Рішення

від 22.07.2008 по справі 7633-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7633-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

22.07.2008Справа №2-29/7633-2008

22 липня 2008 року м. Сімферополь        Справа № 2-29/7633-2008

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест", м.Судак.

До відповідачів:

1. Центру санаторного лікування Повітряних Сил Збройних Сил України, м. Судак.

2. Міністерства оборони України, м.Київ.

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Феодосійське КЕЧ району, м. Феодосія.

За участю - Військового прокурора Феодосійського гарнізону ВМС України, м. Феодосія.

про визнання права власності

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Попович І. Я., представник, довіреність у справі.

Від відповідачів:

1. Яцик В. П. – представник, довіреність від 18.01.08р. №1.

2. не з'явився.

Третя особа - не з'явився.

За участю військового прокурора Феодосійського гарнізону – Кіндрат В.Й., посвідчення №389.

Суть спору: : ТОВ "Трансінвест" звернулось до господарського суду АРК з позовом до відповідачів – Центру санаторного лікування Повітряних Сил Збройних Сил України, м. Судак та Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Феодосійське КЕЧ району про визнання права власності на 80/100 частини об'єкта нерухомого майна – косметичного салону з об'єктом общепиту, площа забудови 139 м.кв.

Заявою від 15.07.2008р. позивач змінив предмет позову, просить суд: припинити право Міністерства оборони України на 29/100 частини об'єкта нерухомості – кафе з косметичним салоном, загальною площею 309,2 м.кв., розташованої за адресою – м.Судак, вул. Набережна 20; визнати за ТОВ "Трансінвест" право власності на об'єкт нерухомого майна в цілому – кафе з косметичним салоном літ. А, над. А, загальною площею 309,2 м. кв., розташованої за адресою - м. Судак, вул. Набережна 20; стягнути з ТОВ "Трансінвест" на користь Міністерства оборони України вартість припиненої частки Міністерства оборони України в загальному майні в сумі 277298,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час користування спірним майном на умовах оренди, позивач за згодою орендодавця фактично створив нову річ в результаті реконструкції спірного об'єкту, під час якої були здійсненні суттєві поліпшення об'єкту оренди.

Засновані позовні вимоги на приписах ст.ст. 364, 365, 392, 778, 392 ЦК України.

Відповідач - Центр санаторного лікування Повітряних Сил Збройних Сил України, проти позову заперечує посилається на те, що він не надав згоду позивачу на проведення невід'ємних поліпшень спірного об'єкту оренди.

Третя особа та відповідач - Міністерство оборони України в судове засідання не з'явились, відзиви на позов не представили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини не явки суд не повідомили.

В судовому засіданні 22.07.2008р. військовий прокурор та відповідач - Центр санаторного лікування Повітряних Сил Збройних Сил України, заявили клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю отримання відповіді на запит військового прокурора відносно узгодження чи ні Міністерством оборони України робіт по поліпшенню спірного об'єкту.

Суд залишив це клопотання без задоволення, у зв'язку з тим, що з моменту спрямування запиту військовим прокурором пройшло достатньо часу, однак відповідь відсутня. Крім того, суду не надано доказів отримання міністерством вказаного запиту, тому у суду відсутні підстави ґрунтувати відкладення розгляду справи на вказаних обставинах.

В порядку попередньої підготовки справи до розгляду, у справі призначалась судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено експертам фірми «Амата».

Розгляду справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2006р. року між Центром санаторного лікування Повітряних сил   Збройних Сил  України (на час розгляду справи Центр медичної реабілітації санаторного лікування особового складу Повітряних та Військово-морських сил Збройних Сил України «Судак» - надалі Центр») та  ТОВ «Трансінвест» був укладений договір № 3/20  оренди  нежилих приміщень медичного пункту №3 площею 139м2, інвентарний номер 104,  військового містечка №1, розташованих за адресою: м. Судак, вул. Набережна, 1.

          Згідно з  п.1.1. даного договору оренди в користування орендареві були передані нежилі приміщення, вартість яких була визначена експертним шляхом у сумі 170612,97грн.

При цьому, в акті інвентаризації майна від 20.04.2006р (додаток №1) було відображено, що стан об'єкта в цілому - незадовільний, а вікна, двері й сантехника - відсутні.

          Після оформлення акту прийому-передачі,  сторони приступили  до виконання взаємних прав і обов'язків.

          З метою використання орендованого майна для здійснення підприємницької діяльності в області громадського харчування й сфери послуг - під кафе, як це передбачено п.1.3. Договору, у орендаря виникла необхідність зробити реконструкцію орендованого майна.

Для реалізації та досягнення  мети використання орендованого майна, орендар звернувся з відповідною заявою від 20.04.2006р №26/2  до орендодавця (Центру)  з проханням про надання дозволу на проведення ремонтних робіт з поліпшення орендованого майна за договорами оренди №1/18 від 20.04.06р, №2/19 від 20.04.2006р, №3/20 від 20.04.2006р, №4/21 від 20.04.2006р.- тобто, одночасно за чотирма договорами оренди укладеними в один день між позивачем та Центром стосовно чотирьох різних об'єктів оренди, в тому числі, щодо нежилих приміщень медичного пункту №3 (інвентарний номер 104)  військового містечка №1, розташованих за адресою: м. Судак, вул. Набережна, 1.

          З посиланням на те, що Центр не має повноважень самостійно надавати дозвіл на проведення ремонтних робіт з поліпшення орендованого майна, Центр листом від 20.07.2006р №373  направив вказане клопотання ТОВ «Трансінвест» до Головного КЕУ МО України, КЕУ ПС ЗС України та  Феодосійської КЕЧ.

          27 грудня 2006 року за одним вих. № 231/24/5359  на  адресу ТОВ «Трансінвест» від Департаменту охорони здоров'я  МО України за підписом директора, скріпленим гербовою печаткою, надійшли чотири листи – окремо, за кожним Договором  оренди №1/18 від 20.04.06р, №2/19 від 20.04.2006р, №3/20 від 20.04.2006р, №4/21 від 20.04.2006р, до того ж, з технічною помилкою в номері договору за даним спором – замість №3/20 від 20.04.2006р було вказано №3/21 від 20.04.2006р. (том 1 а.с. 24)

          На підставі вказаного дозволу від центрального органу МО України в особі Департаменту охорони здоров'я  та розробленої проектно-кошторисної документації ТОВ «Трансінвест» була здійснена  повна реконструкція орендованих нежилих приміщень на загальну суму 679096,80грн, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, довідкою про вартість робіт і іншими  документами.

          Згідно з матеріалами інвентаризації, проведеної Кримським республіканським підприємством «БРТІ м. Судак» після здійснених позивачем робіт з ремонту та поліпшення орендованого майна, були визначені наступні характеристики об'єкта: кафе з косметичним салоном  у складі літ. «А», «над. А», загальною площею 309,2м2, а об'єкту було присвоєно адресу: :  м. Судак, вул. Набережна, 20.

Після дослідження матеріалів справи та наданих сторонами доказів, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Трансінвест» засновані на законі та підлягають  задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до п. 4 ст. 778 ЦК України якщо в результаті поліпшення, проведеного наймачем (орендарем) за згодою наймодавця (орендодавця), створена нова річ, наймач стає її співвласником, а його частка   в праві власності в даному випадку відповідає вартості  витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлене договором або законом.

          З метою встановлення обставин, що виникли  при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарським  судом в порядку ст. 41 ГПК України була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено ПП «Фірма «Амата».

Згідно з наданим суду висновком експертної установи від 14.07.2008р №12 (том 1, а.с. 73-102), після проведення досліджень експертом були дані наступні відповіді на поставлені судом питання:

1) поліпшення, які виконані ТОВ «Трансінвест» за рахунок власних коштів на загальну суму 680470грн підрядною організацією ТОВ «Гросс» відповідають фактичним поліпшенням нежитлових приміщень медичного пункту №3, інвентарний №104, військового містечка №1, розташовані за адресою: м. Судак, вул.. Набережна, 1 та які є предметом договору оренди №3/20 від 20.04.2006р між Центром санаторного лікування Повітряних сил   Збройних Сил  України та ТОВ «Трансінвест»;

2)   ринкова вартість об'єкта нерухомості (будівля інвентарний №104), що знаходиться за адресою: м. Судак, вул.. Набережна, 1, з врахуванням поліпшень орендованого майна порівняльним підходом складає 956202,00грн;

3) 71/100 долі реальної (ринкової) вартості об'єкта нерухомості (будівля інвентарний №104) що знаходиться за адресою: м. Судак, вул.. Набережна, 1, складають виконані ТОВ «Трансінвест» невід'ємні поліпшення орендованого майна.

          При цьому, суд зазначає, що експерт має відповідну кваліфікацію в області будівельно-технічних експертиз, в ході проведення експертних досліджень, експертом було проведено ідентифікацію невід'ємних поліпшень, із застосуванням порівняльного методу була визначена ринкова вартість орендованого майна та  доля невід'ємних поліпшень, експерта було попереджено про кримінальну відповідальність, а отже, у суду  відсутні підстави не довіряти висновкам експерта.

До того ж, суд вважає, що висновок експерта разом з наданими позивачем документами про відповідність господарської діяльності щодо цього майна  його новому  цільовому призначенню, а також, саме призначення приміщень об'єкта, а саме: є торгові зали, кухня, косметичні кабінети   і т д., свідчить про створення  позивачем в результаті здійснених ним невід'ємних поліпшень нової речі шляхом перетворення орендованого майна.

Крім того, в результаті проведених орендарем невід'ємних поліпшень, змінилися технічні характеристики первісного об'єкту оренди, що підтверджується  матеріалами інвентаризації, проведеної  КРП «БРТІ м. Судак».

Таким чином, з матеріалів справи та висновку судової будівельно-технічної експертизи судом вбачається, що в результаті проведеної позивачем реконструкції орендованих нежилих приміщень, орендар провів таку сукупність невід'ємних поліпшень, що переданий первісно  в оренду об'єкт –медичний пункт №3 перестав існувати, оскільки був перетворений в нову річ -  кафе з косметичним салоном, в зв'язку з чим, на підставі положень п. 4 ст. 778 ЦК України ТОВ «Трансінвест» набув статусу та прав співвласника нової речі і його частка  у цьому майні складає 71%.

Відповідно до  п.1 ст. 364 ЦК України  співвласник має право на виділ в натурі частки майна, яке знаходиться  в спільній  частковій  власності.

          Проте, на підставі п.2. ст. 364 ЦК України, якщо виділ в натурі частки із спільного майна не припускається  відповідно до закону або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

          Частиною  другою  ст. 183 ЦК України встановлено, що неподільною  є річ, яку не можливо  розділити без втрати її цільового призначення» - тобто, за змістом ч.2 вищезгаданої статті 364 ЦК України, якщо річ є неподільною, то співвласник може отримати тільки грошову або іншу матеріальну компенсацію вартості його частки.

Згідно з частиною 1  ст. 365 ЦК України  право особи на частку  в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) співволодіння і користування  майном є неможливим; 4) таке припинення не заподіє істотної шкоди інтересам співвласника і членам його сім'ї.

Оскільки наведені вище обставини свідчать про те, що всі частини (приміщення) нового  господарського об'єкта, створеного позивачем, пристосовані для здійснення господарської діяльності тільки за  його цільовим  призначенням  – в якості кафе з косметичним салоном, то суд доходить до висновку,  що виділення  в натурі зі складу об'єкта будь-якої  функціонально пристосованої  частини у вигляді якогось приміщення або приміщень, які є обов'язковою  і безумовною складовою частиною цього об'єкта, робить неможливим подальше використання спірного майна як кафе з косметичним салоном, бо втрачається його цільове призначення, а отже, дана річ є неподільною.

Крім того, суд зазначає, що неможливість виділу в натурі частки Міністерства оборони України  обумовлена також і тією обставиною, що внаслідок спеціального призначення спірного майна, його сумісне використання двома власниками – неможливо, що є ще одним  доказом неподільності речі.

Також, з висновку судової експертизи судом вбачається, що ринкова вартість, проведених ТОВ «Трансінвест» за рахунок власних коштів  невід'ємних поліпшень – тобто, частка у загальному майні, складає 71%, а отже, частка відповідача складає 29%. що в два з половиною рази  менше і дозволяє зробити висновок про незначність цієї частки, що в свою чергу, є ще однією підставою припинення частки другого співвласника, яка передбачена ст. 365 ЦК України.

За таких обставин,  як випливає з матеріалів справи, спірна річ є неподільною, співволодіння і користування  майном є неможливим і частка другого співвласника у вказаному об'єкті є незначною, а тому суд вбачає наявність одразу  трьох передбачених  законом підстав  для припинення права спільної власності МО України  в спірному об'єкті нерухомості.

За змістом частини другої ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а ця сума  в даному випадку складає 277298,58грн грн.

Позивачем залучено до матеріалів справи докази внесення на депозитний рахунок господарського суду  вартості 29/100 (29%) часток МО України в спірному майні в сумі 277298,58грн, а отже, будь-які перешкоди для постановлення судом  рішення про припинення права особи на частку у спільному майні – відсутні.

До того ж, суд вважає, що заявлений позов в цілому повністю відповідає вимогам Закону України «Про  правовий  режимі майна у Збройних Силах України» в частині можливості відчуження військового майна з огляду на таке.

          Так, на підставі п.6 Положення  про порядок відчуження і реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого Постановою  Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року, відповідно до протоколу №15 від 19 липня 2002 року Урядового  комітету з питань оборони, оборонно-промислового комплексу і правоохоронної діяльності, споруди і будови військового містечка № 1, розташованого за адресою: м. Судак, вул. Набережна, 1, в тому числі, спірне майно, були включені до переліку нерухомого майна Збройних Сил, яке пропонується до відчуження, без заподіяння шкоди обороноздатності держави, бойовій та мобілізаційній готовності військ.

          Отже, будь-які перешкоди для визнання за ТОВ «Трансінвест» права  власності на спірне майно  в даний час відсутні, оскільки вказане майно у встановленому законом порядку запропоновано до відчуження і на нього не розповсюджуються  положення Закону України «Про  правовий  режим майна в Збройних Силах України».

При цьому, на думку суду, наявність договору оренди стосовно спірного майна також  не перешкоджає можливості припинення частки  у спільному майні МО України та визнання права власності позивача, оскільки на підставі ст. 26 спеціального Закону України «Про  оренду державного і комунального майна» передбачено, що договір оренди припиняється у разі переходу права власності на об'єкт оренди до орендаря.

Вказана  норма повністю кореспондується  також з нормою ст. 606 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється у разі збігу боржника і кредитора, що має місце в даному випадку, оскільки за мотивів визнання права власності на спірне майно за позивачем,  договір оренди припиняється внаслідок збігу орендаря і орендодавця в особі позивача, а тому не потребує застосування додаткової процедури розірвання або визнання недійсним.

До того ж, суд критично ставиться до заперечень представника Центру та військового прокурора щодо відсутності дозволу  орендодавця в особі Центру на проведення позивачем поліпшень орендованого майна та неправомочність такого дозволу, наданого Департаментом охорони здоров'я МО України, з огляду на таке:

          Як вже встановлено судом, звернення (клопотання) позивача на адресу безпосередньо орендодавця майна (Центру) про надання дозволу на здійснення поліпшень орендованого майна, останнім розглянуто не було з мотивів відсутності права на затвердження проектно-кошторисної документації на суму більш 30тис.грн, а тому, це клопотання було пере направлено до органів управління Центру та  Феодосійської КЕЧ (балансоутримувача майна).

          Дійсно, п.6.3. Договору оренди №3/20 від 20.04.2006р передбачено, що орендар має право  здійснювати  за рахунок власних коштів реконструкцію, технічне переоснащення і поліпшення майна з письмового дозволу орендодавця, але в цій умові відсутня конкретизація питання про те, яким  повинен бути зміст цього письмового дозволу з боку орендодавця – тобто, саме: дозволяю, не заперечую, відмовляю та т.і.

          Крім того, саме процедура надання дозволу на здійснення поліпшень орендованого майна на час звернення позивача до орендодавця законодавчо врегульована не була, оскільки відповідний Порядок надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна був затверджений наказом Фонду державного майна України значно пізніше.

          Слід зазначити, що з листування Центру та позивача, а також з відзиву та пояснень представника Центру в судовому засіданні, як і військового прокурора,  судом вбачається, що Центр жодним чином не заперечував проти проведення позивачем запропонованих поліпшень, а в подальшому, проти вартості та обсягу цих поліпшень, і, більш того, ані представник Центру, ані військовий прокурор не заперечували проти висновків судового експерта.

          Між тим, суд вважає, що сам лише факт письмового звернення Центру до відповідних органів управління з питанням про надання дозволу позивачу на здійснення поліпшень,  свідчить  про погодження цього питання саме збоку орендодавця, що не суперечить змісту приписів ст. ст. 11, 642 ЦК України про виникнення між сторонами певних цивільних прав та обов'язків та про прийняття пропозиції щодо поліпшення орендарем за рахунок власних коштів позивача орендованого майна.

          Стосовно заперечень про неправомочність дозволу, наданого Департаментом охорони здоров'я  МО України, то суд вважає їх хибними та необґрунтованими, оскільки МО України є відповідачем по даній справі і не тільки двічі не забезпечило явку свого представника у судове засідання, але й не надало жодного заперечення як щодо своєї позиції до позову, так і щодо заперечення наданого його структурним підрозділом центрального апарату дозволу позивачу  на здійснення поліпшень орендованого майна.

Що ж до технічної помилки в дозволі Департаменту охорони здоров'я  МО України в номері договору оренди, то судом вже дана оцінка вказаному питанню на підставі  дослідження оригіналів таких дозволів за кожним Договором  оренди №1/18 від 20.04.06р, №2/19 від 20.04.2006р, №3/20 від 20.04.2006р, №4/21 від 20.04.2006р між позивачем та Центром стосовно чотирьох різних об'єктів оренди, в тому числі, щодо нежилих приміщень медичного пункту №3 (інвентарний номер 104)  військового містечка №1, розташованих за адресою: м. Судак, вул. Набережна, 1.

А за таких обставин, у суду відсутні підстави для сумнівів щодо правомочності згоди МО України в особі Департаменту охорони здоров'я  на проведення позивачем поліпшень орендованого майна, рівно як і підстави для відкладення розгляду справи до часу надходження на адресу військового прокурора відповіді МО України про законність наданого позивачу дозволу, враховуючи до того ж, що це питання є правовим та не може бути вирішене МО України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити право власності Міністерства оборони України (03168 м. Київ пр. Повітрофлотський, 6) на 29/100 часток об'єкта нерухомості кафе з косметичним салоном, загальною площею 309,2м2, розташованого за адресою:  м. Судак, вул. Набережна, 20.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансінвест» (ЄГРПОУ 31222887, 98000 м. Судак, вул. Жовтнева, 34) право власності на об'єкт нерухомого майна в цілому – кафе з косметичним салоном літ. «А», «над. А», загальною площею 309,2м2, розташованого за адресою: м. Судак, вул. Набережна, 20.

4. Перерахувати з депозитного рахунку Господарського суду АР Крим на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6) вартість припиненої частки Міністерства оборони України в спільному майні в сумі 277298,58грн

5. Наказ видати після набрання рішення суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.