Рішення

від 01.11.2011 по справі 13/5009/5940/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/5009/5940/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.11                                                                                        Справа №  13/5009/5940/11

Суддя    Серкіз В.Г.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нектар-Плюс", м. Ковель Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФАЕР БОЛ", м. Запоріжжя

про стягнення 25 305 грн. 60 коп.

Суддя  Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача:  не з'явився

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нектар-Плюс", м. Ковель Волинської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФАЕР БОЛ", м. Запоріжжя 25 305 грн. 60 коп. заборгованості за поставлений товар.

У судове засідання 01.11.2011 р. позивача не з'явився, 31.10.2011 р. надіслав на адресу суду клопотання, в кому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі свого уповноваженого представника.

Клопотання позивача прийнято судом, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судове засідання 01.11.2011р. не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, але проігнорував виклик до суду. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання  доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                   Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання  запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” –неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи –подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

            Неподання або несвоєчасне подання  стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу.

Неявка  відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

                   Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Протягом листопада 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нектар-Плюс", м. Ковель Волинської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ФАЕР БОЛ" існували господарські відносини з приводу поставки товару - продуктів харчування.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

05.11.2010р. за усною домовленістю ТОВ "Нектар-Плюс" було здійснено поставку ТОВ "ТД ФАЕР БОЛ" продукції - продуктів харчування в асортименті, кількості та вартості визначеній в накладній.

Поставка товару була здійснена на загальну суму 25305,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-00544 від 05.11.2010р. на суму 25305,60 грн.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки відповідача виразились у оплаті товару, а обов'язки позивача заключаються в поставці даного товару відповідачу.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та здійснив поставку відповідачу товару, зазначеного у видатковій накладній.

Претензій щодо кількості, якості, ціни товару та строків його поставки у відповідача не було.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач оплату поставленого товару не здійснив

Внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі  25 305 грн. 60 коп.

02.09.2011 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості у розмірі 25 305 грн. 60 коп.

Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

На день розгляду справи в  господарському суді відповідач оплату за поставлений товар у повному обсязі не здійснив, заборгованість у розмірі 25 305 грн. 60 коп. залишилася не сплаченою.

Господарським судом  встановлено та підтверджено матеріалами справи, що факт поставки (купівлі-продажу) позивачем товару, об'єми та його вартість відповідачем не оспорюється.

Доказів звернення до продавця з претензією по кількості та якості отриманого товару (із складанням відповідного Акта, що передбачено Інструкціями №№ П-6 та П-7), відповідачем не надано.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманого від позивача товару.  

Аналіз обставин справи  дає підстави для висновку про невідповідність поведінки відповідача у спірних відносинах загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості та добросовісності, які передбачають відповідність поведінки суб'єктів пануючим у суспільстві морально-етичним і моральним нормам; фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом зобов'язання  (неналежне виконання).

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї  вини  доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

На підставі статті 85 ГПК України –01.11.2011 року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФАЕР БОЛ" (69006, м. Запоріжжя, площа Леніна, 1-б, код ЄДРПОУ 37167345, р/р не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нектар-Плюс" (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 44, код ЄДРПОУ 30739470, р/р не відомі) 25 305 (двадцять п'ять тисяч триста п'ять) грн. 60 коп. заборгованості, 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 06 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

                   Суддя                                                                                       В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 01.11.2011р.