Постанова

від 17.10.2011 по справі 51/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2011 № 51/19

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Новіко ва М.М.

суддів:

при секретарі:

за участю представників

від позивача: Су даков А.А. - генеральний дире ктор

ОСОБА_1 - дов. №123 від 02.08.2011

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 01.04.2011

розглянувши у відкритому с удовому засіданні

апеляційну скаргу То вариства з обмеженою відпові дальністю „Бриз - 1”

на рішення Гос подарського суду м. Києва

від 23.03.2011

у справі №51/19 (суд дя Пригунова А.Б.)

за позовом То вариства з обмеженою відпові дальністю „Бриз - 1”

до То вариства з обмеженою відпові дальністю „Денман груп”

про зв ільнення нежитлового приміщ ення та стягнення 12600000 грн.

В судовому засіданні 05.10.2011 оголошувалась перерва д о 17.10.2011, у зв' язку з чим постано ва приймається вказаною дато ю.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарськ ого суду м. Києва були передан і позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальніст ю „Бриз - 1” (надалі - ТОВ „Бр из - 1”, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальніст ю „Денман груп” (надалі - ТОВ „Денман груп”, відповідач) пр о зобов' язання звільнити не житлове приміщення, що знахо диться у м.Києві по вул. Фрунзе , 27 та стягнення 12600000, 00 грн. безпі дставно отриманих доходів.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 23.03.2011 у спра ві №51/19 в задоволені позовних в имог відмовлено.

Не погоджуючись із вказани м рішенням, ТОВ „Бриз-1” зверну лось до Київського апеляційн ого господарського суду з ап еляційною скаргою, в якій про сить скасувати рішення госпо дарського суду м. Києва від 23.03. 2011 у справі №51/19 частково, та при йняти нове рішення, яким стяг нути з відповідача 12600000, 00 грн. бе зпідставно отриманих доході в.

Вимоги та доводи апеляційн ої скарги позивача мотивован і тим, що рішення суду прийнят о з порушенням норм матеріал ьного процесуального права. На думку позивача, судом не до сліджено фактів безпідставн ого використання майна відпо відачем з метою отримання до ходів, що призвело до неповно го з' ясування та невідповід ності обставин, що мають знач ення для справи, які суд визна в встановленими, у зв' язку з чим висновки, викладені у ріш енні суду не відповідають об ставинам справи.

Відповідач проти задоволе ння апеляційної скарги запер ечує, вважає рішення законни м та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Через загальний відділ діл оводства Київського апеляці йного господарського суду ві д позивача надійшло клопотан ня про залучення додаткових доказів.

Відповідно частини 1 ст. 101 ГП К України, додаткові докази приймаються судом, якщо з аявник обґрунтував неможлив ість їх подання суду першо ї інстанції з причин, що не за лежали від нього.

Подане позивачем клопотан ня, не містить належного обґр унтування неможливості пода ння вказаних доказів суду пе ршої інстанції з причин, що н е залежали від нього. Більше т ого, представник відповідача у судовому засідання поясни в, що деякі із поданих до апеля ційного суду доказів позивач не вважав за доцільне подава ти до суду першої інстанції. К рім того, колегія суддів зазн ачає, що долучені до клопотан ня документів, які представн ик позивача подав до апеляці йного суду в якості додатков их доказів, були наявні у ньог о під час розгляду справи суд ом першої інстанції і він не б ув позбавлений можливості на дати їх під час вирішення спо ру місцевим господарським су дом.

Перевіривши матеріали спр ави, проаналізувавши на підс таві встановлених фактичних обставин справи правильніст ь застосування судом першої інстанції норм законодавств а, колегія встановила наступ не.

Рішенням Київської місько ї ради від 08.07.1999 №348/449 позивачеві було надано в тимчасове довг острокове користування на ум овах оренди строком на 25 років земельну ділянку площею 0, 28 га для будівництва та експлуат ації готельно-офісного компл ексу та в тимчасове короткос трокове користування на умов ах оренди строком на 2 роки зем ельну ділянку площею 0, 035 га для організації будівельних роб іт по вул. Фрунзе, 25-27 у Подільсь кому районі за рахунок земел ь міської забудови.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2005 між позивачем та в ідповідачем був підписаний д оговір №1/11-05 оренди нежитловог о приміщення, за умовами яког о позивач зобов' язався пере дати, а відповідач - прийнят и на умовах оренди в строкове платне користування нежитло ве приміщення, яке знаходить ся в м. Києві по вул. Фрунзе, буд . 27, загальною площею 2080,0 м. кв. для розміщення офісу, центру обс луговування - магазину непр одовольчих товарів відповід ача та розташування телекому нікаційного та іншого обладн ання.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 15.03.2010 р. у спр аві №25/797 за позовом ТОВ „Бриз-1” до ТОВ „Денман Груп” та Товар иства з обмеженою відповідал ьністю „Астеліт” про зобов' язання звільнити приміщення та стягнення 173752, 91 грн. та за зус трічним позовом ТОВ „Денман Груп” до ТОВ „Бриз-1” про визна ння договору оренди неукладе ним та стягнення коштів перв існий позов задоволено, а в за доволенні зустрічного позов у відмовлено повністю.

Проте, постановою Київсько го апеляційного господарськ ого суду від 14.07.2010, яка залишена без змін постановою Вищого г осподарського суду України в ід 23.11.2010, рішення Господарськог о суду міста Києва від 15.03.2010 у сп раві №25/797 скасовано повністю з прийняттям нового рішення, з гідно з яким договір №1/11-05 орен ди нежитлового приміщення ві д 25.11.2005 визнано неукладеним.

Відповідно до частини 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановле ні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирі шує господарські спори), за ви нятком встановлених рішення м третейського суду, під ча с розгляду однієї справи, не д оводяться знову при вирішен ні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, висновки, викла дені у постанові Київського апеляційного господарськог о суду від 14.07.2010 у справі №25/797, маю ть преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Скаржник стверджує, що част ину нежитлового приміщення в ідповідач передав у користув ання по договору суборенди д екільком юридичним особам та отримував від цього прибутк и, у зв' язку з чим позивач зве рнувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 12600000, 00 грн. безпідставно отриманих доходів за період з 27.03.2006 до 27.03.201 1, оскільки відповідач набув в казане нерухоме майно без на лежних підстав.

Згідно з ст. 1212 Цивільного ко дексу України особа, яка набу ла майно або зберегла його у с ебе за рахунок іншої особи (по терпілого) без достатньої пр авової підстави (безпідставн о набуте майно), зобов'язана по вернути потерпілому це майно . Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, н а якій воно було набуте, згодо м відпала. Положення цієї гла ви застосовуються незалежно від того, чи безпідставне наб уття або збереження майна бу ло результатом поведінки наб увача майна, потерпілого, інш их осіб чи наслідком події. По ложення цієї глави застосову ються також до вимог про: 1) пов ернення виконаного за недійс ним правочином; 2) витребуванн я майна власником із чужого н езаконного володіння; 3) повер нення виконаного однією із с торін у зобов'язанні; 4) відшко дування шкоди особою, яка нез аконно набула майно або збер егла його у себе за рахунок ін шої особи.

Колегія суддів погоджуєть ся з висновками суду першої і нстанції, що у розумінні вказ аної статті майно має бути по вернуто потерпілому по-перше , у разі наявності у нього певн их майнових прав на це майно, а по-друге, у разі наявності у з обов' язаної особи такого ма йна.

Проте, як вбачається з матер іалів справи, позивачем не пр едставлено суду передбачени х чинним законодавством Укра їни документів щодо наявнос ті у нього майнових прав на не житлове приміщення по вул. Фр унзе, 27 у м. Києві.

Статтею 1214 Цивільного кодек су України передбачено, що ос оба, яка набула майно або збер егла його у себе без достатнь ої правової підстави, зобов'я зана відшкодувати всі доходи , які вона одержала або могла о держати від цього майна з час у, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володін ня цим майном без достатньої правової підстави.

При цьому, потерпілому пови нні повертатися або відшкодо вуватися лише ті прибутки, як і він сам, за умови нормальног о ділового обігу і при визнач ених обставинах, реально міг би отримати шляхом використ ання такої ж кількості речей цього ж роду.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач сам, за умов и нормального ділового обігу і при визначених обставинах , реально міг би отримувати до ходи в сумі не меншій ніж 210000,00 г рн. на місяць, а за увесь періо д 12600000,00 грн., спростовується тим , що ним не доведено наявност і у нього майнових прав на спі рне приміщення, а судом апеля ційної інстанції при розгляд справи №25/797 встановлено, що ві дповідачеві було передано рі ч у процесі її створення, тому користування нею для цілей о ренди є неможливим.

Крім того, апеляційним судо м при розгляді справи №25/797 вста новлено, що у ТОВ „Бриз-1” були відсутні правові підстави д ля укладення договору оренди спірного нежитлового приміщ ення, що відповідно виключає можливість укладення догово ру оренди цього майна не лише з відповідачем, але й з іншими суб' єктами господарювання . А відтак позивач не міг отрим увати прибутки від здавання в оренду цього майна.

Колегія суддів також зазна чає, що відсутність договору оренди між сторонами та само го предмету оренди (що встано влено Київським апеляційним господарським судом у поста нові від 14.07.2010 у справі №25/197) в сво ю чергу робить неможливим от римання ТОВ „Денман груп” до ходів від цього договору, оск ільки відсутність у ТОВ „Бри з-1” права отримувати доходи в ід здавання в оренду нерухом ого майна позбавляє ТОВ „Ден ман груп” можливості отримув ати такі доходи від здачі цьо го ж майна в суборенду, так як право орендаря щодо укладенн я договору суборенди є похід ним від права власника речі з давати її в оренду.

Крім того, позивачем не нада но жодного доказу, який би під твердив отримання відповіда чем прибутку у розмірі 12600000 грн . та можливість отримання так ого прибутку безпосередньо п озивачем.

Докази, що долучені до апеля ційної скарги, колегією судд ів до уваги не приймаються, ос кільки, відповідно частини 1 с т. 101 ГПК України, додаткові до кази приймаються судом, я кщо заявник обґрунтував нем ожливість їх подання суду першої інстанції з причин, щ о не залежали від нього. Належ ного обґрунтування неможлив ості подання вказаних доказі в суду першої інстанції, поз ивачем не надано.

Таким чином, суд першої інст анції дійшов правильного вис новку, що позовні вимоги ТОВ „ Бриз-1” задоволенню не підляг ають.

Враховуючи викладене, коле гія суддів приходить до висн овку, що апеляційна скарга То вариства з обмеженою відпові дальністю „Бриз-1” задоволен ню не підлягає, а рішення госп одарського суду м. Києва від 23 .03.2011 у справі №51/19 має бути залише не без змін.

Відповідно до ст. 49 Господар ського процесуального кодек су України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляці йної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Гос подарського процесуального кодексу України, Київський а пеляційний господарський су д, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Това риства з обмеженою відповіда льністю „Бриз-1” залишити без задоволення, а рішення госпо дарського суду м. Києва від 23.03. 2011 у справі №51/19 залишити без змі н.

Матеріали справи № 51/19 поверн ути до господарського суду м . Києва.

Постанова набирає законно ї сили з моменту її проголоше ння та може бути оскаржена до касаційного суду у встановл еному законом порядку.

Головуючий суддя

Судді