Рішення

від 01.07.2008 по справі 5894-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5894-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2008Справа №2-15/5894-2008

01 липня 2008 року м. Сімферополь    Справа № 2-15/5894-2008    

За позовом Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593)

До відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Будівник» (95018, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ракетна, 34, ідентифікаційний код 23450467)

Про стягнення 205757,96 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Омельченко Г.В., довіреність № 20-3/12 від 09.01.2008 р., у справі

Від відповідача – Банная Р.М., керівник

Обставини справи: Орендне підприємство „Кримтеплокомуненерго” звернулось до господарського суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Будівник» про стягнення 205757,96 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 231 на постачання теплової енергії від 24.10.2002 р. на суму 205757,96 грн. за період з квітня 2005 р. по квітень 2008 р., що і стало приводом для звернення  з позовом до суду для стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог не заперечує, суму заборгованості визнає.

Оскільки судом не вбачається обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

24.10.2002 р. між Орендним підприємством „Кримтеплокомуненерго” (Теплопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Будівник» (Споживач) був укладений договір на відпустку теплової енергії № 231 (а.с. 3-4)

Згідно з пунктом 1 Договору Теплопостачальна організація зобов'язується відпускати Споживачу теплоенергію для опалення приміщення по теплолічильнику, гарячу воду для житла 586 чоловік.(а.с. 5)

Додатковою угодою від 01.01.2006 р. були внесені зміни до пункту 1 Договору  в частині зазначення опалювальною площі.

Згідно до пункту 11 Договору Споживач оплачує отриману теплову енергію в строк до 5 числа поточного місяця протягом всього року згідно тарифів, визначених у відповідності з рішенням Уряду Крима.

Підставою для оплати є платіжна вимога Теплопостачальної організації.

Відповідно до пункту 10.1 Договір укладений строком на 5 років, починаючи з дня його підписання та вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде повідомлено письмово однією зі сторін про припинення або зміну договору та при повній оплаті за опалювальний сезон.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Так, позивачем надавалися послуги з теплозабезпечення у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплозабезпечення за період з квітня 2005 р. по квітень 2008 року. (а.с. 22-59), а також реєстром отримання рахунків за спожиту теплову енергію та повідомлень про зміни тарифів. (а.с. 60-104)

Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 205757,96 грн. за надані послуги за період з квітня 2005 р. по квітень 2008 р., що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач  відповідно до статті  33 Господарського процесуального кодексу України  не представив доказів оплати залишку заборгованості  за надані йому послуги згідно виставлених рахунків.  При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 231 від 24.10.2002 р., через що  вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 205757,96 грн. за період з квітня 2005 по квітень 2008 р.  підлягають задоволенню.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про  задоволення  позову за умови,  що дії відповідача не суперечать законодавству або  не  порушують  прав  і  охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, вказані дії відповідача не суперечать законодавству та  не  порушують  прав  і  охоронюваних законом інтересів інших осіб, через що  позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 205757,96  грн. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02.07.2008 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Будівник» (95018, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ракетна, 34, ідентифікаційний код 23450467) на користь Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593, р/р 2600700145930  в філії ВАТ «Укрсимбанк» м. Ялта, МФО 324786)  заборгованість у розмірі 205757,96 грн., 2057,57 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.