначений строк дії - протягом 1999 року. Отже, для його застосування до спірних правовідносин у суду немає правових підстав.

Крім того, як встановлено господарським судом першої інстанції, Тимчасовим положенням, яке було чинним у 2002 році, було передбачено підписання актів виконаних робіт з фактично реалізованих обсягів  природного газу та  окремо актів обліку відтоків (притоків) природного газу (типова форма акту обліку відтоків (притоків) природного газу відповідно до додатку № 1 до Тимчасового положення). Однак сторонами договору № 06/01-802-00000001-65/6 від 28.12.2001 акти обліку відтоків (притоків) природного газу не складалися.

За таких обставин господарський суд апеляційної інстанції не мав підстав покладати на відповідача відповідальність за комерційні втрати (відтоки та притоки) природного газу, оскільки порядок відшкодування цих втрат договором не узгоджено, а чинним законодавством не встановлено механізму обліку та компенсації таких втрат.

Стосовно висновків господарського суду апеляційної інстанції про те, що ризики щодо придбаного за договором природного газу несе відповідач, оскільки прийняв у власність відповідний обсяг, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про власність", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, право власності –це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, а згідно ст. 1 цього Закону, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Власник може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Пунктом 1.3 Порядку доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 26.03.2001 за № 79 визначено, що право власності на природний газ та ризики, що виникають при його транспортуванні та постачанні, визначаються чинним законодавством України. Газотранспортні та газорозподільні підприємства несуть відповідальність перед власниками природного газу за втрату, нестачу і погіршення якості природного газу, якщо не доведуть, що втрати, нестача або погіршення якості сталося не з їх вини.

Правовідносини між сторонами виникли як на підставі укладеного договору так і на підставі обов'язкових до виконання сторонами нормативних актів, а саме: Закону України "Про нафту і газ", постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13.11.1998 № 1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий газ", постанови Кабінету Міністрів України від 09.02.1999 № 2246 "Про надання населенню послуг з газопостачання", Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729.

Відповідно до вказаних нормативних актів, відповідач не мав можливості встановлювати ціну на природний газ, оскільки ціни (тарифи) встановлювалися нормативними актами, якими затверджувалися тарифи на постачання та транспортування природного газу для газорозподільних  підприємств.

Не набув відповідач і права повного розпорядження коштами, які надходили на його розподільчий рахунок від населення за спожитий газ, а отримував лише певний відсоток, визначений НКРЕ за надані послуги з газопостачання в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 за № 2246 "Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання".

Згідно договору, укладеного сторонами, його предметом є цільове постачання у 2002 році природного газу виключно для потреб населенню.

За таких обставин відповідач не набув права власності на природний газ в розумінні Закону України "Про власність", оскільки не міг вільно розпоряджатися цим газом на власний розсуд, а був зобов'язаний передати цей газ виключно населенню за встановленими Урядом цінами і строками. За надані послуги по транспортуванню отримував відповідний відсоток, отже до відповідача не можуть переходити ризики випадкового знищення або пошкодження переданого товару, що передбачено ст. 130 ЦК УРСР.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд апеляційної інстанції не мав підстав для стягнення з відповідача комерційних втрат у розмірі 7 241 106,94 грн., оскільки вини відповідача у спричиненні цих втрат не доведено, а також не доведено вказаних втрат належними та допустимими доказами відповідно до ст. 43 ГПК України, а тому постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню в частині стягнення основного боргу. Рішення господарського суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних, оскільки вказані розрахунки проведено на суму                     7 635 689,45 грн., тобто на суму комерційних втрат природного газу, що не підлягають стягненню з відповідача

При цьому, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо застосування положення пункту 5 розділу IX "Прикінцевих положень" Господарського кодексу України та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в частині вимог щодо стягнення штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань,  нарахованих на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Господарський суд апеляційної інстанції також правильно застосовано положення пункту 5 розділу IX "Прикінцевих положень" Господарського кодексу України, ч. 6 ст. 232, ст. 258 Господарського кодексу України щодо вимог про стягнення пені в розмірі 1 484 856,56 грн. та обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині виходячи з того, що строк позовної давності сплинув до звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія судів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано доказів на підставі яких відповідач зобов'язаний сплачувати комерційні втрати природного газу.

З такими висновками господарського суду першої інстанції погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судами обставинам та вимогам закону.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Харківським апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка обставинам справи тому постанова не відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підлягає скасування, а рішення як законне та обґрунтоване, залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                             ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2008 у справі № 15/164-07 скасувати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2007 у справі № 15/164-07 залишити без змін.

          Головуючий, суддя                                                            І. Волік

           Судді :                                                                                  Н. Мележик

                                                                                                          С. Шевчук