Рішення

від 24.07.2008 по справі 7169-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7169-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

24.07.2008Справа №2-24/7169-2008

За позовом ТОВ «Мис Зюк», (98000Ленінський район, смт. Багерово, вул.Леніна, 12; ідентифікаційний код 32755252)

До відповідача  Комунального підприємства «Фонд комунального майна Ленінського району», (98200 Ленінський район, смт. Леніно, вул. Фрунзе, 5)

До відповідача Комунального підприємства «Ленінське бюро технічної інвентаризації», (98200 Ленінський район, смт. Леніно, вул. Фрунзе, 5)

Про визнання дійсним договору та визнання права власності на нерухоме майно

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Кувалдін Я.А., довіреність у справі, Кувалдіна І.О., довіреність у справі

Від відповідача 1)  - Кіш Г.О., довіреність у справі

Від відповідача 2) – не з'явився  

        Обставини справи: ТОВ «Мис Зюк» звернулося до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до Комунального підприємства «Фонд комунального майна Ленінського району» про визнання дійсними договору купівлі – продажу б.н. від 21.04.2008 р. будівлі технічно – експлуатаційної частини, вартістю 195840,00 грн., укладеного між позивачем та КП «Фонд комунального майна Ленінського району», договору купівлі – продажу б.н. від 21.04.2008 р. гаражу на 20 машин – місць, вартістю 48972,00 грн., укладеного між позивачем та КП «Фонд комунального майна Ленінського району», визнання за позивачем права власності на придбане майно за договорами, зобов'язання КП «Ленінське бюро технічної інвентаризації» здійснити дії по реєстрації права власності позивача на придбане майно.

Ухвалою ГС АР Крим від 10.07.2008 р. суд залучив до участі у справі у якості відповідача – КП «Ленінське бюро технічної інвентаризації».

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову не заперечує.

Відповідач – КП «Ленінське бюро технічної інвентаризації» явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

21.04.2008 р. між КП «Фонд комунального майна Ленінського району» (Продавець) та ТОВ «Мис Зюк» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу об'єкту, який підлягає продажу на аукціоні.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець передає у власність Покупцю нежитлову будівлю – гараж на 20 машин – місць, загальною площею 728 кв.м., яка розташована за адресою: смт. Багерове, вул. Військова, 3а, Ленінський район, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний об'єкт та розрахуватися за нього.

Договірна ціна майна  визначена у пункті 1.5 Договору та становить 195840,00 грн., які Покупець повинен сплатити Продавцю протягом 30 календарних днів (пункт 2.1. Договору).

Передача об'єкту здійснюється протягом 3 днів після повної сплати вартості об'єкту (п. 3.1 Договору).

Також, 21.04.2008 р. між КП «Фонд комунального майна Ленінського району» (Продавець) та ТОВ «Мис Зюк» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу об'єкту, який підлягає продажу на аукціоні.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець передає у власність Покупцю нежитлову будівлю – технічно – експлуатаційну частину, загальною площею 2435,3 кв.м., яка розташована за адресою: смт. Багерове, вул. Військова, 16, Ленінський район, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний об'єкт та розрахуватися за нього.

Договірна ціна майна  визначена у пункті 1.5 Договору та становить 40810,00 грн., які Покупець повинен сплатити Продавцю протягом 30 календарних днів (пункт 2.1. Договору).

Передача об'єкту здійснюється протягом 3 днів після повної сплати вартості об'єкту (п. 3.1 Договору).

Матеріали справи підтверджують, що позивачем були сплачені суми, визначені договором, а відповідачем були передані спірні об'єкти за договорами відповідно до актів прийому – передачі об'єктів комунальної власності від 23.04.2008 р.

Таким чином угоди з продажу нежитлових будівель відбулась по факту, але не була нотаріально посвідчена.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У зв'язку з цим позивач звернувся до нотаріальної контори з проханням посвідчити договори купівлі –продажу нежитлової будівлі.

З матеріалів справи вбачається, що нотаріус листом від 14.04.2008 р. повідомив про відмову в посвідченні договорів з тих підстав, що згідно довідки Ленінського районного відділу земельних ресурсів від 28.02.2008 р. вбачається, що  земельні ділянки під об'єктами договорів купівлі – продажу відносяться до земель, не наданих у власність та постійне користування у межах Багеровської сільської ради та Заветненської сільської ради Ленінського району, тобто не наданих до цієї мети.

У зв'язку з тим, позивач вважає, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договорів, посилаючись на відмову нотаріальної контори, що робить неможливим виконання вимог ст. 657 ЦК України для позивача.

Позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

За приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і  виконанні господарських договорів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема визнання правочину дійсним.

Згідно з частиною 1 статті 209 Цивільного Кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Такий випадок встановлений, зокрема, статтею 657 Цивільного кодексу України, в якій акцентується, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, вирішуючи відповідні спори, господарські суди повинні перевіряти, чи підлягала укладена угода такому посвідченню та чому сторона за договором ухилилася від нотаріального посвідчення угоди.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Матеріалами справи підтверджується домовленість сторін щодо істотних умов договорів під час їх укладання та повне виконання сторонами своїх обов'язків, вказаних в угоді.

Позивач обґрунтовує вимоги тим, що відповідач пасивно ухиляється від нотаріального посвідчення договорів купівлі – продажу, посилаючись на відмову нотаріальної контори в посвідченні зазначених угод.

З наведеного суд робить висновок, що відповідач не мав наміру ухилятися та не ухилявся від нотаріального посвідчення договору.

Той факт, що відповідач не заперечує щодо нотаріального посвідчення договорів, тобто права позивача цим не порушені, підтверджується також у відзиві на позов  № 83/01-18 від 09.07.2008 р.

Відмова нотаріуса у нотаріальному посвідченні договору не є ухиленням другої сторони по договору від його нотаріального посвідчення.

У зв'язку з тим, на думку суду, відсутні підстави, передбачені ст. 220 ЦК України, для визнання договорів від 21.04.2008 р. купівлі – продажу об'єктів, які підлягають продажу на аукціоні.

Крім того, суд зазначає, що згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право заперечується або не визнається іншою особою.

Згідно ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до Тимчасового положення державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 671, державній реєстрації підлягають такі правочини як, зокрема, договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Відсутність нотаріального посвідчення, або рішення суду про визнання дійсними договорів купівлі – продажу об'єктів нерухомості, відсутність державної реєстрації зазначених договорів відповідно до тимчасового порядку державної реєстрації право чинів, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 р. № 671, обов'язковість реєстрації яких встановлена законом, виключають підстави для визнання права власності зазначеного майна за позивачем, а отже відсутні підстави для зобов'язання КП «Ленінське бюро технічної інвентаризації» здійснити дії по реєстрації права власності позивача на придбане майно.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що позивач звертався до КП «Ленінське бюро технічної інвентаризації» з проханням здійснити дії по реєстрації права власності позивача на придбане майно, а також відмови КП «Ленінське бюро технічної інвентаризації» у проведенні реєстрації права власності на спірне майно, або інших доказів того, що КП «Ленінське бюро технічної інвентаризації» яким - небудь способом порушило право позивача на реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

За приписами  статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. Позивачем доказів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору суду не надано.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 25.07.2008 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 47, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.