Рішення

від 14.07.2008 по справі 8246-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8246-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2008Справа №2-2/8246-2008

За позовом Дочірнє підприємство «Шляхове – будівельне управління №44ВАТ «Південьшляхбуд» (98603, м.Ялта, вул.Свердлова, 48.)

до Кореїзська селищна рада (98655,м.Ялта, смт.Кореїз, Севастопольське шосе, 27)

про визнання права постійного користування.

                                                                                                          Суддя  В. І.  Толпиго

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача: Шилова  – предст, довір у справі.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача, у якому просить суд визнати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою площею 9230кв.м за адресою м.Ялта. смт.Кореїз, Міждоріжний спуск, №4 та №6, для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків.

   Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконкому Ялтинської міської ради депутатів трудящих №66 від 02.02.1963р, ДРБУ- 44 була відведена під будівництво будівельно – ремонтної бази земельна ділянка площею 3га, вказане рішення було затверджено  рішенням  виконкому Кримської обласної ради народних депутатів трудящих №38-б від 08.02.1963р та на підставі вищевикладеного ДРБУ- 44 проведений відвід земельної ділянки у постійне користування. З метою забезпечення прав працівників  та поліпшення їх житлових умов, у межах повноважень  Ялтинською міською радою було узгоджено будівництво ДРБУ- 44 двох житлових будинків на вказаній земельній ділянці та рішенням виконкому Ялтинської міської ради депутатів трудящих №466 від 30.6.1964р був затверджений акт приймання цих домів у експлуатацію. Вказані житлові будинки побудовані ДРБУ- 44 у порядку встановленому раніше діючим законодавством. На даний час балансоутримувачем  вказаних будинків є позивач, який є правонаступником ДРБУ- 44. 12 грудня 2006 року позивач звернувся  до відповідача з проханням дозволити скласти проект відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 га для будівництва та обслуговування  житлових будинків за адресою  м.Ялта. смт.Кореїз, Міждоріжний спуск, №4 та №6 для наступного отримання  у оренду. Але відповідачем вказане клопотання  у встановленому законодавством порядку розглянуто не було та, на думку позивача, своєю бездіяльністю відповідач не визнає права постійного користування позивача  на вказану земельну ділянку, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю отримується і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до Закону.

Судом в результаті розгляду справи встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящих № 66 від 02.02.1963р. Дорожньому ремонтно-будівельному управлінню № 44  була відведена під будівництво ремонтної бази земельна ділянка площею 3 га із земель бригади Місхор, Корєїзського відділення В/С Лівадія, В/К Масандра.

Згідно п.2 вказаного рішення, рішення підлягає затвердженню виконавчим комітетом Кримської обласної ради депутатів трудящих.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Кримської обласної ради депутатів трудящих № 38-6 від 08.02.1963 р. «Про відведення ділянки площею 3,00 га ДРСУ-44 під ремонтну базу із земель винсовгоспу «Лівадія» в районі сел.Кореїз м. Ялти», прийнято рішення про затвердження рішення виконкому Ялтинської міської ради депутатів трудящих № 66 від 02.02.1963р. і відведенні ДРБУ-44 ділянки площею 3 га під ремонтну базу.

Згідно п.2 вищезгаданого рішення виконкому облради, відведення земельної ділянки проведене ДРБУ-44 в постійне користування.

У період з 1928 р. по 1968 р., основні принципи і правила земельного правопорядку СРСР регламентувалися Загальними початками землекористування і землеустрою, затвердженими Постановою ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року (до прийняття Основ земельного законодавства СРСР і союзних республік).

Згідно п.5 Загальних початків землекористування і землеустрою (далі-загальні початки землекористування), земля надається в користування зокрема радянським господарствам і іншим державним (зокрема міським) установам і підприємствам   і   громадським   організаціям.

Згідно п.54 Загальних початків землекористування, землі можуть надаватися в безпосереднє користування державних установ і підприємств і громадських організацій для їх спеціальних цілей, не сільськогосподарського характеру (для потреб транспорту, військових потреб, гірських розробок, фабрик і заводів, шкіл, курортів і т.п.).

Відповідно до Загальних початків землекористування, згідно з рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящих № 66 від 02.02.1963 р., виконавчого комітету Кримської обласної ради депутатів трудящих № 38-6 від 08.02.1963 р. «О відведенні ділянки площею 3,00 га ДРБУ-44 під ремонтну базу із земель винсовгоспу «Лівадія» в  районі сел.Кореїз м. Ялти», ДРБУ-44 була надана земельна ділянка для спеціальних цілей підприємства, не сільськогосподарського характеру, зокрема для розміщення бази.

Відповідно до ст.54 Конституції Українською СРСР від 30.01.1937р. (даліє - конституція УРСР від 30.01.1937р.), що діяла на момент прийняття вищезгаданих рішень виконкомів, органами державної влади в областях, районах, містах, селищах і селах Української РСР були ради депутатів трудящих.

Відповідно до ст.58 Конституції УРСР від 30.01.1937р., виконавчими і розпорядливими органами обласних, районних, міських, селищних і сільських Рад депутатів трудящих є вибирані ними виконавчі   комітети.

Згідно ст.60 Конституції УРСР від 30.01.1937р., Виконавчі комітети Рад депутатів трудящих (області, району, міста, селища, сіла) здійснюють керівництво культурно-політичним і господарським будівництвом на своїй території.

З метою забезпечення прав працівників ДРБУ-44 і поліпшення їх житлових умов, в межах повноважень, визначених ст. 58,60 Конституції УРСР від 30.01.1937 р., виконавчим комітетом Ялтинської міської ради було узгоджено будівництво ДРБУ-44 двох житлових будинків на вказаній земельній ділянці і рішенням виконкому Ялтинської місцевої ради депутатів трудящих від 30.06.1964 р. .№ 466 був затверджений акт прийому цих будинків в експлуатацію.

Згідно вказаному акту прийому в експлуатацію, забудовником будинків було ДРСУ-44, будівництво здійснювалося за проектом МК-8-2-2/5, затвердженим Міністерством автодоріг в серпні 1963 р. на підставі дозволу Держархбудконтролю на виробництво робіт № 265 від 13.12.1963р.

Судом встановлено, що в даний час адреса вказаних житлових будинків - № 4 і № 6 по вул. Междудоріжний спуск в смт Корєїз, що підтверджується довідкою КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» № 21940 від 16.10.2006р.

Таким чином, вказаний житловий будинок побудований ДРСУ-44 в порядку, встановленому раніше діючим законодавством на земельній ділянці (із земель винсовгоспу «Лівадія» в районі сел.Кореиз м. Ялти), використовуваній для будівництва і обслуговування житлових будинків, що узгоджене уповноваженим органом - виконкомом Ялтинської місцевої ради депутатів трудящих.

В даний час балансоутримувачем цих будинків є Дочірнє підприємство «Дорожно - будівельне управління № 44» Відкритого акціонерного товариства «Південьшляхбуд».

ДРБУ-44 було перейменовано на підставі наказу Міністерства автошосдора від 16.01.1965р. .№ 23 в ДБУ № № 44 тресту «Південьшляхбуд», яке перейменоване в Дочірнє підприємство «Дорожньо - будівельне управління» ВАТ «Південьшляхбуд» на підставі рішення виконкому Ялтинської міської ради № № 436/7 від 03.09.1997 р., свідоцтва про реєстрацію № 178, Наказу № 95 від 03.09.1997 р. по ДП «ДБУ-44» ВАТ Південьшляхбуд. При цьому, ДП ДСУ є правонаступником майнових прав і обов'язків вищезгаданих підприємств.

Згідно з інвентарними даними КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» на 24.01.2007 р., а саме плану садиби і будов домоволодіння № 4 і № 6 по Междудоріжному спуску в смт Корєїз, розмір земельної    ділянки    під    вказаними    житловими    будинками    (з    будовами, спорудами, прибудинковими територіями) складає 9230 кв.м. При цьому, вказана земельна ділянка входить в межі ділянки площею 3 га, переданої ДРСУ-44 в постійне користування згідно з рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящих № 66 від 02.02.1963р., виконавчого комітету Кримської обласної ради депутатів трудящих № 38-6 від 08.02.1963р.

Таким чином, враховуючи ст.42 Земельного кодексу України, ДП ДСУ є належним користувачем земельної ділянки під житловими будинками № 4 і № 6 по Междудоріжному спуску в смт. Корєїз.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.92 Земельного Кодексу України права постійного користування земельними ділянками набувають лише підприємства, установи, організації державної і комунальної власності, ДП ДСУ звернулося 12.12.2006р. ісх.№ 158 в Корєїзську селищну раду з клопотанням дозволити складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 га для будівництва і обслуговування житлових будинків за адресою смт.Корєїз, Междудоріжний спуск № 4 і № 6 для подальшого отримання його в оренду. Вказане клопотання було направлено в селищну раду з метою отримання ДП ДСУ відповідно до вимог Земельного Кодексу України правовстановлюючого документу на земельну ділянку, надану ДП ДСУ в постійне користування в порядку, встановленому раніше діючим законодавством.

Відповідно до ст. 123 Земельного Кодексу України, вказане клопотання повинне бути розглянуте протягом 1 місяця. Проте, відповідачем у встановленому законом порядку воно розглянуто не було.

Таким чином, своєю бездіяльністю відповідач не визнає право постійного користування ДП ДСУ на земельну ділянку за адресою смт. Корєїз, Междудоріжній спуск № 4 і № 6.

Згідно ст. 5 Земельного Кодексу України, земельне законодавство базується на ряду принципів, зокрема, забезпеченні гарантій прав на землю.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності ставиться до повноважень міськради.

До розмежування земель державної й комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. (п.12.Перехідних положень Земельного кодексу).

Відповідно до ст.120 ЗК України під час переходу права власності на будову і споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будова або споруда, тобто право користування земельною ділянкою землекористувач набуває внаслідок того, що він став власником будови, споруди.

Це підтверджує і Верховний суд України: Право власності  на майно, що є частиною статутного фонду товариства не вимагає доказів, наявність права власності  на майно є  підставою для оформлення товариством права користування земельною ділянкою: -  Постанова Верховного суду  від 08.6.2004р.

Відповідно до ч.3 ст.415 Цивільного кодексу України особа, до якої перейшло право власності на будівлю (споруда), набуває права користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж об'ємі, що і колишній власник будівлі (споруди).

Відповідно до ст. 152 Земельного Кодексу України, землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення яких-небудь порушень його прав на землю, зокрема шляхом визнання прав.

Згідно ст. 158 Земельного Кодексу України, земельні спори вирішуються, зокрема, судами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування|самоуправління| в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних осіб, що  виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Суд вважає приведені доводи і докази достатніми для задоволення позову.

Відповідно до вимоги ст. 33 ГПК України   відповідач повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх заперечень, вимог тоді як він такі до суду не надав.  

Суд вважає приведені доводи і докази достатніми для прийняття рішення по даному спору.

Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг судового процесу відносяться на відповідача.

За згодою   представника позивача в судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений і підписаний 14.7.2008р

Керуючись ст.ст.49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за Дочірнім підприємством «Шляхове – будівельне управління №44 ВАТ «Південьшляхбуд» (98603, м.Ялта, вул.Свердлова, 48) право постійного користування земельною ділянкою площею 9230кв.м за адресою м.Ялта. смт.Кореїз, Міждоріжний спуск, №4 та №6, для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків.

3.          Стягнути з Кореїзської селищної ради (98655,м.Ялта, смт.Кореїз, Севастопольське шосе, 27, ЗКПО 04367542) на користь  Дочірнього підприємства «Шляхове – будівельне управління №44 ВАТ «Південьшляхбуд» (98603, м.Ялта, вул.Свердлова, 48, ЗКПО 03450597) 85,00грн. держмита, 118,00грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.