Рішення

від 25.10.2011 по справі 3877-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3877-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

25.10.2011Справа №5002-7/3877-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Транс" (01030, м. Київ, вул.. Б Хмельницького, 50-Б; 98600, м. Ялта, вул.. Дарсанівська, 8, ідентифікаційний код 36282322)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудспар" (98600, м. Ялта, вул. Московська, буд. 21, ідентифікаційний код 36973635)

Про стягнення 2 670,15 грн.

                                        Суддя ГС АР Крим  І. І. Дворний

представники:

Від позивача – не з'явився.

Від відповідача –  не з'явився.

Суть спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Прод-Транс" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудспар" 2 670,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов'язків за договором №243 від 26.05.2010 р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості в сумі 2642,20 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 27,95 грн. у зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав  для відкладення розгляду справи. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

26.05.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прод-Транс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудспар" (Покупець) був укладений договір поставки продукції №243, пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно з пунктом 3.3 Договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов укладеного договору позивачем був поставлений товар на загальну суму 2842,20 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:

-          №ЯЛТ-001372 від 25.05.2011 р. на суму 636,48 грн.;

-          №ЯЛТ-001371 від 25.05.2011 р. на суму 821,88 грн.;

-          №ЯЛТ-001486 від 01.06.2011 р. на суму 1383,84 грн.

Несплата відповідачем в повному обсязі вартості отриманого товару стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод-Транс» до суду з позовом про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудспар" заборгованості в розмірі 2642,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 2642,20 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №243 від 26.05.2010 р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Транс" про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2642,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 5.3 Договору сторони передбачили, що  випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок неустойки, суд погоджується з його правомірністю та вважає, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 27,95 грн.

За таких обставин, позов задоволенню в повному обсязі

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудспар" (98600, м. Ялта, вул. Московська, буд. 21, ідентифікаційний код 36973635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Транс" (01030, м. Київ, вул.. Б Хмельницького, 50-Б; 98600, м. Ялта, вул.. Дарсанівська, 8, ідентифікаційний код 36282322) 2642,20 грн. заборгованості, 27,95 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        (підпис)                                  І. І. Дворний

Рішення підписано 26.10.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.