Рішення

від 01.11.2011 по справі 57/304

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  57/304

01.11.11

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Груп»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «МТС-Гарант»

про                    стягнення 55039,48 грн.

                        Суддя   Гулевець О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (Дов.);

від відповідача: не з‘явився.

 У судовому засіданні 01.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Юнекс Груп»(далі –позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТС-Гарант»(далі –відповідач) про стягнення 55039,48 грн., з яких 29906,49 грн. –основний борг, 2134,90 грн. –3% річних, 22998,09 грн. –інфляційні втрати 550,39 грн. –витрати по сплаті державного мита, 236 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо оплати за поставлений йому товар.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.09.2011р. порушено провадження у справі № 57/304 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2011р. розгляд справи розгляд справи на підставі ст.77 ГПК України відкладено на 04.10.2011 р.

В судовому засіданні 04.10.2011р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 43607,90 грн., з яких 29906,49 грн. –основний борг, 2256,27 грн. –3% річних, 10658,75 грн. –інфляційні втрати, 550,39 грн. –витрати по сплаті державного мита, 236 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже  подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в заяві про уточнення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.10.2011р. розгляд справи на підставі ст.77 ГПК України відкладено на 01.11.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.11.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними і такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 01.11.2011р. не з’явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою про порушення провадження суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений ухвалами суду від 05.09.2011р., 20.09.2011р. та 04.10.2011р. про місце і час судового засідання.

Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з усною домовленістю між сторонами, позивач взяв на себе зобов’язання поставити відповідачу товар, а відповідач зобов’язаний був прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 49821,00 грн. відповідно до видаткових накладних №РН-0000224 від 26.06.2007 р. на суму 28822,20 грн., №РН-0000303 від 23.10.2009 р. на суму 20998,80 грн.

Як зазначає позивач та як вбачається з матеріалів справи, відповідач повернув позивачу частину отриманого товару на суму 5872,50 грн., а також здійснив часткову оплату поставленого товару на підставі видаткової накладної №РН-0000224 від 26.06.2007 р. у розмірі 13197,00 грн. та на підставі видаткової накладної№РН-0000303 від 23.10.2009 р. у розмірі 845,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується видатковою накладною, підписаною сторонами. Відповідно до цього договору позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на адресу відповідача відправлено вимогу №16 від 14.04.2011р. в яких позивач просить відповідача оплатити заборгованість у сумі 29906,49 грн. за поставлений товар.

Відповідач отриману вимогу 26.04.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.  

Відповідач в судові засідання 20.09.2011р., 04.10.2011р. та 01.11.2011р. не з’явився, письмових пояснень чи доказів оплати поставленого товару не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 29906,49 грн. (9752,69 грн. + 20153,80 грн.) на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 29906,49 грн. заборгованості за поставлений товар, отриманий на підставі до видаткових накладних №РН-0000224 від 26.06.2007 р., №РН-0000303 від 23.10.2009 р. підлягає задоволенню.

Також позивач, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 10658,75 грн. та 3% річних у розмірі 2256,27 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2011р. позивачем пред’явлено відповідачу претензію №16 про сплату заборгованості щодо поставленого товару.

Враховуючи приписи ст. 530 ЦК України, судом встановлено, що обов’язок відповідача щодо виконання своїх зобов’язань в частині сплати заборгованості у сумі 29906,49 грн. виник 22.04.2011р.

Відповідно до розрахунку здійсненого судом, інфляційні втрати нараховані за період з 22.04.2011р. по 01.09.2011р. на суму заборгованості 9752,70 грн. та інфляційні втрати нараховані за період з 22.04.2011р. по 01.09.2011р. на суму заборгованості 20153,80 грн. містять від’ємний показник, а тому з відповідача на користь позивача інфляційні втрати не підлягають стягненню.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 326,92 грн., а саме 3% річних у сумі 106,61 грн. нараховані за період з 22.04.2011р. по 01.09.2011р. на суму заборгованості 9752,70 грн. та 3% річних у сумі 220,31 грн. нараховані за період з 22.04.2011р. по 01.09.2011р. на суму заборгованості 20153,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТС-Гарант»(адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 98; код ЄДРПОУ 32848425) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Груп»(юридична адреса: 04075, м. Київ, вул. Гамарника, 56, код ЄДРПОУ 31810652) 29906 (двадцять дев’ять тисяч дев’ятсот шість) грн. 49 коп. –основний борг, 326 (триста двадцять шість) грн. 92 коп. –3% річних, а також судові витрати: 381 (триста вісімдесят одну) грн. 59 коп. державного мита, 163 (сто шістдесят три) 61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

 Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

      Суддя                                                                                                     О.В. Гулевець

Дата підписання рішення  04.11.2011р.