Постанова

від 23.07.2008 по справі 52/331-07 (46/238-06)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

52/331-07 (46/238-06)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 липня 2008 р.                                                                                    № 52/331-07 (46/238-06)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:Н. Дунаєвської,І. Воліка (доповідача),Н. Мележик,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)"Харківський економіко-правовий університет"

на постановувід 27.03.2008 року

Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 52/331-07

за позовом ТОВ "Харківський економіко-правовий університет"

доТовариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Харківський інститут управління"

простягнення 50 238,31 грн.

та за зустрічним позовомТОВ "Харківський інститут управління"

доТОВ "Харківський економіко-правовий університет"

провизнання договору недійсним

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачаСереденко Р.В. (дов. від 01.08.2007 № б/н);

відповідачаПанфьоров Ф.О. (дов. від 01.01.2008 № 15);Кушнір Р.Ю. (дов. від 26.08.2008 № 60);

        У судовому засіданні 16.07.2008 оголошена перерва до 12.40 год. 23.07.2008 для оголошення резолютивної частини постанови.

                                             ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом  до            ТОВ "Харківський інститут управління" про стягнення заборгованості за договором найму навчальних приміщень № 1/12-06 від 01.02.2006 в розмірі              46 000,00 грн. основного боргу, 2 945,27 грн. пені,  828,00 грн. інфляційних витрат та  465,04 грн.  3% річних.

Заперечуючи проти позову відповідач –ТОВ "Харківський інститут управління", 11.07.2006 пред'явило зустрічний позов до ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" про визнання  договору № 1/12-06 від 01.02.2006 недійсним, виходячи з того, що в договорі не було зазначено умов, які визначені законом як істотні для даного виду. Крім того, договір найму укладений з порушенням вимог ст.ст. 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  та п. 2 Методики розрахунку та порядку вико-

Доповідач:  Волік І.М.

ристання плати за оренду майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 № 786.    

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.02.2008 у справі № 52/331-07 (суддя Білоусова  Я.О.) у задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено повністю.

          Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 (колегія суддів: Слюсарева Л.В., Білоконь Н.Д., Лакіза В.В.) рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2008 у справі № 52/331-07 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями господарських судів першої та   апеляційної інстанцій, ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2008 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 у справі № 52/331-07 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову.  В обґрунтування своїх вимог скаржник  посилається на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної  інстанцій норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно з Роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій,  01.02.2006 між ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" (наймодавець) та ТОВ "Харківський інститут управління" (наймач) укладено договір найму навчальних приміщень № 1/12-06 від 01.02.2006, відповідно до умов якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування навчальні приміщення, а саме: 5-й поверх площею 430,6 кв. м, 6-й поверх площею 426,5 кв. м, 7-й поверх площею 426,5 кв. м, 3-й поверх бібліотеки площею  401,04 кв. м, навчальний відділ площею 33,4 кв. м, гардероб площею 74,77 кв.м, усього загальною площею 1792,81 кв. м, які знаходяться у будівлі наймодавця, розташованій за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 187.

Згідно з п. 3.1 договору строк найму починається з моменту прийняття    наймачем приміщень за актом прийому-передачі і складає одинадцять місяців.

Пунктом 4.1 передбачено, що за користування приміщеннями наймач сплачує наймодавцю плату в розмірі 46 000,00 грн. за один місяць, згідно розрахунку плати за користування приміщення, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно акту прийому-передачі об'єкту найму від 01.02.2006, ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" передав, а ТОВ "Харківський інститут управління" прийняв у тимчасове користування приміщення зазначені в п. 1.1 договору найму навчальних приміщень № 1/12-06 від 01.02.2006.

Крім того, пунктом 3.4 договору встановлено, що акти про надання послуг з найму приміщень оформлюються сторонами щомісяця.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за договором найму №  1/12-06 від 01.02.2006 орендодавець дій по фактичній передачі майна у володіння і користування не здійснив; акти про надання послуг з найму приміщень сторонами не підписувалися, а тому у орендаря відсутній обов'язок внесення орендних платежів за користування майном. Виходячи з цього, відсутні підстави для застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

          Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що орендоване майно не регулюється положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому відсутні підстави недійсності правочину, встановлених частиною першою-третьою, п'ятою та шостою                 ст. 203 Цивільного кодексу України.   

Апеляційний господарський суд, погодився з висновком місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні первісного позову  виходив з того, що за своєю правовою природою договір найму №  1/12-06 від 01.02.2006 є змішаним договором, в якому містяться елементи договору найму (оренди) - в частині надання в тимчасове користування навчальних приміщень та обладнання та договору про надання послуг –в частині надання експлуатаційних послуг та інформаційного обслуговування. При цьому, виходячи з положень ст.ст.180, 181, 284 Господарського кодексу України укладаючи вказаний договір сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов як до договору оренди, так і до договору про надання послуг. У разі не досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) (ч.8 ст. 180 Господарського кодексу України).   

Виходячи з цього, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що неукладений договір не відбувся як юридичний факт та не породжує певних прав та обов'язків для сторін, а тому немає підстав для задоволення первісного позову про стягнення заборгованості.

Щодо вимог за зустрічним позовом про визнання недійсним договору найму № 1/12-06 від 01.02.2006, то позов не підлягає задоволенню виходячи з того, що вказаний договір є неукладеним.

Однак, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою ті обставини, що згідно з ч. 8 ст. 180 Господарського кодексу України якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання господарського договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Отже, суди попередніх інстанцій приймаючи рішення прийшли до суперечливих висновків щодо правової природи договірних відносин, які виникли між сторонами на підставі договору найму навчальних приміщень № 1/12-06           від 01.02.2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Наведені обставини свідчать про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій юридичної природи договірних відносин, які виникли на підставі договору найму навчальних приміщень № 1/12-06 від 01.02.2006, укладеного між сторонами та акту прийому-передачі об'єкту найму від 01.02.2006; не досліджено його умови щодо передачі приміщень в найм, визначення обсягу наданих послуг, причини не виконання відповідачем договірних зобов'язань.

До того ж, судами попередніх інстанцій, не було з'ясовано обставин  щодо причин не підписання актів про надання послуг з найму та не надано цим обставинам належної правової оцінки.

Суди, вирішуючи спір, у порушення норм  процесуального права ст.ст. 32-34, 36, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, зробили висновки, що ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи, та прийняли рішення, які не відповідають вимогам норм процесуального права, зокрема      ст.ст. 84, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, суди попередніх інстанцій у порушення вимог норм процесуального права ст. ст. 84, 105 Господарського процесуального кодексу України у прийнятих рішеннях не навели доводів, за якими були прийняті або відхилені докази та доводи сторін.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, суду слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 та рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2008 у справі № 52/331-07 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя                                                 Н. Дунаєвська

         Судді :                                                                         І. Волік

                                                                                               Н. Мележик