Рішення

від 14.07.2008 по справі 7286-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7286-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2008Справа №2-15/7286-2008

За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (01032, м. Київ, вул.. Комінтерну, 14 літ. А; 04071, м. Київ, вул.. Верховний Вал, 68, ідентифікаційний код 30603572)

До відповідача Приватного підприємства «Крим Лайн» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Крилова, 125; вул.. Маяковського, 12, оф. 4, ідентифікаційний код 33656124)

Про стягнення 24470,35 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Брагіна Н.О., довіреність № 8 від 16.01.2008 р., у справі

Від відповідача  – Маковєй С.А., керівник

Обставини справи: Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»  звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Крим Лайн» про стягнення 24470,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару за договором № КІ 202000143/06/2555 від 27.04.2006 р., в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 24470,35 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»  з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач явку представника у судове засідання  забезпечив, проте вимоги ухвали суду не виконав, відзиву на позов не надав.

У судовому засіданні підтвердив факт наявності та розмір заборгованості.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

27.04.2006 р. між Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»  (Продавець)(позивач) та Приватним підприємством «Крим Лайн» (Покупець)(відповідач) був укладений договір № КІ1202000143/06/2555. (а.с. 10-12)

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар в об'ємі, розрахованому виходячи з добового ліміту нафтопродуктів, а Покупець – прийняти та оплатити товар.

Згідно з пунктом 1.2 Договору отримання товару здійснюється Покупцем на АЗС з використанням паливних карт.

Добовий ліміт нафтопродуктів, порогова сума нафтопродуктів та сума попередження встановлюються в Додатку №  2 до дійсного Договору. (пункт 1.4 Договору)

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціною товару, що підлягає передачі з дійсного Договору є ціна товару за готівку, встановлена на АЗС в момент отримання товару.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Покупець здійснює 100% попередню оплату товару на розрахунковий рахунок Продавця.

Сума оплати та їх періодичність визначається Покупцем самостійно, за виключенням випадку виникнення заборгованості Клієнту, яка оформлюється відповідним рахунком Покупця та повинна бути оплачена протягом 2-х банківських днів з моменту усного або письмового попередження Продавця. (пункт 3.4 Договору).

Строк дії договору встановлений пунктами 8.1 та 8.2 Договору та становить з моменту підписання протягом одного календарного року. У випадку, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення дії Договору не заявить про свою відмову від продовження його дії, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

Сторони не представили суду доказів зміни умов вказаного договору, його припинення або розірвання, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Позивачем у виконання своїх зобов'язань за Договором здійснювалися поставки товару, що підтверджується доданими до матеріалів справи актом вибірки нафтопродуктів – інформаційним звітом за грудень 2007 р., підписаний сторонами на суму 26970,35 грн. (а.с. 18)

23.04.2008 р. відповідачем була здійснена часткова оплата заборгованості у розмірі 2500,00 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем залишку суми заборгованості позивачем 02.06.2008 р. був виставлений рахунок-фактура № КSМ-910144/К1202000143 в порядку пункту 3.4 Договору на загальну суму заборгованості у розмірі 24470,35 грн. (а.с. 15)

Вказаний рахунок був отриманий відповідачем 06.06.2008 р., проте в порушення умов договору,  відповідачем не було сплачено вартість поставленого товару в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 24470,35 грн., що і стало підставою для звернення Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за поставлений позивачем товар.

Крім того, відповідачем була визнана сума заборгованості шляхом підписання акту виборки (інформаційного звіту) за квітень 2008 р. (а.с. 49)

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 24470,35 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар, через що  вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Крим Лайн» заборгованості у розмірі 24470,35 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Крим Лайн» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Крилова, 125; вул.. Маяковського, 12, оф. 4, ідентифікаційний код 33656124) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (01032, м. Київ, вул.. Комінтерну, 14 літ. А; 04071, м. Київ, вул.. Верховний Вал, 68, ідентифікаційний код 30603572) 24470,35 грн. заборгованості, 244,70 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.