Рішення

від 26.10.2011 по справі 8/62/5022-1104/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2011 р.

Справа № 8/62/5022-1104/2011

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді  Гирили І.М. розглянув справу

у складі   судді Гирили І.М.     розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006   

до відповідача Таурівської сільської ради, с. Таурів, Козівський район, Тернопільська область, 47622       

про стягнення заборгованості на загальну суму 11 063, 09 грн.

За участю представників від:

Позивача: ОСОБА_1 –начальника юридичного відділу, доручення № 01/1281 від 07.06.2011 р.

Відповідача: Белебез’єва Є. О. –голови сільської ради, виписка із рішення Таурівської сільської ради № 1 від 16.11.2010р.

В попередніх судових засіданнях представникам сторін роз’яснювались їх процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз, м. Тернопіль, надалі - позивач, звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Таурівської сільської ради, с. Таурів, Козівський район, Тернопільська область, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 11 063, 09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за Договором на постачання і транспортування природного газу № 08/М-011 від 01.01.2011 р., зокрема в частині проведення своєчасної оплати вартості поставленого за період з лютого місяця по квітень місяць 2011 р. (включно) газу в загальній кількості 5 338 м3, внаслідок чого станом на серпень місяць 2011 р. утворилась заборгованість в сумі 9 836, 75 грн., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано: 688, 57 грн. –пені, 68,56 грн. –3% річних, за період з 10.05.2011 р. по 02.08.2011 р., 118, 04 грн. – інфляційних нарахувань, за період з травня місяця по червень місяць 2011р. (включно) та 688, 57 грн. - штрафу, які позивач і просив стягнути в судовому порядку.

В підтвердження викладеного надано: Договір на постачання і транспортування природного газу № 08/М-011 від 01.01.2011 р.; доповнення, б/н, від 01.01.2011 р. до Договору на постачання і транспортування природного газу № 08/М-011 від 01.01.2011 р.; доповнення № 02 від 01.04.2011 р. до Договору на постачання і транспортування природного газу № 08/М-011 від 01.01.2011 р.; акти приймання –передачі природного газу від 17.02.2011 р., від 18.03.2011 р. та від 30.04.2011 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 12.08.2011 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 16:30 год. 22.08.2011 року. В судових засіданнях 22.08.2011 р. та 05.10.2011 року, за клопотанням відповідача, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 10:35 год. 05.10.2011 р. та, відповідно, до 10:00 год. 26.10.2011 року, про що сторони повідомлені під розписки, які знаходяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 05.10.2011 року відповідач повідомив, що 27.09.2011 року сільською радою повністю погашено заявлену позивачем до стягнення суму основного боргу за поставлений природний газ згідно договору №08/М-011 від 01.01.2011р. В підтвердження надав належним чином засвідчені копії платіжних доручень №282 та №281 від 27.09.2011 року на загальну суму 9 841,55грн.

В судове засідання 26.10.2011 р. представник позивача прибув, підтвердив факт погашення відповідачем суми основного боргу. Позовні вимоги в решті позову підтримав в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 26.10.2011 року прибув. Зазначив, що 25.10.2011 року сільською радою повністю відшкодовано суму понесених позивачем судових витрат по даній справі. В підтвердження надав належним чином засвідчені копії платіжних доручень №310 від 25.10.2011 року на суму 236грн. та №311 від 25.10.2011 року на суму 109,94грн. Окрім того, просить суд, враховуючи важкий фінансовий стан сільської ради, відсутність коштів на рахунках, зменшити заявлені позивачем до стягнення суми пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд  встановив наступне:

01.01.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", надалі –Постачальник, з однієї сторони, та Таурівською сільською радою, надалі - Покупець, з другої сторони, укладений договір № 08/М-011 на постачання і транспортування природного газу.

Відповідно до п.1.1 договору, Постачальник в 2011 році постачає і транспортує природний газ, а Покупець приймає та оплачує вартість газу та його транспортування у відповідності до умов даного договору.

Умовами укладеного Договору сторони обумовили кількість та якість газу, а також порядок проведення розрахунків.

Фактична кількість поставленого по даному договору природного газу визначається на підставі щомісячних актів приймання-передачі природного газу, які підписуються між Покупцем і Постачальником (п.3.2 Договору).

Пунктом 4.5 Договору сторони визначили, що газ вважається проданим Постачальником та прийнятий Покупцем після підписання повноваженими представниками акту, згідно п.2.1.9. Акти прийому-передачі газу за відповідний місяць уповноважені представники сторін складають до 1 (першого) числа, наступного за звітним місяця. Акти прийому-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між Покупцем і Постачальником за спожитий природний газ та надані транспортні послуги.

Згідно п.п.2.2.2 п.2.2 р.2 Договору Покупець зобов’язався своєчасно оплатити Постачальнику вартість природного газу та його транспортування на умовах обумовлених у даному договорі.

П.5.1 договору сторони передбачили, що вартість 1000 куб.м. природного газу, з врахуванням ПДВ, становить 2624, 64 грн., в т.ч. ПДВ –20%, крім цього:

-          цільова надбавка до тарифу на природний газ 2% - 52, 49 грн., в тому числі ПДВ –20%;

-          тариф на постачання газу –64, 92 грн., в тому числі ПДВ –20%;

-          вартість транспортування газу мережами Постачальника –258, 36 грн., в тому числі ПДВ –20%;

-          вартість транспортування газу мережами ДК "Укртрансгаз" –22, 44 грн., в тому числі ПДВ –20%;

Разом до сплати за одну тисячу кубічних метрів природного газу 3022, 85 грн., в тому числі ПДВ –20%.

Доповненням б/н від 01.01.2011 р. до Договору № 08/М-011 від 01.01.2011 р. на постачання та транспортування природного газу сторони обумовили, що разом до сплати за одну тисячу кубічних метрів природного газу Покупець сплачує 3 138, 89 грн., в тому числі ПДВ –20%. Дане доповнення діє з 01.01.2011 р. і є невід’ємною частиною договору.

Доповненням № 02 від 01.04.2011 р. до Договору № 08/М-011 від 01.01.2011 р. на постачання та транспортування природного газу сторони обумовили, що разом до сплати за одну тисячу кубічних метрів природного газу Покупець сплачує 3 509, 84 грн., в тому числі ПДВ –20%. Дане доповнення діє з 01.04.2011 р. до кінця дії терміну договору і є його невід’ємною частиною.

Відтак, поставка природного газу відповідачеві здійснювалось за тарифом 3 138, 89 грн. за 1000 м3 природного газу, спожитого в період з лютого місяця по березень місяць 2011 р. та, відповідно, - 3 509, 84 грн. за 1000 м3 природного газу, спожитого в квітні місяці 2011 р.

П. 11.1 Договору сторони встановили, що останній вступає в силу з часу підписання і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків –до повного їх виконання.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, в силу ст. 714 Цивільного Кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, положення про договір поставки,  якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини між газопостачальними (газотранспортними) організаціями та громадянами (споживачами газу) регулюються Правилами  подачі та використання природного газу  в народному господарстві України, із наступними змінами та доповненнями, затвердженими наказом Деркомнафтогазу № 355 від 01.11.1994р. (далі –Правила).

Відповідно до п. 10 вказаних Правил розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і  перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за період з лютого місяця 2011 року по квітень місяць 2011 року (включно) відповідачем отримано 5338м3  природного газу на загальну суму 17 795 грн. 54 коп., зокрема:

-          1 274 мі - у лютому місяці 2011 року на суму 3 988,95грн.;

-          1260 мі - у березні місяці 2011 року на суму 3 955грн.;

-          2 804 м3 –у квітні місяці 2011 року за на суму 9 841,59 грн.

Факт передачі позивачем та отримання відповідачем 5 338 мі природного газу на загальну суму 17 795 грн. 54 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Актів приймання-передачі природного газу, за період з лютого місяця по квітень місяць 2011 року (включно), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідно до п. 6.1, 6.4 Договору оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Покупцем та акту приймання –передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Вказана звірка оформлюється відповідним актом.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого природного газу за період з лютого місяця по квітень місяць 2011 року (включно) виконав лише частково,- на суму 7 953 грн. 94 коп., про що свідчить долучені позивачем до матеріалів справи копії банківських виписок. Окрім того, встановлено, що відповідачем здійснено переплату за отриманий природний газ за попередній розрахунковий період в розмірі 04 грн. 85 коп. Відтак, його заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду становила 9 836 грн. 75 коп., яку позивач і просив стягнути в судовому порядку.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що 27.09.2011 року відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти в загальній сумі 9 841,55грн. (належним чином засвідчені копії платіжних доручень №282 від 27.09.2011 року на суму 9 241,55грн. та №281 від 27.09.2011 року на суму 600грн., знаходяться в матеріалах справи).

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтвердив факт погашення відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу.

Ч. 1 п.1-1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на наведене, провадження у справі в частині стягнення з Таурівської сільської ради 9836 грн. 75 коп. боргу за надані згідно договору № 08/М-011 від 01.01.2011 р послуги з постачання та транспортування природного газу протягом лютого-квітня місяця 2011 року (включно) підлягає припиненню у відповідності до вимог п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу, позивачем нараховано 68,56 грн. - 3% річних за період з 10.05.2011 р. по 02.08.2011 р. та 118,04 грн. –інфляційних нарахувань за період з травня місяця по червень місяць 2011 р. (включно) на заборгованість, що виникла за договором № 08/м-011 від 01.01.2011 р. на постачання і транспортування природного газу, з врахуванням сум поставок, здійснених відповідачем проплат та термінів здійснення передбачених умовам договору розрахунків.

Розглянувши представлений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором станом на день звернення до суду, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 118 грн. 04 коп. –інфляційних нарахувань та 68 грн. 56 коп. - 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, суд відзначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання.

(Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах №4/719 від 15.11.2010р., №4/720 від 15.11.2010р.)

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.  

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання  (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Окрім того, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

П.7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 цього договору Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення платежу понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі 7 % від суми заборгованості.

З огляду на наведене, позивачем заявлено до стягнення штраф в розмірі 688,57грн. (7% від суми боргу) та 351,17грн. пені, нарахованої за період з 10.05.2011 року по 02.08.2011р., з врахуванням сум поставок, передбачених умовами договору термінів проведення розрахунків, а також здійсненними відповідачем частковими проплатами.

Оцінивши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені, суд вважає, що він проведений у відповідності з вимогами ст. 232 ГК України та ст.ст. 549,550 ЦК України, відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а вимоги в частині стягнення пені в розмірі 351,17 грн. та штрафу в розмірі 688,57 грн. правомірними (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Разом з тим, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов‘язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов‘язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов‘язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

За змістом підпункту 2.4 пункту 2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань”, вирішуючи питання про застосування пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. 

В силу ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", №280/97-ВР від 21.05.1997р., з наступними змінами та доповненнями, сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів. (п.п.3,6 ст. 16)

З огляду на наведене, враховуючи що позивачем не представлено жодних доказів, які б свідчили, що несвоєчасна оплата відповідачем вартості отриманих послуг з постачання та транспортування природного газу спричинила негативні наслідки або ж збитки для нього чи для інших учасників господарських відносин, беручи до уваги незначний термін прострочки виконання відповідачем зобов’язання по оплаті вартості отриманого природного газу, а також повну оплату станом на день проведення судового засідання суми основного  боргу, суд вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, та у відповідності до вимог п.3 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір пені до 10% від нарахованої та штрафу до 1% від нарахованого. Відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій задовольнити частково, а саме: стягнути з Таурівської сільської ради - 35 грн. 12 коп. пені та 6 грн. 88 коп. штрафу. В задоволенні решта частини позовних вимог щодо стягнення 316 грн. 05 коп. пені та 681 грн. 69 коп. штрафу суд відмовляє.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 110, 63 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., покладаються на відповідача (без врахування зменшеного судом в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України розміру штрафних санкцій).

Однак, враховуючи, що відповідачем згідно платіжного доручення №310 від 25.10.2011 року перераховано на рахунок відповідача 236грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 109,94грн. сплаченого державного мита, згідно позовної заяви №07/1337/3 від 08.08.2011 року, стягненню з відповідача підлягає лише 0 грн. 69 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. та державного мита в сумі 109,94грн. стягненню з відповідача не підлягають, оскільки були відшкодовані останнім в добровільному порядку (належним чином засвідчені копії платіжних доручень №310 та № 311 від 25.10.2011 року знаходяться в матеріалах справи).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 43, 44 –49, 69, 77,78, 80, 82, 83, 84, 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Таурівської сільської ради, с. Таурів, Козівський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код № 04395573) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль (ідентифікаційний код № 04395573):

- 68 грн. 56 коп. –3% річних;

- 118 грн. 04 коп. –інфляційних нарахувань;

- 35 грн. 12 коп. –пені;

- 6 грн. 88 коп. –штрафу;

- 0 грн. 69 коп. –державного мита.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 9 836грн. 75 коп. основного боргу, відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

4. В задоволенні решта чистини позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало  законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання "31" жовтня 2011 року) через місцевий господарський суд.

 Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8524

Суддя                                                                                          І.М. Гирила