Постанова

від 03.11.2011 по справі 14/384

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2011                                                                                           № 14/384

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Мальченко  А.О.

суддів:             

при секретарі:            

розглянувши апеляційну скаргу Національної телекомпанії України

на рішення господарського суду міста Києва

від 05.08.2011 року

у справі № 14/384 (головуючий суддя – Джарти В.В., судді: Бойко Р.В., Гулевець О.В.)

за позовом Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві, с. Київ,

до Національної телекомпанії України, м. Київ,

за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвестспецкомплекс», м. Київ,

про стягнення 957 109,35 грн., -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. – представник (дов. № 16/10/187 від 14.01.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_2. – представник (дов. № 8-01-16/663 від 07.04.2010 р.)

від третьої особи: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві (надалі – ГУ МНС України в м. Києві) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національної телекомпанії України (надалі – НТК України) про стягнення заборгованості у сумі 957 109,35 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвестспецкомплекс».

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2011 року у справі № 14/384 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 885 680,65 грн. – основного боргу, 47 012,03 грн. – пені, 6 068,15 грн. – трьох процентів річних, 16 815,19 грн. – інфляційних втрат, 9 555,76 грн. – державного мита та 235,62 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами  договору № 945-45/18Д/09-08 від 23.09.2008 року позивач продовжував надавати відповідачеві послуги, які останнім залишились не оплаченими, а відтак, за наявності невиконаного зобов’язання по їх оплаті, відповідач має сплатити у відповідності до статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України та статей 193, 230 Господарського кодексу України, суму боргу з урахуванням пені, встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

НТК України, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що обставини, які мають значення для справи судом були з’ясовані неповно, висновки суду ґрунтуються на недоведених обставинах, які суд визнав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 року поновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 29.09.2011 року.

В судовому засіданні 29.09.2011 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом міста Києва пов’язаної справи № 45/187 за позовом НТК України до ГУ МНС в м. Києві про визнання договору  № 945-45/18Д/09-08 від 23.09.2008 року недійсним. Представник позивача проти даного клопотання заперечив.  

Колегія суддів апеляційного господарського суду, вислухавши думку представників сторін, порадившись, вважає, що підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі немає з огляду на те, що пов’язаність справ є такою, що не перешкоджає розгляду справи № 14/384 по суті.

За наслідками судових засідань 29.09.2011 року та 20.10.2011 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався на 20.10.2011 року та 03.11.2011 року у зв’язку з неявкою третьої особи та клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.

Вислухавши думку учасників судового розгляду та зважаючи на те, що третя особа повідомлена про місце та час розгляду апеляційної скарги належним чином, колегія, порадившись, дійшла висновку про можливість перегляду рішення у даній справі за відсутності вказаної особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2011 року касаційну скаргу Національної телекомпанії України від 12.10.2011 року на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року про відкладення розгляду справи та про відмову у зупиненні провадження у справі № 14/384 з доданими документами повернуто скаржнику на підставі статті 106 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.11.2011 року представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю; представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

03.11.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 23.09.2008 року між ГУ МНС України в м. Києві (в тексті договору - пожежна охорона) та НТК України (в тексті договору - замовник) укладено договір № 945-45/18Д/09-08 (зазначений у позовній заяві під № 18Д/09-08) про організацію державної пожежної охорони, за умовами якого пожежна охорона зобов’язалась організувати на об’єкті замовника пожежну частину № 36 у кількості 35 чоловік та надавати послуги щодо забезпечення пожежної безпеки на об’єкті замовника силами і засобами, зазначеними в кошторисі (додаток № 1), а замовник - прийняти та оплатити ці послуги (т.1 а.с.11-15).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли правовідносини з договору про надання послуг, згідно якого, в силу статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, укладення НТК України з ГУ МНС України в м. Києві даного договору було спрямоване на надання останнім послуг по забезпеченню пожежної безпеки на об’єкті замовника, що в свою чергу, породжує обов’язок НТК України здійснити оплату цих послуг.

Згідно статей 626, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити сої права і виконати обов’язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Положеннями пунктів 6.1., 6.4. сторони погодили, що строк договору діє до 31.12.2008 року та поширює свою дію на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2008 року. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагає його зміни, договір триває на попередніх умовах і на той же строк.

У відповідності до ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2010 року у справі № 6/116, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 року, у задоволенні позову НТК України до ГУ МНС в м. Києві про визнання недійсним пункту 6.4. договору відмовлено (т.3 а.с.7-9).

Крім цього, постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2011 року у справі № 21/102 постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року скасовані та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову НТК України до ГУ МНС України в м. Києві про тлумачення пунктів 6.1., 6.4. договору відмовлено, виходячи з того, що тлумачення правочину можливе до виконання сторонами його умов (т.3 а.с.66-74, 94-96).

В запереченнях на позовну заяву так і в апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що договір припинив свою дію 31.12.2008 року, у зв’язку з чим вимоги позивача є безпідставними.  

Однак, враховуючи відсутність заяв сторін щодо зміни договору у відповідності до пункту 6.4, колегія суддів вважає правомірним висновок суду, що строк дії договору є продовженим сторонами на попередніх умовах, на строк до 31.12.2009 року.

Варто зазначити, що пункт 6.2. договору передбачає розірвання договору раніше строку, на який він укладався, за згодою сторін або за рішенням суду, а при відмові від послуг пожежної охорони, замовник повинен не пізніше як за 3 місяця письмово попередити про це іншу сторону (п. 6.3. договору).

Водночас, колегія зазначає, що порушення відповідачем бюджетного законодавства, не звільняє останнього від виконання господарських зобов‘язань за договором, а тому твердження скаржника про те, що останній є неприбутковою державною установою і вправі укладати договори лише на бюджетний період у зв’язку з чим договір не міг бути продовженим на 2009 рік, відхиляються як безпідставні.  

Положеннями статті 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Як вбачається з матеріалів справи року, 17.04.2009 року відповідач повідомив позивача про припинення договірних правовідносин та відмову від запропонованих позивачем послуг з 01.05.2009 року. Лист з пропозицією розірвання договору був отриманий позивачем 24.04.2009 року за вх. № 2277 (т.1 а.с.38).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що договір є розірваним з 24.07.2009 року, а зобов‘язання сторін щодо надання та прийняття послуг є припиненими з цієї дати, є обґрунтованим.

У відповідності до пункту 5.1. договору, плата за утримання пожежної охорони здійснюється щомісячно, не пізніше 5 (п’ятого) числа кожного місяця і вноситься на її поточний рахунок по пред‘явленому рахунку.

Надання послуг фіксується сторонами у двохсторонньому акті приймання-передачі послуг, що складається не пізніше 3 (третього) числа наступного за звітним місяцем. Якщо замовник не підписав акт з прийому-здачі наданих послуг та не надіслав пожежній охороні мотивовану відмову від його підписання, послуги вважаються наданими в повному обсязі. Обов‘язок по складанню акту прийому-здачі наданих послуг покладено на пожежну частину (пункт 5.3. договору).

Факт надання позивачем послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30.06.2009 року № НС-00004085 за січень 2009 року на суму 131368,90 грн., № НС-0004085 за лютий 2009 року на суму 131368,90 грн., № НС-0004085 за березень 2009 року на суму 131368,90 грн., № НС-0004085 за квітень 2009 року на суму 131368,90 грн., № НС-0004085 за травень 2009 року на суму 131368,90 грн., № НС-0004085 за червень 2009 року на суму 131368,90 грн., № НС-0004085 за липень 2009 року на суму 97467,25 грн. Хоча акти відповідачем не підписані, однак матеріали справи містять  рапорт капітана служби цивільного захисту Блажієвського Б.Ю., в якому повідомляється, що зазначені акти отримувались ним в управлінні економіки і фінансів та передавались  нарочно до приймальні першого віце-президента НТК України (т.1 а.с.39-45, 78).

За висновком колегії, місцевий господарський суд правомірно визнав у якості належних та допустимих доказів, на підтвердження факту надання послуг, наявні у справі копії журналу спостереження за протипожежним станом об‘єкта – НТК України (реєстраційний № 36/3-2009) за 2009 рік; витяги з книги служби 36-ПДЧ; протоколу проведення загальних зборів службового складу 36-ПДЧ від 19.05.2009 року «Щодо підведення підсумків інвентаризації протипожежного водопостачання НТК України», який підписаний в якості члена комісії директором дирекції ЕБСІО та ІМ НТК України; акту б/д, згідно якого в період з 15.05.2009 року по 19.05.2009 року проводилась перевірка зовнішнього протипожежного водопостачання з пуском води на території НТК України; інвентаризаційної відомості обліку протипожежного водопостачання на території НТК України, охоронюваної 36-ДПЧ станом на 19.05.2009 року; акту про пожежу від 25.06.2009, що сталась на території відповідача; акту № 1 обстеження наслідків пожежі на території НТКУ; акту про пожежу від 29.06.2009, що сталась на території відповідача; висновку комісії ВНПД УОЗПД на ЗО ГУ МНС України в м. Києві про ліквідацію пожежі підрозділами 36-СПДЧ; акту №2 обстеження наслідків пожежі на території НТКУ; висновку комісії ВНПД УОЗПД на ЗО ГУ МНС України в м. Києві, яким засвідчено, що пожежа була ліквідована підрозділами 36-СПДЧ (т.1 а.с.85-118, т.2 а.с.9-46).

Отже, місцевим господарським судом вірно встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з 01.01.2009 року по 23.07.2009 року надав відповідачеві послуги по забезпеченню пожежної безпеки на об’єкті на загальну суму 885 680,65 грн. (січень – червень 2009 року по 131 368,90 грн., липень 2009 року на суму 97 467,25 грн.), які останній приймав, не підписуючи відповідні акти.

Судова колегія визнає вірною позицію місцевого господарського суду, що  порушення порядку оформлення та складення актів не спростовує факту надання та прийняття послуг сторонами договору та не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника про те, що послуги по забезпеченню пожежної безпеки на об’єкті йому не надавались, оскільки акти здачі прийняття послуг та рахунки за 2009 року ним не отримувались, а відтак строк оплати не настав, судова колегія вважає необґрунтованими, зважаючи на ту обставину, що розмір щомісячного платежу встановлений у кошторисі і є незмінним, а строк оплати - встановлений договором.

Не приймаються до уваги і посилання апелянта на договір № 772-45 від 15.06.2009 року, укладений між ним та ТОВ «Компанія «Інвестспецкомплекс», враховуючи, що даний договір та спірний договір не є аналогічними за змістом, а крім того, укладення нового договору під час дії попереднього, не звільняє від виконання зобов’язань та не спростовує факту надання позивачем послуг (т.1 а.с.157-159).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведені норми, судова колегія дійшла висновку, що факт надання послуг підтверджений належними доказами у розумінні статей 33, 34 ГПК України та вважає правомірною позицію місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 885 680,65 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 48 545,31 грн., інфляційні втрати в сумі 16 815,23 грн. та три проценти річних в сумі 6 068,16 грн. за період з 06.02.2009 року по 23.07.2009 року, посилаючись на пункт 7.1. договору.  

У відповідності до пункту 7.2. договору, у разі несвоєчасної оплати вартості наданих послуг, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданих послуг, з яких допущене прострочення оплати, за кожний день прострочення.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями в силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок суми боргу з урахуванням пені, індексу інфляції та трьох процентів річних за заявлений період, вважає, що місцевий господарський суд, посилаючись на вищенаведені норми, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення 47 012,03 грн. – пені, 6 068,15 грн. – трьох процентів річних, та 16 815,19 грн. – інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання грошового зобов’язання.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам належну правову оцінку.

Оскільки доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Національної телекомпанії України на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2011 року у справі № 14/384 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2011 року у справі № 14/384 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 14/384 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді