Рішення

від 10.10.2006 по справі 11/361-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10"

жовтня 2006 р.                                                           

Справа № 11/361-06

вх. № 10524/4-11

Суддя господарського суду Черленяк М.І.

при секретарі судового засідання Хорунжа Є.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Шевелев К.Є.

позивача - Машлякевич В.М.

відповідача - ОСОБА_1

третьої особи - Варламов Д.В.   

розглянувши справу за позовом  Прокурора Московського району м. Харкова  в особі Харківської міської ради, м. Х-в

3-я особа Харківське міське управління земельних ресурсів м. Х-в

до  ПП ОСОБА_1, м.

Х-в 

про припинення користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду із позовною заявою, в

якій просить зобов'язати  припинити

користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та звільнити земельну ділянку від

розміщеного на ній кіоску.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що

відповідач користується земельною ділянкою без оформлення правоустановчих

документів, що є підставою для звільнення земельної ділянки на підставі ст. ст.

124, 125, 141 Земельного кодексу України.

В судовому засіданні представник прокуратури та позивача

підтримали заявлений позов в повному обсязі та пояснили, що  ордер 

НОМЕР_1 не є документом, який надає право на користування земельною

ділянкою.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача  вказує на

обґрунтованість позовних вимог. 

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав,

вказуючи на те, що кіоск розміщений на земельній ділянці не самовільно, а на

підставі дозволу компетентного органу, оформленого ордером НОМЕР_1 та земельна

ділянка належить відповідачеві на праві власності, що підтверджується Державним

актом на право приватної власності на землю.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, позивача,

відповідача, третьої особи, дослідивши докази по справі, суд встановив

наступне.

Виконавчий комітет Московської районної ради м. Харкова направив

на адресу прокуратури Московського району лист за НОМЕР_2  із таблицею про дислокацію об'єктів

дрібно-роздрібної торгівлі на території району. 

Як вбачається із змісту таблиці відповідач розмістив торговий кіоск на

земельній ділянці на підставі ордеру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Прокурор отримавши вказану інформацію дійшов висновку про порушення

інтересів держави в особі позивача та подав відповідний позов.

Матеріали справи свідчать, що фактично відповідач використовує

земельну ділянку під кіоском за АДРЕСА_1. Правовою підставою для розміщення

відповідачем кіоску на земельній ділянці по АДРЕСА_1 - є ордер НОМЕР_1. Суд

дослідивши ордер та матеріали справи встановив, що ордер був виданий

Управлінням споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради на

підставі розпорядженняНОМЕР_3 Московської районної ради м. Харкова, відповідно

до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради НОМЕР_4 "Про

впорядкування дрібно-роздрібної торгівлі в м. Харкові".

Таким чином, відповідач здійснює роздрібну торгівлю з кіоску на

підставі ордеру  тривалий час, який був

виданий в період дії Земельного кодексу УРСР від 18 грудня 1990 року.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України від 18 грудня

1990 року розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які  в 

межах своєї компетенції 

передають  землі  у 

власність  або  надають 

у користування та вилучають їх.     

Повноваження щодо передачі, надання 

та  вилучення  земельних ділянок  місцеві 

Ради  народних  депутатів  

можуть    передавати

відповідно  органам  державної 

виконавчої  влади  або 

виконавчим органам місцевого самоврядування.

Рішенням XI  сесії

Харківської міської ради XXIII скликання від 28.05.1998 року "Про передачу

виконкому повноважень по передачі, наданню, вилученню земельних ділянок"

повноваження по розпорядженню землею в м. Харкові передані виконавчому комітету

Харківської міської ради.

Виконавчі органи Харківської міської ради та Московської районної

ради м. Харкова  приймаючи рішення та

розпорядження про видачу відповідачеві ордеру на право здійснення торгівлі і

закріплення торгівельного місця по АДРЕСА_1 діяли  у межах своїх повноважень при наявності

достатньої компетенції.

Порядок розміщення об'єктів торгівлі визначений  Правилами роботи дрібнороздрібної

торговельної мережі, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних

зв'язків і торгівлі України № 369 від 08 липня 1996 року, відповідно до яких

розміщення пунктів дрібно роздрібної мережі здійснюється господарюючим

суб'єктом з письмового дозволу місцевого органу державної виконавчої влади

(органу місцевого самоврядування) та за погодженням з органами державного

санітарно-епідеміологічного нагляду, пожежної охорони та архітектури (п. 16).

Аналіз наведеної норми, дає підстави суду стверджувати, що

дозволом в розумінні вказаних Правил, є ордер, який відповідає вимогам Правил.

Відповідно до п. 17 вказаних Правил дозвіл може бути анульований

відповідним органом державної влади (місцевого самоврядування) у разі

систематичного порушення працівниками пунктів дрібно роздрібної торгівельної

мережі вимог законодавства, цих Правил та інших нормативних актів. Інших підстав

для анулювання дозволу діючим законодавством не передбачено.

Як вбачається із матеріалів справи, дозвіл не анульовано, рішення

та розпорядження на підставі яких видавався ордер є чинними, невизнані

недійсними.    

Таким чином, земельна ділянка за вказаною адресою зайнята

відповідачем з дозволу відповідних органів влади,  в зв'язку з чим посилання прокурора та

позивача про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, є помилковими.

Ордер дає право відповідачеві використовувати відведену земельну ділянку під

кіоском на праві тимчасового користування до анулювання ордеру. В зв'язку з

чим, суд вважає, що ордер є одним із правових титулів на право тимчасового

користування земельною ділянкою під кіоском. Судом також встановлено, що

відповідач розмістив кіоск на земельній ділянці, яка належить йому на праві

приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на

землю від 16.02.2001 року.

Крім того, вирішуючи спір, суд враховує також наступні

конституційні принципи.

Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції  України громадяни  для 

задоволення  своїх  потреб можуть користуватися об'єктами права

державної та  комунальної  власності відповідно   до  

закону. Ця конституційна 

гарантія  не  може тлумачитися як така,  що заперечує державний захист інших визнаних

майнових   прав   громадян 

(крім  права  власності) 

або  обмежує можливості такого

захисту прав  землекористувачів,  набутих 

свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Таким чином,   

стосовно    користування відповідачем земельною ділянкою

під кіоском діє механізм захисту, 

гарантований   Конституцією

України.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним

поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції  України (конституційності) положень статті

92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу

України (справа про постійне користування земельними ділянками)  по справі N 1-17/2005  від 22 вересня 2005 року визначено, що згідно

зі статтею  22  Конституції 

України конституційні  права  і 

свободи  гарантуються  і 

не  можуть бути скасовані  (частина 

друга),  при  прийнятті 

нових  законів   або внесенні змін до чинних законів не

допускається звуження змісту та обсягу 

існуючих  прав  і 

свобод  (частина   третя).  

Скасування конституційних 

прав  і  свобод 

-  це  їх 

офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу

прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному 

розумінні  діяльності  визначальними поняття змісту прав  людини 

є  умови  і 

засоби,  які  становлять можливості  людини, 

необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку.  Обсяг прав людини  - 

це  їх  сутнісна 

властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які

відображені  відповідними правами, що не

є однорідними   і загальними.  Загальновизнаним  є 

правило,  згідно з яким сутність

змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституція

України (стаття  13)  не 

виключає можливості  для  громадян 

користуватися  землею  на 

визначених у законі різних правових титулах,  гарантуючи при  цьому 

громадянам право власності на землю (п. 5.2. мотивувальної частини

Рішення Конституційного суду України).

Земельним кодексом  України

в редакції від 13 березня 1992 року та від 25 жовтня 2001 року забезпечувалася

можливість  продовжувати  користуватися 

земельними  ділянками  на праві постійного (безстрокового)

користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового  користування. 

При  цьому  в будь-якому 

разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю,  так і 

будь-яке  обмеження  права 

користування  земельною ділянкою у

зв'язку з непереоформленням правового титулу.

Така правова позиція знайшла своє закріплення в Рішенні

Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного

депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності)

положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення"

Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними

ділянками)  по справі N 1-17/2005  від 22 вересня 2005 року.

Підтвердженням того, що зміна законодавства щодо регулювання

земельних відносин не призводить до зміни титулів права на землю, зокрема з

ордеру на договір оренди, є також і дії Виконавчого комітету Харківської

міської ради, який  після набрання

чинності новим Земельним кодексом України прийняв рішення  про продовження дії ордеру.

Відповідно до п. 34 статті 26 Закону України "Про місцеве

самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської,

селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на

пленарному засіданні Харківської міської ради вирішувалося питання про

припинення користування відповідачем земельною ділянкою під кіоском за

АДРЕСА_1, яка була надана, як вище встановлено судом, відповідно до

законодавства, що діяло на час надання дозволу на розміщення кіоску на

земельній ділянці. Це дає підстави суду вважати, що прокурор передчасно не перевіривши

того факту, що земельна ділянка під кіоском знаходиться у приватній власності

відповідача, на підставі лише таблиці про дислокацію об'єктів дрібно-роздрібної

торгівлі,  без проведення належної,

комплексної та повної перевірки, дійшов висновку, що порушені права позивача -

Харківської міської ради.

При таких обставинах, суд дійшов висновку про відсутність правових

підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,  статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 82-85

Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Повний текст рішення підписано 11.10.2006 року.

Суддя                                                                                           

Черленяк М.І.

Справа

11/361-06