Постанова

від 11.08.2008 по справі 6578-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6578-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.08.2008Справа №2-27/6578-2008А

За позовом – Приватне підприємство «Семидвір'я – СПС», м. Алушта, с.Семідвірря, пров. Можжевеловий, 11- Б.

До відповідача –   ДПІ в м. Алушта АР Крим, м. Алушта,  вул.  Леніна, 22-А.

Про  скасування податкового повідомлення – рішення.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.  

представники:

Від позивача –       Казакова, дор. у  праві; Бойко, дор. у справі.             

Від відповідача –     Патраш, дор. у справі.   

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача  про скасування податкового повідомлення – рішення № 0006452301/0 від 28.05.2008 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим,  що  відповідач, як підставу для донарахування податкового забовязання, фактично застосував непрямий метод нарахування податків, не зважаючи на норми Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», якими чітко передбачено порядок і підстави застосування непрямого методу.  Крім того,  вказав, що відповідачем не було винесено відповідне рішення про застосування непрямого методу.  Таким чином, позивач вважає,  що відповідач застосував висновки про безоплатну послугу і звичайних цінах на підставі суб'єктивних міркувань, не ґрунтуючись на яких – небудь доказах.  

На підставі викладеного,  просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях  на позов.

Позивач у доповненні до позовної заяви повідомив про те, що посилання відповідача на данні Алуштинських підприємств по вартості перевезення бетону безпідставні, оскільки ці данні надані за 2008 р, а перевіряємим періодом є 2007. р., також в ціну  було включено послуги бетононасоса, яким позивач не коли не користувався. Крім того вказав, що з наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій вбачається, що сума завищених витрат у розмірі 10962 грн. на суму податку на прибуток і    штрафних санкцій не вплинула.

Відповідач проти позовних вимог заперечує.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін,  суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

В період з 24.04.2008 р. по 13.05.2008 р. відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з  питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства  за період з 05.10.2005 р. по 31.12.2007 р.

По результатам перевірки було складено акт №608/23/33733025 від 19.05.2008 р.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено  порушення  п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.1.2 п. 5.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.5.1 п. 5.5  ст. 5  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  в результаті чого  зменшено відємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 2007 р. на суму 8136 грн., занижено податок на прибуток на суму 65832 грн., в тому числі по періодам: за 1 квартал 2007 р. на суму 46841 грн., за 1 півріччя 2007 р. на суму 60210 грн., за 9 місяців 2007 р. на суму 61775 грн., за 2007 р. на суму 61175 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено   податкове повідомлення – рішення № 0006452301/0 від 28.05.2008 р., відповідно до якого було визначено податкове забовязання по податку на прибуток у розмірі 90376,6 грн., з  якого 61175,00  грн. -  за основним платежем і 29201,6  грн. штрафних санкцій.

Позивачем було надіслано на адресу відповідача заперечення на акт перевірки №608/23/33733025 від 19.05.2008 р.

Відповідач у листі від 27.05.2005 р. №5171/10/23 про розгляд вказаних заперечень повідомив про те, що вважає,  що висновки, викладені в  акті перевірки №608/23/33733025 від 19.05.2008 р. є правомірними, а доводи позивача по справі навпаки є необґрунтованими.

Позивач правом на оскарження вищевказаного податкового – повідомлення в адміністративному порядку, відповідно до ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» не скористався, а звернувся до суду.  

При таких обставинах справи,  позовні вимоги необхідно задовольнити,    виходячи з наступних підстав.

В ході проведення перевірки було встановлено,  що за типовою формою №КБ -3 за березень 2007 р. ПКП «Престо -  Техмонтаж» виконані роботи з  влаштування буро набивних паль діаметром 1000 м.м., устрій залізобетонних паль діаметром до 1020 м.м. в грунтах групи 3 на загальну суму 300322,80 грн.

Згідно з типовою формою №КБ – 3 за червень 2007 р. ПКП «Престо – Техмонтаж» виконані роботи з устрію підпірної стіни на загальну суму 456492,00 грн., у тому числі ПДВ 76082,00 грн., у тому числі вартість матеріалів Замовника у розмірі 306486,05 грн., у тому числі ПДВ 51081,01 грн.

Відповідно до акту приймання  - передачі №6 від 26.06.2007 р. ПКП «Престо – Техмонтаж» прийнято від позивача по справі бетон 330,5 куб. м., сітки армопояс, труб на загальну суму 306486,05 грн., у тому числі ПДВ 76085,00 грн.

По всім цим работам згідно до наданих до перевірки документів, бетон марки М – 300 придбавався у ТОВ «Талінс ЛТД». У січні 2007 р. позивач отримав бетон за ціною 540,00 грн. з ПДВ у кількості 951,7 куб. м.

В березні 2007 р. позивач отримав бетон у кількості 264,00 куб. м. по наступним накладним: №41 від 16.03.2007 р. на суму 55000,00 грн. -  бетон М- 300 у кількості 100,00 куб. м. по ціні 550,00 грн., №41 від 16.03.2007 р. на суму 56000,00 грн. – бетон М- 300 у кількості 100,00 куб. м. по ціні 560,00 грн., №41 від 16.03.2007 р. на суму 34560,00 грн. -  бетон М – 300 у кількості 64,00 куб. м. по ціні 540,00 грн.

В червні 2007 р. позивач отримав бетон М -  300 у кількості 330,5882 куб. м. по ціні 680,00 грн. з ПДВ по накладній №106 від 26.06.2007 р. на суму 224800,00 грн.

Як свідчать матеріали зустрічної перевірки  ТОВ «Талінс ЛТД»,  проведеної ДПІ в Гагаринському районі м. Севастополь ( вих.. №1192/7/23-205 від 14.05.2007 р. ). бетон вироблений на бетоному вузлі, який розташований за адресою: м. Алушта, вул.. Виноградна, 19, відвантаження продукції відбулося у м. Алушта за рахунок покупця. Товарно – транспортні накладні або інші документи, які підтверджували перевезення бетону у межах України, до перевірки надані не були.

На підставі вищевказаного, посадові особи відповідача дійшли висновку про те, що транспортні послуги з доставки бетону отримані позивачем безоплатно, а тому вони повинні бути включені до валового доходу 2007 р. відповідно до п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому  вартість цієї послуги була визначена за підставі даних автотранспортних  підприємств Алуштинського регіону.   

З вказаним суд не може погодитися в зв'язку з  наступним.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1  Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні   ціни   розуміються  та  застосовуються  за правилами,  визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. п. 1.20.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт,  послуг) використовується  інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи,  послуги)  договори  з  ідентичними  (однорідними) товарами  (роботами,  послугами)  у  співставних умовах.  Зокрема, враховуються такі умови договорів,  як кількість  (обсяг)  товарів (наприклад,  обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови  платежів,  звичайних  для  такої  операції,  а  також  інші об'єктивні  умови,  що  можуть  вплинути на ціну.  При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт,  послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не  впливає  на  ціну,  або  може  бути економічно  обґрунтована.  При  цьому  враховуються  звичайні  при укладанні угод між непов'язаними особами  надбавки  чи  знижки  до ціни.  Зокрема,  але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними  та  іншими  коливаннями  споживчого  попиту  на  товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням  (наближенням  дати  закінчення)   строку   зберігання (придатності,  реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів;  маркетинговою політикою,  у тому  числі  при  просуванні товарів  (робіт,  послуг)  на ринки;  наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ідентичні товари   (роботи,   послуги)   -   товари  (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні  характеристики,   які   не   впливають   на   їх   якісні характеристики  і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару,  якість  і  репутація  на  ринку,  країна  походження   та виробник.  Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Відповідно до п.п. 1.20.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок  доведення  того,  що  ціна   договору   не відповідає   рівню  звичайної  ціни  у  випадках,  визначених  цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.  При  проведенні  перевірки  платника  податку податковий орган має право  надати  запит,  а  платник  податку  зобов'язаний обґрунтувати  рівень  договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до п.п. 1.20.10 ст. 1   Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування   податкових   зобов'язань    платника податку  податковим  органом  внаслідок  визначення  звичайних цін здійснюється за процедурою,  встановленою законом для  нарахування податкових  зобов'язань  за  непрямими  методами.

Відповідно до п.п. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» методика  визначення  суми  податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною  для  всіх платників   податків.

Однак судом встановлено, що вказана методика визначення сум податкових забовязань за непрямими методами законом не затверджена.

Також необхідно вказати, що перевірявся період з 05.10.2005 р. по 31.12.2007 р., а відповідачем для визначення вартості перевезення бетону використовувалися розцінки, що мали місце в 2008 р.

Також судом було встановлено, що між акціонерним банком «Тавріка» і позивачем по справі було укладено кредитний договір №41-06/кл від 11.12.2006 р.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору банк надав позивачу відзивну поновляєму мультівалютну кредитну лінію на будівництво нерухомості,  поповнення оборотних коштів для ведення поточної виробничої, фінансової, господарської і іншої діяльності, з встановленням ліміту єдиночасної заборгованості  в сумі 5000000 грн. ( 970000 доларів США ) на строк з  11.12.2006 р. по 09.12.2011 р.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 19% по кредитам в національної валюті  і 14% по кредитам в доларах США.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно за період з 25 числа місяця,  що пройшов, до 25 числі поточного місяця або до дня погашення кредиту.

Судом встановлено,  що відповідач не включив в розрахунок валових витрат за 9 місяців 2007 р. суму нарахованих процентів за вересень 2007 р. у розмірі 122297,24 грн. по банківської виписки від 25.09.2007 р., відповідно до п. 3.1 кредитного договору  №41-06/кл від 11.12.2006 р.  

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми   будь-яких   витрат,   сплачених   (нарахованих) протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою,  організацією, веденням   виробництва,   продажем  продукції  (робіт,  послуг)  і охороною  праці,  у  тому  числі  витрати  з придбання електричної енергії    (включаючи    реактивну),   з   урахуванням   обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

Відповідно до п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані  з  виплатою  або  нарахуванням  процентів  за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими  кредитами, депозитами) протягом  звітного  періоду,  якщо  такі  виплати  або нарахування здійснюються   у   зв'язку  з  веденням  господарської  діяльності платника податку.

Таким чином,  суд дійшов висновку, що відповідачем було неправомірно не включено в розрахунок валових витрат за 9 місяців 2007 р. суму нарахованих процентів за вересень 2007 р. у розмірі 122297,24 грн.

Також необхідно вказати, що відповідно до п. 1.7 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» факти  виявлених  порушень  податкового,  валютного   та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко,  об'єктивно та в повній  мірі,  із  посиланням на первинні або інші документи,  які зафіксовані  в   бухгалтерському   та   податковому   обліку,   що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

У порушення вимог вищевказаних норм, відповідач свої висновки грунтував на припущеннях, які не відповідають фактичним обставинам та не знайшли свого підтвердження в первинних документах.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Згідно  ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законов України, іншіх нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідачем вказане належним чином зроблено не було.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Постанову проголошено 11.08.2008 р.

Постанову у повному обсязі складено 15.08.2008 р.

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     1.  Позов задовольнити.

2.  Скасувати  податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим  № 0006452301/0 від 28.05.2008 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь  приватного підприємства «Семидвіря – СПС», м. Алушта, с. Семідвірря, пров. Можжевеловий, 11- Б, ( ЗКПО 33733025, п/р 260093018215 в СФ АБ «Таврика», МФО 324377 )   3,40  грн. судового збору.

           Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

           У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.