39/142пн
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
22.07.08 р. Справа № 39/142пн
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіній Н.С.
при секретарі Бахрамовій А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Приватного підприємства “Слав Консалтинг” м. Донецьк
до відповідача: Донецької міської ради м. Донецьк
про визнання права набуття земельної ділянки в оренду
За участю представників сторін:
від позивача: Яїтцький А.В. – за довіреністю;
від відповідача: Головченко О.І. – за довіреністю;
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Приватне підприємство “Слав Консалтинг” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецької міської ради, про визнання за приватним підприємством “Слав Консалтинг” право на набуття в оренду земельної ділянки площею 0,1503 га (кадастровий номер 1410136900000240023) для експлуатації належної йому на праві приватної власності існуючої будівлі, розташованої у Київському районі м. Донецька за адресою 83048, вул. Левицького, 6, шляхом прямого укладання договору оренди в порядку передбаченому Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі”, в редакції, що діяла на момент подання заяви №8/02 від 26.11.2002 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу будівлі /1 від 05.11.2002 р., акт від 11.11.2002 р. приймання-передачі будівлі за договором купівлі-продажу № б/н від 05.11.2002 р., реєстраційне посвідчення № 8/4 від 02.12.2002 р., лист № 8/02 від 26.11.2002 р., лист № 01/13-3316 від 11.08.2003 р., висновок головного управління містобудування та архітектури від 02.07.2003 р., висновок Центрально-донецької регіональної державної екологічної інспекції № 37/742 від 09.07.2003 р., висновок Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції № 301/07 від 09.07.2003 р., висновок відділу охорони пам'яток історії та культури № 1209 від 26.06.2003 р., висновок Донецького міського управління земельних ресурсів № 01/35-3561 від 24.07.2006 р., висновок державної експертизи землевпорядної документації № 3261 від 22.08.2006 р., проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завдання на виконання робіт від 04.03.2003 р., рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 633/11 від 21.12.2005 р., листи.
Відповідач надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, зазначив, що згідно внесених Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” змін до земельного законодавства - визначено виключно конкурсні засади передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
05.11.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецький завод гірничорятувальної апаратури” та позивачем, Приватним підприємством „Слав Консалтинг”, було укладено договір купівлі-продажу будівлі, який за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу майна та підпадає під правове регулювання норм статей 224-240 ЦК УРСР.
Згідно умов вказаного договору, Продавець зобов'язався передати у власність Покупця будівлю гуртожитка загальною площею 1464,10 кв.м., яка знаходиться за адресою 83048, м. Донецьк, вул. Левицького, 6, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти вказану будівлю і сплатити ціну відповідно до умов, що зазначені в цьому Договорі, та пройти реєстрацію будівлі у бюро технічної інвентарізації.
11.11.2002 р. на виконання умов п. 3.1. Договору Продавець згідно акту приймання-передачі будівлі, передав, Покупець прийняв у власність будівлю гуртожитка загальною площею 1464,10 кв.м., яка знаходиться за адресою 83048, м. Донецьк, вул. Левицького, 6.
Державна реєстрація права власності ПП “Слав Консалтинг” на об'єкт нерухомого майна - будівлю гуртожитку здійснена КП “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, про що видано відповідне реєстраційне посвідчення від 02.12.2003р. №7955.
Земельна ділянка під спірною будівлею площею 0,1154 га, на момент укладення договору належала Продавцю на праві постійного користування (державний акт на право постійного користування землею №4-113 від 19.01.1999р.).
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, а також іншими нормативно-правовими актами прийнятими на їх виконання.
Приписи ст. ст. 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Зазначена норма Земельного кодексу України кореспондується з вимогами ч. 3 ст. 16 Закону України “Про оренду землі”, відповідно до якої необхідною передумовою укладення договору оренди землі визначено згоду орендодавця передати земельну ділянку в оренду.
На підставі положень наведених вище норм позивач - 26.11.2002 р. звернувся до Донецької міської ради із заявою №8/02 про надання земельної ділянки під існуючу будівлю гуртожитку, розташовану за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Левицького, 6.
Листом № 01/13-3316 від 11.08.2003 р., виконавчим комітетом Донецької міської ради надано позивачеві дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для експлуатації існуючою будівлі гуртожитку по вул. Левицького, 6 у Київському районі м. Донецька.
На підставі зазначеного вище дозволу Донецьким міським відділом Донецької регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України” на замовлення позивача було зроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємству „Слав Консалтинг” для експлуатації існуючої будівлі гуртожитку по вулиці Левицького, 6 у Київському районі м. Донецька (кадастровий номер 1410136900:00:024:0023).
При здійсненні підготовки землевпорядної документації щодо відведення спірної земельної ділянки позивачем отримано необхідні узгодження та висновки державних органів та органів місцевого самоврядування:
висновок головного управління містобудування та архітектури від 02.07.2003 р.;
висновок Центрально-донецької регіональної державної екологічної інспекції № 37/742 від 09.07.2003 р.;
висновок Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції № 301/07 від 09.07.2003 р.;
висновок відділу охорони пам'яток історії та культури № 1209 від 26.06.2003 р.;
висновок Донецького міського управління земельних ресурсів № 01/35-3561 від 24.07.2006 р.;
висновок державної експертизи землевпорядної документації № 3261 від 22.08.2006 р.
Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради №633/11 від 21.12.2005р. припинено право постійного користування відкритого акціонерного товариства „Донецький завод гірничорятувальної апаратури” земельною ділянкою площею 0,1154 га, наданої під розміщення існуючого будинку гуртожитку по вулиці Левицького, 6 у Київському районі у зв'язку з продажем будівлі, за згодою землекористувача, земельна ділянка переведена до земель запасу житлової та громадської забудови міської ради.
На звернення позивача щодо укладання договору оренди спірної земельної ділянки, міська рада листом № 154 від 26.06.2008 р. повідомила позивача, що згідно внесених Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” змін до земельного законодавства визначено виключно конкурсні засади передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, а тому надання позивачеві означеної земельної ділянки в оренду можливе лише за умови проведення аукціону.
При зверненні до суду з позовом позивач виходив з того, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” змін до земельного законодавства, скасовано, встановлений ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент подання заяви №8/02 від 26.11.2002 р.) порядок надання земель комунальної власності в оренду, що в подальшому може завадити реалізації його переважного права на оренду спірної земельної ділянки.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За своїм загальноправовим змістом, вимоги позивача щодо визнання за ним права набуття земельної ділянки в оренду шляхом укладання прямого договору оренди – є засобом захисту цивільного права у вигляді визнання права, передбаченого ст.ст. 16 ЦК України, 20 ГК України та закріпленого ст. 152 Земельного кодексу України.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України “Про оренду землі”.
В силу ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент подання заяви №8/02 від 26.11.2002 р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем здійснено комплекс підготовчих дій, пов'язаних з реалізацією наданого права на оренду спірної земельної ділянки.
Наведений вище порядок набуття позивачем в оренду спірної земельної ділянки визначений Законом України „Про планування і забудову” та рішенням Донецької міської ради від 16.12.2005 р. № 23/21 „Про затвердження порядку відведення земельних ділянок в оренду і надання у постійне користування” та не суперечить приписам ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України “Про оренду землі”.
Прийняття Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким внесено зміни до ст. 124 Земельного кодексу України, та визначено виключно конкурсні засади передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, не є підставою, що позбавляє позивача пріоритетного права на укладання договору оренди визначеної та погодженої з органом місцевого самоврядування земельної ділянки, оскільки згідно встановленого ст. 5 ЦК України загальноправового принципу ретроактивності закону, гарантованого ст. 58 Конституції України, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.
Згідно із зазначеним вище правилом дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Таким чином, з урахуванням вимог ст. 58 Конституції України, ст. 16 Закону України “Про оренду землі”, ст. 124 Земельного кодексу України, позивач має право на проведення дій, пов'язаних з переданням в оренду спірної земельної ділянки на засадах, встановлених у вищевказаних актах в редакції, що діяла на момент подання заяви №8/02 від 26.11.2002 р.
Рішенням №18/12 “Про відміну рішення міської ради від 24.06.2005р. № 20/16” від 28.03.2008 р., повноваження виконавчого комітету Донецької міської ради по укладенню договорів оренди земельної ділянки були вилучені з кола повноважень виконавчого комітету Донецької міської ради та передані безпосередньо Донецькій міській раді.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про правомірність захисту цивільного права позивача у заявлений ним спосіб, визнавши за ним право на набуття в оренду земельної ділянки площею 0,1503 га (кадастровий номер 1410136900000240023) для експлуатації належної йому на праві приватної власності існуючої будівлі, розташованої у Київському районі м. Донецька за адресою 83048, вул. Левицького, 6, шляхом прямого укладання договору оренди в порядку передбаченому Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі”, в редакції, що діяла на момент подання заяви №8/02 від 26.11.2002 р.
При визначенні підвідомчості цієї справи господарським судам суд виходив з того, що між сторонами існує спір про право позивача на укладання договору оренди земельної ділянки.
Правовідносини, що склалися між сторонами з приводу визнання за позивачем права на укладення спірного договору оренди, носять договірний характер, при цьому, Донецька міська рада, виступає як власник спірної земельної ділянки, яка, в силу свого статусу та наданих повноважень має право розпоряджатись нею в установленому порядку.
Відповідно, відповідач, у спірних правовідносинах не здійснює владних повноважень, а виступає як суб'єкт господарських відносин.
Судові витрати за клопотанням позивача покладаються на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Приватного підприємства “Слав Консалтинг” м. Донецьк – задовольнити.
Визнати за Приватним підприємством “Слав Консалтинг” право на набуття в оренду земельної ділянки площею 0,1503 га (кадастровий номер 1410136900000240023) для експлуатації належної йому на праві приватної власності існуючої будівлі, розташованої у Київському районі м. Донецька за адресою 83048, вул. Левицького, 6, шляхом прямого укладання договору оренди в порядку передбаченому Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі”, в редакції, що діяла на момент подання заяви №8/02 від 26.11.2002 р.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 22.07.2008 |
Оприлюднено | 22.08.2008 |
Номер документу | 1916629 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Морщагіна Н.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні