Рішення

від 31.10.2011 по справі 43/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/10

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.10.11 р.                                                                                 Справа № 43/10                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Венбест”, м. Київ,  ідентифікаційний код 30310579

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСХОД”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31018234

про: стягнення боргу в розмірі 2 566,66грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з'явився;

від Відповідача  - не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судових засідань

Згідно ст. 77 ГПК України розгляду справи відкладався з 08.02.2010р. на 16.02.2010р., але згідно ст. 79 ГПК України 18.02.2010р. провадження у справі було зупинене і поновлено лише 08.04.2011р. з призначенням до розгляду на 22.04.2011р., однак 18.04.2011р. справу було знову зупинено і поновлено 29.04.2011р. з призначенням до розгляду на 24.05.2011р., проте 06.05.2011р. провадження було знову зупинено і поновлене лише 21.07.2011р. з призначенням до розгляду на 18.08.2011р., потім 27.07.2011р. провадження було знову зупинено  і поновлене лише 15.09.2011р. з призначенням до розгляду на 11.10.2011р., згідно ст. 77 ГПК України розгляду справи відкладався з 11.10.2011р. на 31.10.2011р

У судовому засіданні 31.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Венбест”, м. Київ (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСХОД”, м. Донецьк (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2 566,66грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №845-оп від 22.07.2008р., внаслідок чого за період з липня по вересень 2009р. утворилась стягувана заборгованість.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір №845-оп від 22.07.2008р.  з додатками та додатковою угодою від 19.02.2009р., акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), акт звірення розрахунків, довідку №1399 від 21.12.2009р., розрахунок суми позовних вимог, довідкою про розмір заборгованості та правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши вимоги посиланням на ст.ст.  526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзиву по суті заявлених вимог, доказів сплати стягуваних коштів чи відсутності відповідного грошового зобов'язання з інших причин, а також   - витребуваних судом документів без пояснення причин не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Обізнаність Відповідача про судове провадження вбачається з повідомлень про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання (а.с.а.с.36, 112 т.1) а також – численних клопотань і скарг, спрямованих на перешкоджання вирішення спору по суті.

У судове засіданні 31.10.2011р. представники сторін без пояснення причин не з'явилися.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представників  належним чином повідомлених сторін  та певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію, не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права, тим більше, що подальше зволікання з її вирішенням з огляду на загальний період провадження у справі (порушена ще 08.01.2010р.) є несумісним із встановленою ст. 6 ратифікованою Україною Конвенцією про захист прав і основоположних інтересів 1950р. гарантією вирішення спору впродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2008р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) був укладений договір №845-оп (а.с.а.с.5-9 т.1), відповідно до умов п.п. 1.1, 2.1., 9.1. і  9.2. якого Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження об'єкт  - приміщення  ТК „ОБЖОРА”, розташоване за адресою: м. Харцизьк, вул. Октябрська, 34а, на строк один календарний рік з моменту підписання договору і скріплення печатками  сторін.

Відповідно до п. 8.1. договору вартість послуг не залежить від фактичного часу охорони і становить суму у розмірі 12\500грн. з ПДВ за один місяць, що згідно п. 8.3. договору оплачується на умовах попередньої оплати  щомісячно в термін перших п'яти банківських днів поточного місяця. Згідно п. 3.2.11 договору своєчасне внесення плат за послуги охорони віднесено до обов'язків Замовника, а п. 5.1.5. за порушення строку оплати вартості наданих Виконавцем послуг Замовник за кожен день прострочення зобов'язаний виплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

Пунктом 9.3. договору сторони обумовили – якщо за 15 днів до закінчення дії договору  жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на той же термін, без обмеження кількості разів продовження дії договору. Доказів висування таких заперечень проти автоматичного продовження договірних правовідносин до справи не надано.

Додатковою угодою  від 19.02.2009р.  (а.с.13 т.1). розмір місячної вартості послуг Виконавця з 01.02.2009р. зменшено до 1000грн. разом із ПДВ.

Докази надання Позивачем послуг з охорони за вказаним договору  у період з липня по вересень 2009р.  у загальному розмірі 2566,66грн. підтверджується наданими актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписаними без зауважень  (а.с.а.с.14-15 т.1), тоді як стан виконання грошових зобов'язань за період з 01.01.2009р. по 17.09.2009р. відображений у підписаному сторонами акті звірення розрахунків (а.с.а.с.16-19 т.1), із змісту якого вбачається наявність заборгованості за надані у липні – вересні 2009р. послуг у загальному розмірі 2566,66грн., розмір якої підтверджується також наданою до справи довідкою №1399 від 21.12.2009р. (а.с.28 т.1) за підписом керівника і головного бухгалтера.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Відповідач своєї позиції по суті заявлених до нього вимог до відома суду не довів, доказів відсутності спірних грошових зобов'язань або їх припинення в перебігу розгляду справи не надав, вдаючись лише до подання  клопотань і скарг, спрямованих на створення перешкод у розгляді справи по суті через необхідність її відкладання та зупинення.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору №845-оп від 22.07.2008р.  

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором №845-оп від 22.07.2008р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір про надання послуг. Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №845-оп від 22.07.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

В свою чергу, право Позивача на нарахування платежів в межах означених грошових зобов'язань і обов'язок Відповідача з їх сплати за змістом положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України обмежується строком дії договору №845-оп від 22.07.2008р., який у світлі положень п. 9.3 та встановлених судом обставин відсутності заперечень сторін проти його автоматичного продовження в межах розглядуваного періоду формування стягуваної заборгованості, діяв (договір) в період формування стягуваної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

За таких обставин Відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення розрахунку за надані послуги (охоронні) в продовж п'яти банківських днів оплачуваного місяця згідно умов договору №845-оп від 22.07.2008р. відносно наданих послуг у період з липня 2009р. по вересень 2011р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи Позивачем у липні-вересні 2009р. були  у повному обсягу надані і не оплачені Відповідачем охоронні послуги на загальну суму 2566,66грн. – жодних доказів протилежного до справи не надано. Відтак, нездійснення оплати наданих послуг згідно умов договору № №845-оп від 22.07.2008р. кваліфікується судом як порушення Відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач – таким, що прострочив згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу, зважаючи на що суд, перевіривши розрахунок заявлених вимоги, задовольняє їх у повному обсягу – в розмірі 2566,66грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Венбест”, м. Київ  (ідентифікаційний код 30310579) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСХОД”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31018234) про стягнення боргу в розмірі 2566,66грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСХОД”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 31018234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Венбест”, м. Київ  (ідентифікаційний код 30310579)заборгованість в розмірі 2 566,66грн.            

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСХОД”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 31018234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Венбест”, м. Київ  (ідентифікаційний код 30310579)витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 31.10.2011р. проголошено та підписано повний текст рішення.  

Суддя                                                               Попков Д.О.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >