Постанова

від 16.07.2008 по справі 29/09-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

29/09-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 липня 2008 р.                                                                                    № 29/09-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді                                                         Кривди Д.С.,

суддів                                                             Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача:        не з'явився

від відповідача:   не з'явився

розглянувши  касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології та комунікації”

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2008р.

у справі №  29/09-08  Господарського суду  Харківської області

за позовом  Комунального підприємства “Жилкомсервіс”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології та комунікації”

про  спонукання укласти договір сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство “Жилкомсервіс” звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології та комунікації” про спонукання укласти договір сервітуту в редакції Комунального підприємства “Жилкомсервіс”.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.02.2008р. (суддя П.В.Тихий), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду 08.04.2008р. (судді: М.В.Токар, Л.В.Слюсарева, В.О.Фоміна), позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології та комунікації” укласти з Комунального підприємства “Жилкокомсервіс” договір сервітуту в редакції Комунального підприємства “Жилкомсервіс”, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології та комунікації” на користь Комунального підприємства “Жилкомсервіс” витрати по сплаті державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології та комунікації” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2008р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду 08.04.2008р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю. Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології та комунікації” мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.

Сторони не скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі їх представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології та комунікації” підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено, що:

30.11.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі –продажу № 346, за яким позивач передав у власність відповідача антено –фідерне господарство розташоване на житловому будинку № 79 по проспекту Перемоги.

Пунктом 5.3.4 вищезгаданого договору сторони обумовили, що протягом десяти днів з моменту підписання цього договору відповідач зобов'язаний укласти з позивачем, який є балансоутримувачем житлового будинку, договір сервітуту.

На виконання умов п. 5.3.4 договору позивачем на адресу відповідача було направлено проект договору сервітуту.

Отже, господарським судом встановлено, що позивач –комунальне підприємство є балансоутримувачем житлового будинку, на якому розташовано майно, що є об'єктом купівлі-продажу,  балансоутримувачем  якого також є позивач.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що господарська діяльність суб'єктів господарювання базується на праві власності, праві господарського відання, праві ореративного управління та інших речових правах (права володіння, права користування тощо).

Проте, вирішуючи даний спір, господарський суд попередніх інстанцій не досліджував обставини щодо того на основі якого права здійснює свою господарську діяльність позивач та чи було у позивача право щодо відчуження фідерного господарства, що розташоване на житловому будинку № 79 по проспекту Перемоги, а отже і право щодо укладення договору сервітуту, що є предметом спору.

Як вже було зазначено, позивач просить спонукати відповідача укласти відповідний договір, проте, господарським судом попередніх інстанцій не було досліджено умов проекту договору та не дано даним умовам правової оцінки.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 84 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що у спорі, який виник при спонукання укласти договір у резолютивній частині рішення вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Проте, господарський суд не зазначив в резолютивній частині рішення умови на яких сторони зобов'язані укласти договір, що є порушенням вищенаведеної правової норми.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                             

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології та комунікації” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2008р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду 08.04.2008р. у справі № 29/09-08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий - суддя                                                                   Кривда Д.С.

судді                                                                                          Жаботина Г.В.

                                                                                                       Уліцький А.М.