Рішення

від 27.10.2011 по справі 18/2457/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/2457/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        27.10.2011 р.                                                                      Справа №18/2457/11

за позовом Приватного підприємства "Зернопродукт", вул. Чубаря, 3, м.Слов''янськ, Донецька область,84122

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ера", вул. Ковпака, 39-А,                     м. Полтава, Полтавська область,36000

        про стягнення грошових коштів в сумі 75 907,90 грн.

                                                                                      Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Майстренко Н.В.

від відповідача:  не з'явився

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 60 540,00  гривень основного боргу за договором купівлі-продажу макухи соєвої №ЖС 22/02 від 22.02.2010 року, 12 736,56 грн. інфляційних та 2 631,34 грн. річних за весь період прострочення.

Позивач надав суду письмову заяву №1516/10 від 27.10.2011р. про зменшення позовних вимог, проте 27.10.2011р. також була подана та приєднана до матеріалів справи письмова заява позивача  про те, що заява про зменшення позовних вимог була подана до суду помилково. Позивач підтримує позовні вимоги повністю та наполягає на стягненні 75 907,90 грн. (в редакції позовної заяви).

Відповідач  в судове засідання не з'явився,  ухвали суду від 20.09.2011 року та від 11.10.2011р. які направлялась відповідачу за адресами: 36000, м. Полтава, вул. Ковпака,39А, та 36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкіна,88, кв. 137 повернулась до суду з відміткою поштового відділення "адресат вибув" та "за закінченням строку зберігання". Згідно довідки ЄДР, наданої  позивачем (арк.90-94 справи), місцезнаходженням відповідача станом на 07.09.2011р. є: м. Полтава, вул. Пушкіна,88, кв. 137, тобто, та ж адреса, на яку судом здійснювалась відправка кореспонденції.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Враховуючи викладене, а також те, що розшук відповідача не входить до компетенції суду, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

22.02.2010р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу макухи соєвої №ЖС 22/02 (арк.18-19 справи, оригінал оглянуто у засіданні). Відповідно до умов договору, позивач (продавець) продає, а відповідач (покупець) купує і оплачує макуху соєву (товар). Умови поставки визначені розд.3 договору, так, товар поставляється на умовах EXW  склад продавця - с.Райгородок, вул.Кірова,41 (тлумачення ІНКОТЕРМС-2000р.), якщо інше не вказано у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

До договору було укладено три специфікації:

- специфікація №1 від 22.02.2010р. (арк.20 справи)

- специфікація №2 від 09.03.2010р. (арк.21 справи)

- специфікація №3 від 16.03.2010р. (арк.22  справи)

На виконання специфікацій №1 та №2 позивачем були поставлені партії товару, які оплачені відповідачем у повному обсязі, але із запізненнями; по даним специфікаціям позивач вимог про стягнення основного боргу не заявляє.

На виконання специфікації №3 від 16.03.2010р. позивач 18.03.2010р. поставив партію товару  в кількості 29,4т. по ціні 4100,00 грн. на суму120 540,00 грн. з ПДВ. Разом з товаром, на виконання умов договору, покупцю були передані видаткова накладна №159 від 18.03.2010р. (арк.32),  рахунок №101 від 17.03.2010р. (арк.31),  податкова накладна №156 від 18.03.2010р.(арк.33).  Згідно товарно-транспортної накладеної №3959 від  18.03.2010р. (арк.35) перевізником ПП "Лур'є" була отримана макуха соєва в кількості 29,4 т.

П.3.6 договору передбачено, що при виникненні розбіжностей по якості та кількості  товару, виклик представника продавця є обов'язковим. Повідомлення про виклик направляється телеграмою. Відбір зразків обов'язковий, один екземпляр повинен направлятися на адресу продавця. Претензії по кількості і якості  товару розглядаються протягом  3 календарних днів з моменту поставки товару. Як вказує позивач, жодних претензій від відповідача стосовно кількості і якості товару до нього не надходило.

Відповідно до п.9 специфікації №3 від 16.03.2011р. оплата за товар покупцем здійснюється у два етапи: 40%- передплата, 60% - протягом чотирьох банківських днів з моменту відвантаження товару. Таким чином, рахунок №101 від 17.03.2010р. на суму 120 540,00 грн. відповідач повинен був оплатити 24.03.2010р. Позивач надав суду докази часткової сплати заборгованості,  а саме: банківські виписки, які свідчать про  сплату 17.03.2010р.  20 000,00 грн. (попередня оплата), 22.03.2010р. - 20 000,00 грн. та 07.04.2010р. - 20 000,00 грн. (арк.37-39 справи). Таким чином, заборгованість відповідача за даним договором перед позивачем становить 60 540,00 грн. Саме цю суму основного боргу позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 12 736,56 грн. інфляційних та  2 631,34 грн. річних за весь період прострочення оплати  за поставлений товар по видатковим накладним  №83 від 22.02.2010р.. №85 від 11.03.2010р., №101 від 17.03.2010р.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки  виникають  вже  в  момент досягнення  ними  угоди  за  всіма  істотними умовами.  За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором чи товаророзпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

П.7.3 договору між сторонами передбачено, що при підписанні договору, а також доповнень, специфікацій та змін до нього, документи, передані за допомогою факсимільного зв'язку, мають повну юридичну силу до підтвердження оригіналами.  Як вбачається з матеріалів справи, специфікації №2 та №3 підписані тільки позивачем. Як пояснив позивач, дані специфікації були направлені відповідачу з підписом позивача; у свою чергу, відповідач прийняв пропозицію укласти дані специфікації та вчинив дії відповідно до вказаних умов, а саме: отримав товар та оплатив його (по специфікації №2 - повністю, по специфікації №3 - частково).

Відповідно до ст.642 ЦК України, якщо особа, що одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору  (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане  у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що відповідач прийняв товар та здійснив часткову оплату за нього, у відповідача виник обов'язок розрахуватися за прийнятий товар у повному обсязі.

Вказане підтверджується, серед іншого, і тим, що, як зазначає  позивач, відповідач отримав та оприбуткував весь поставлений товар, і податкові накладні  №78 від 22.02.2010р., №91 від 11.03.2010р., №156 від 18.03.2010р.) відповідачем були включені до податкового кредиту, так як у сторін відсутні розбіжності з ДПІ щодо поданих податкових декларацій з податку на додану вартість в розрізі контрагентів за лютий та березень 2010р., що підтверджується і листом Слов'янської ОДПІ від 23.03.2011р. №8035/10/15213-3 (арк.73 справи).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перераховано розмір заявлених до стягнення інфляційних та річних з допомогою калькулятора ІПС "Законодавство", перевірено періоди нарахування; за результатами перерахунку суд задовольняє позовні вимоги про стягнення інфляційних та річних.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних  судом, у нарадчій кімнаті.

На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є  правомірними, обґрунтованими, відповідачем не оспорюються, а тому підлягають задоволенню. Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача .

На підставі матеріалів справи та керуючись  ст.ст.33,43,49,75,82-85   ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ера" (36000, м. Полтава, вул.Ковпака,39А, п/р 26004060121674 в ПРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, ЄДРПОУ 35206628) на користь Приватного підприємства "Зернопродукт" (84122, м.Слов"янськ, Донецька обл., вул.Чубаря,3, р/р 26005301566127 філія "Центрально-міське відділення ПАО Промінвестбанк в м. Горлівка, Донецька область, МФО 334464, ЄДРПОУ 313492805224)  60 540,00 грн. основного боргу, 12 736,56 грн. інфляційних, 2 631,34 грн. річних, 759,08 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                      Тимощенко О.М.

Повне рішення складено  28.10.2011 року