Постанова

від 05.08.2008 по справі 8/70-08-1985

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/70-08-1985

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" серпня 2008 р. Справа № 8/70-08-1985

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бойко Л.І.,

суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання Арбієві А.А.

за участю представників сторін:

від позивача –Суранова Н.В.

від відповідача – Єзеров А.А.

розглянувши апеляційну скаргу  Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства "СОВМОРТРАНС"

на рішення господарського суду Одеської області від 25.06.2008р.

по справі № 8/70-08-1985

за позовом Дочірнього підприємства "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" (ФРН)

до Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства "СОВМОРТРАНС"

про стягнення 12087,52 грн.

встановив:

          Дочірнє підприємство "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" (ФРН)  звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього про стягнення з Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства "СОВМОРТРАНС" 12087,52 грн. заборгованості по сплаті наданих послуг за договором № 534 від 31.10.2007р., посилаючись на неправомірну відмову відповідача від сплати цієї суми, яка являє собою ПДВ.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 25.06.2008р. (суддя Атанова Т.О.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 12087,52 грн. основного боргу, 120,87 грн. держмита і 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, оскільки суд дійшов висновку про законність і обгрунтованість позовних вимог.

          Не погодившись із прийнятим судом рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його його скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

          Позивач вважає, що при винесенні рішення по справі господарський суд Одеської області дотримався норм матеріального та процесуального права, правильно зрозумів суть спору, вивчив всі обставини, які мають відношення до справи, висновки, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи.

          Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом, судова колегія дійшла висновку про законність і обгрунтованість рішення суду, правомірність позовних вимог і підтвердження їх матеріалами справи з огляду на таке.

          Як свідчать матеріали справи і встановлено судом, 31.10.2007р. між Дочірнім підприємством ЗАТ „Совмортанс” (Замовник) та Дочірнім підприємством „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) (Виконавець) був укладений договір про надання послуг за № 534 та Додаток № 1 до нього.

          Відповідно до умов вищезазначеного договору Дочірнє підприємство „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) зобов'язалось виконати роботи (послуги) по розміщенню контейнерів на частині відкритого складського майданчику Одеського морського торговельного порту 181-Б2, інв. № 065517, загальна площа 4092 кв.м. та на

території рампи з 2 з'їздами, інв. № 062033, а також додаткові роботи по транспортуванню та штивці контейнерів, поданню (прибиранню) з/д рухомого составу, для забезпечення діяльності Дочірнього підприємства ЗАТ „Совмортанс” по наданню послуг клієнтам та веденню стаффіровочних робіт, а також інших робіт, які можуть бути обумовлені сторонами в додаткових угодах до договору. В свою чергу, Дочірнє підприємство ЗАТ „Совмортанс” зобов'язалось прийняти та оплатити роботи (послуги) у порядку та в строки, передбачені договором.

          ДП „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) виконало роботи згідно з умовами договору від 31.10.2007р., про що виставило відповідачу рахунки № СФ-0000025 від 29.02.2008р.  на суму 91 163,62 грн., у тому числі ПДВ –15 193,94 грн., № 5738 від 31.03.2008р. на суму 10 650,00 грн., у тому числі ПДВ –1 775,00 грн., № СФ-0000075 від 31.03.2008р. на суму 122 757,43 грн., у тому числі ПДВ –20 459,57 грн.

          Відповідач за отримані послуги розрахувався частково, у тому числі частково з ПДВ, внаслідок чого, як вважає позивач, за ДП ЗАТ „Совмортанс” залишилась заборгованість по оплаті ПДВ у розмірі 12 087,52 грн. за послуги по поданню та прибиранню контейнерів, вагонів за рахунками № СФ-0000025 від 29.02.2008р.,   № 5738 від 31.03.2008р., № СФ-0000075 від 31.03.2008р.

          Дочірнє підприємство ЗАТ „Совмортанс” позов не визнало, вказавши, що послуги щодо контейнерів з транзитним вищезазначеним вантажем не повинні оподатковуватись ПДВ, посилаючись на ст.ст. 1, 4, 7 Закону України „Про транзит вантажів”, на п. 5.15. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”.

          Господарський суд із доводами відповідача не погодився і позов задовольнив, дійшовши висновку про обгрунтованість і правомірність позовних вимог.

          Судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції правильним з огляду на наступне.

          Згідно ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Договір –це узгоджена воля сторін, який згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

          Як вбачається із змісту п. 4.2. договору про надання послуг від 31.10.2007р., відповідач зобов'язався сплачувати рахунки на оплату послуг з урахуванням суми ПДВ у розмірі 20% у відповідності з діючим законодавством України.

          Твердження скаржника про те, що, хоча договором і закріплено його обов'язок сплати ПДВ, але відповідно до п.5.15 Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про транзит вантажів" він цей податок сплачувати не повинен, оскільки надавав транзитні послуги, не приймаються до уваги з огляду на таке.

          Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає, що платник податку –це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

          Відповідно до п. 3.1.1. цього Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку у тому числі з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

          Статтею 5 п. 5.15 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачається звільнення від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

          Відповідно до ст. 1 Закону України „Про транзит вантажів” транзит вантажів –перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України; транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо; учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають  (виконують) транзитні послуги (роботи).

          Відповідно до ст. 7 Закону України „Про транзит вантажів” транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту.

          Договори (контракти) про надання (виконання) транзитних послуг (робіт) укладаються як між резидентами і нерезидентами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно  обирають комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень.

          Проте матеріали справи свідчать, що позивач учасником транзитного договору не являється, надані послуги не пов'язані з перевезенням транзитного вантажу, ці послуги не є транзитними в розумінні ст.1 Закону України "Про транзит вантажів", між Дочірнім підприємством "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" (ФРН)  та Дочірнім підприємством Закритого акціонерного товариства "СОВМОРТРАНС" укладено договір на надання послуг, відповідно до якого позивач виконує для відповідача роботи (послуги) з розміщення контейнерів на майданчику Одеського морського торгівельного порту, транспортує та подає залізнодорожний рухомий склад, саме тому відповідно до договору на суму рахунку нараховується ПДВ 20 %.

          З огляду на викладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги ДП „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) задоволені судом правильно як є законні і обґрунтовані, засновані на діючому законодавстві та умовах договору.

          Враховуючи зазначене, рішення суду грунтується на повному дослідженні всіх обставин, що мають значення для справи, застосуванні до них відповідних норм чинного законодавства, тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

          Керуючись ст.ст.  101, 103-105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

          Рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2008р. у справі № 8/70-08-1985 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.          

          Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної  сили з дня її прийняття.

          Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                      Л.І. Бойко

Судді:                                                                       Т.А. Величко  

                                                                                      Л.В. Поліщук