Постанова

від 15.07.2008 по справі а8/311-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А8/311-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16.тел. 230-31-77

І м е н е м     України

ПОСТАНОВА

"15" липня 2008 р.                                                               Справа № А8/311-08          

За позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.

Київ  

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Надія”, с. Йосипівка, Білоцерківський район    

про стягнення 7 216,00грн.,   

Суддя                    Чорна Л.В.

Представники:

від позивача: Котова Н.І. –довір. №03-25/35 від 18.01.2008р. - представник;

від відповідача: Панчук І.А. –довір. №137 від 14.07.2008р. - представник.

Суть спору:

          Стягується 7 040грн. 00коп. адміністративно-господарські санкції за порушення ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”,  176грн. 00коп. пені.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на відсутність у позивача права на звернення до суду з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені з посиланням на ст.ст. 17, 104 Кодексу адміністративного судочинства України; стягнення адміністративно-господарських санкцій за адміністративне правопорушення, відсутність адміністративного правопорушення. Також у своїх запереченнях відповідач зазначає, що виконати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів можливо лише після безпосереднього звернення до нього інвалідів чи направлення Державною службою зайнятості населення інвалідів.   

          Позов підлягає задоволенню.                     

судом встановлено:

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007р. Державної статистичної звітності (Форма №10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2007р. рік товариства з обмеженою відповідальністю „Надія” (відповідач) складає 75 чоловіка, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 2 особи, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 3 особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до  п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від  03.05.1995  року № 314 “Про  організацію  робочих місць та працевлаштування інвалідів”, якою затверджене Положення  про робоче місце інваліда і про  порядок  працевлаштування інвалідів (далі -  Положення № 314), підприємства у межах  доведеного нормативу створюють за власні кошти  робочі місця для працевлаштування інвалідів, щорічно подають  відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  відомості про  середню   річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних  працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів,  визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів,  створюють для інвалідів  умови праці з  урахуванням  індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, розробляють  і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Згідно з п. 3  Положення № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Пунктом 2 Положення № 314  передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.  Зі змісту  даної норми виливає, що на   звичайному робочому місці може працювати інвалід, однак таке місце має бути атестоване на відповідність  вимогам щодо робочого місця інваліда.

Виконанням нормативу робочих місць у визначеній законом кількості, за Законом, вважається працевлаштування підприємством  інвалідів, для яких це місце роботи є основним. До виконання також  може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів шляхом створення господарських об'єднань з  громадськими організаціями чи підприємствами інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних  та соціальних завдань.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 зазначеного Закону, відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Як вже зазначалось, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів згідно листа Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості відповідач до центру зайнятості для працевлаштування інваліда не звертався.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Оскільки середньорічна заробітна плата на підприємстві складає 7 040грн. 00коп., відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 7 040грн. 00коп. до 15.04.2008р.      

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином за 76 днів відповідачу нараховано пеню у розмірі 176грн. 00коп.   

Щодо заперечень відповідача, то суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 8 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1434 (далі - Положення), Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 N 1767, передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку.

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями, зокрема, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, реалізує владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку. Зазначене знайшло своє відображення у листі Вищого господарського суду України від 07.02.2006, № 01-8/301 „Про деякі питання, пов'язані із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів”.  

Стосовно стягнення адміністративно-господарських санкцій за адміністративне правопорушення, то предметом даного спору є плата до позабюджетних фондів.   

Доказів оплати відповідачем до суду не подано.  

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані, матеріалами справи доведені, підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, керуючись п. 4 ст. 94, ст.ст. 158, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

постановив:

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Надія” (код ЄДРПОУ 00131676, р/р 260003158501 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321325, 09142, вул. Радянська, 44, с. Йосипівка, Білоцерківський район, Київська область) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31210230700043 в ГУДК по Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код бюджетної класифікації 50070000 (платежі до Фонду соціального захисту інвалідів), символ звітності 230, 04050, вул. Глибочицька, 72, м. Київ) 7 040(сім тисяч сорок)грн. 00коп. адміністративно-господарські санкції, 176(сто сімдесят шість)грн. 00коп. пені.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).      

Суддя                                                                                          Чорна Л. В.