Рішення

від 14.07.2008 по справі 7640-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7640-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2008Справа №2-26/7640-2008

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгово-виробнича компанія «М-Профі» (95023, Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Менлі Герай, б. 8/10, ідентифікаційний код 35515968)

До відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Моноліт» (95000, Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Казанська, б. 30/9, ідентифікаційний код 33713674)

2. Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»  (95001, Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова. б. 11, ідентифікаційний код 03347537)

про визнання дійсним договору та спонукання до виконання певних дій

                                                                                                                        Суддя Медведчук О.Л.

представники:

Від позивача – Чукактіна Т.В., предст., дов. у справі № 10 від 17.06.2008 р.

Від відповідача-1 – Братцева О.О., предст. дов. у справі № від

Від відповідача-2 –  не з'явився  

Сутність спору:

          ТОВ «Будівельно-торгово-виробнича компанія «М-Профі» (далі – ТОВ «БТВК «М-Профі») звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ТОВ «Будівельно-виробнича компанія «Моноліт» (далі – ТОВ «БВК «Моноліт») та  КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (далі – СМБРТІ) про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини підприємства, укладеного 02 квітня 2008 р. між позивачем та першим відповідачем, та зобов'язання другого відповідача зареєструвати право приватної власності на нежилі будівлі: склад літер «А» площею 162,9 кв.м.,  прохідна літер «Б» площею 13,7 кв.м. і споруди (ворота № 1, ворота № 2, забір № 3, підпірна стіна № 4, підпірна стіна № 5, площадка монтажна І, мощення ІІ, що розташовані на земельній ділянці площею 1,6367 га по вул. Базовій, 3 в м. Сімферополь за ТОВ «БТВК «М-Профі».

Позов мотивовано тим, що між позивачем та другим відповідачем було підписано 02 квітня 2008 р. договір купівлі-продажу частини підприємства, що уособлена філією «Базова» ТОВ «БВК «Моноліт», за яким позивачу було передано за актом приймання-передачі від 04 квітня оборотні, необоротні активи та зобов'язання, а позивачем сплачено ціну договору в розмірі 1430787,27 грн., але ТОВ «БВК «Моноліт» ухиляється від нотаріального посвідчення та не з'являється до нотаріуса на неодноразові запрошення позивача, на підставі чого посилаючись на ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, позивач  просить визнати вищезазначений договір дійсним, а з урахуванням заперечень з боку другого відповідача проти реєстрації права власності за спірним договором одночасно просить зобов'язати останнього в судовому порядку здійснити таку реєстрацію.

Відповідач-1 скористався своїм правом на подачу відзиву, в якому просить суд вирішити спір відповідно до приписів чинного законодавства України, посилаючись на те, що не заперечує факту підписання спірного договору та виконання позивачем своїх зобов'язань за ним, а також підтверджує своє неодноразове нез'явлення для нотаріального посвідчення спірного договору.  

Відповідач-2 відзив на позов не надав, явку свого представника до суду не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

З урахуванням цього суд вважає за можливе розглянути справу на підставі матеріалів, що є у справі за відсутності представника другого відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд

встановив:

02 квітня 2008 р. між ТОВ «БВК «Моноліт» (продавець по договору) та  позивачем - ТОВ «БТВК «М-Профі»  (покупець по договору) було підписано договір купівлі-продажу частини підприємства, згідно якому ТОВ «БВК «Моноліт» зобов'язалося передати у власність позивача у справі частину підприємства як частину його єдиного майнового комплексу, а позивач як покупець за спірним договором зобов'язався прийняти частину підприємства й сплатити за неї грошову суму (ціну), вказану у договорі (п.1.1. договору).

Згідно п. 1.2 цього договору склад і вартість частини підприємства визначається в додатках до договору, які вказані в п. 6.1 договору і є його невід'ємною частиною.

Так, в Передавальному балансі визначено наступні складові частини підприємства за договором:

а) необоротні активи - нежитлова будівля (за вартістю 1516692,07 грн.), що складається з: склад літ. «А» площею 162,9 кв.м.,  прохідна літ. «Б» площею 13,7 кв.м., ворота № 1, ворота № 2 , забір № 3, підпірна стіна № 4, підпірна стіна № 5, залізниця № 6, площадка монтажна І, мощення ІІ, залізниця № 7, козловий кран КК-32, що розташовані в м. Сімферополь по вул. Базовій, 3 на земельній ділянці під будівлею та необхідною для її обслуговування загальною площею 1,6367 га.

б) оборотні активи - права орендодавця, в тому числі дебіторська заборгованість ТОВ «Моноліт-Транс» зі сплати оренди (за період лютий – квітень 2008) на загальну суму 13400,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 2333,33 грн.

в) зобов'язання (борги) - кредиторську заборгованість перед ТОВ «БТВК «М-Профі» щодо сплати повної ціни виконаних підрядних робіт з благоустрою прилеглої території у розмірі 99304,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 16550,80 грн.

Ціна частини підприємства складає 1442695 (один мільйон чотириста сорок дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять) гривень 20 коп. (п. 3.1. спірного договору)

Умови цього договору було затверджено зборами учасників ТОВ «БВК «Моноліт» (протокол зборів учасників ТОВ «БВК «Моноліт» № 15 від 02 квітня 2008 р.) та зборами загальних зборів ТОВ «БТВК «М-Профі» (протокол № 1 від 02 квітня 2008 р.).

Згідно п. 2.1.1 договору ТОВ «БВК «Моноліт» зобов'язано передати ТОВ «БТВК «М-Профі» по передавальному акту частину підприємства не пізніше 3 (трьох) днів з моменту укладення договору.

04 квітня 2008 р. ТОВ «БВК «Моноліт» передало, а ТОВ «БТВК «М-Профі»о прийняло:

- необоротні активи - нежитлову будівлю (за вартістю 1516692,07 грн.), що складається з: склад літ. «А» площею 162,9 кв.м.,  прохідна літ. «Б» площею 13,7 кв.м., ворота № 1, ворота № 2 , забір № 3, підпірна стіна № 4, підпірна стіна № 5, залізниця № 6, площадка монтажна І, мощення ІІ, залізниця № 7, козловий кран КК-32, що розташовані в м. Сімферополь по вул. Базовій, 3 на земельній ділянці під будівлею та необхідною для її обслуговування загальною площею 1,6367 га.

- оборотні активи - права орендодавця, в тому числі дебіторська заборгованість ТОВ «Моноліт-Транс» зі сплати оренди (за період лютий – квітень 2008) на загальну суму 13400,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 2333,33 грн.

- зобов'язання (борги) - кредиторську заборгованість перед ТОВ «БТВК «М-Профі» щодо сплати повної ціни виконаних підрядних робіт з благоустрою прилеглої території у розмірі 99304,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 16550,80 грн.

- документи, що засвідчують права вимоги щодо дебіторської заборгованості: договір оренди від 01.02.2008 року,  акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (за період лютий - березень 2008 р.) – 5 од.

Згідно п. 3.2, 3.3 договору покупець зобов'язаний сплатити ціну договору паротягом 60 банківських днів з моменту підписання передавального акту шляхом безготівкового розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «БТВК «М-Профі» перерахувало на рахунок відповідача ТОВ «БВК «Моноліт»  платіжними дорученнями № 10 від 21 квітня 2008 р.- 499700,00 грн., № 20 від 13 травня 2008 р. - 500000,00 грн., № 21 від 19 травня 2008 р. – 431087,27 грн., а разом 1430787,27 грн., тобто повну ціну по договору, визначену п. 3.1 договору.

В п. 6.8. спірного договору  визначено, що нотаріальне посвідчення договору повинно було відбутися 7 календарних днів з моменту його підписання.

Позивач неодноразово запрошував ТОВ «БВК «Моноліт»  на нотаріальне посвідчення спірного договору, про що направив йому лист вих. № 4 від 11 квітня 2008 р., що надійшов відповідачу того ж дня - 11 квітня 2008 р., про що свідчить відмітка про реєстрацію у вхідній кореспонденції першого відповідача за № 42, яка є на копії відповідного листа, та лист вих. № 5 від 18 квітня 2008 р., який було отримано ТОВ «БВК «Моноліт» згідно відмітці про реєстрацію у вхідній кореспонденції за № 43  18 квітня 2008 р.

Але перший відповідач ухиляється від явки до нотаріуса, що він не спростував під час розгляду справи.

З урахуванням вищенаведеного, розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності всі представлені сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності судового захисту його прав й вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Згідно ст.  174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договір купівлі-продажу частини підприємства за своєю правовою природою відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України є господарським договором, на підставі якого виникають господарсько-майнові зобов'язання.

Згідно ч. 7 ст. 179  Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За загальним принципом, який міститься в ст. 6 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 Господарського кодексу України цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Відповідно до ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.  Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

За правилами ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В той же час ч. 2 цієї статті Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З матеріалів справи вбачається, що сторони досягли домовленості щодо усіх умов договору, що є істотними за приписами ст. 181 Господарського кодексу України, зокрема, щодо предмету, його складу, ціни та строків виконання сторонами своїх зобов'язань. Також, сторони вже виконали умови договору щодо приймання-передачі предмету договору, необхідних документів, а також щодо сплати ціни за договором, отже відбулося часткове виконання договору.

Але ТОВ «БВК «Моноліт» ухиляється від виконання свого обов'язку щодо участі в нотаріальному посвідченні договору, про що свідчать запрошення, що надсилалися позивачем й про які є докази про отримання.

Таким чином, враховуючи досягнення сторонами домовленості щодо усіх істотних умов договору, часткове виконання його умов з боку ТОВ «БТВК «М-Профі» та ТОВ «БВК «Моноліт» й нез'явлення першого відповідача для його нотаріального посвідчення протягом встановленого договором семиденного терміну з моменту підписання, а також за запрошеннями позивача, суд дійшов висновку про необхідність судового захисту прав позивача шляхом визнання цього договору дійсним за правилами ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Стосовно вимоги про зобов'язання другого відповідача здійснити державну реєстрацію права власності слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, другий відповідач у своїй відповіді вих. № 08/1159903 від 21 травня 2008 р. наголошує, що згідно п. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» реєстрація права власності здійснюється лише на об'єкти нерухомого майна, а не на єдині майнові комплекси підприємства.

В той же час, п. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень передбачає, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Аналогічне правило міститься в ст. 182  Цивільного кодексу України, згідно ч.ч. 1, 2 якої  право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

При цьому,  відповідно до ст. 191 Цивільного кодексу України та ст. 66 Господарського кодексу України підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що права позивача на реєстрацію права власності на частину підприємства, що набута ним на підставі спірного договору купівлі-продажу від 02 квітня 2008 р. підлягають судовому захисту, так як така реєстрація за правилами ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України є передумовою виникнення та реалізації позивачем свого права власності на відповідне майно.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України  держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, встановлені, зміни та припинення господарських правовідносин. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються способами, передбаченими законом, в даному випадку ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Рішення суду про визнання права власності відповідно до додатку № 1 до  Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції № 7\5 від 07.02.2002р. із змінами та доповненнями (п. 10 додатку – переліку) відноситься до правовстановлювальних  документів  на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідні положення містяться і у ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.   

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати дійсним договір купівлі-продажу частини підприємства, укладений 02 квітня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Моноліт» (м. Сімферополь, вул. Казанська, б. 30/9, ідентифікаційний код 33713674) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгово-виробнича компанія «М-Профі» (м. Сімферополь, вул. Менлі Герай, б. 8/10, ідентифікаційний код 35515968).  

3.          Зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11) зареєструвати право приватної власності на нежилі будівлі: склад літер «А» площею 162,9 кв.м.,  прохідна літер «Б» площею 13,7 кв.м. і споруди (ворота № 1, ворота № 2, забір № 3, підпірна стіна № 4, підпірна стіна № 5, площадка монтажна І, мощення ІІ, що розташовані на земельній ділянці площею 1,6367 га по вул. Базовій, 3 в м. Сімферополь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгово-виробнича компанія «М-Профі» (м. Сімферополь, вул. Менлі Герай, б. 8/10, ідентифікаційний код 35515968).  

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Медведчук О.Л.