Рішення

від 21.10.2011 по справі 41/368

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/368

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/368

21.10.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітас"

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропак Україна»

Простягнення  51 380, 84 грн.

                                                                                                   Суддя  Спичак О.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

від позивача: Поліщук В.І. –директор;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітас»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропак Україна»про стягнення  51 380, 84 грн.

        Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконані зобов'язання щодо оплати товару поставленого згідно видаткових накладних, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на  суму 51 380, 84 грн.

Ухвалою від 05.09.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.09.2011 року.

В судовому засіданні 30.09.2011 року представник позивача (директор товариства) подав додаткові документи по справі та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 30.09.2011 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, однак подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 30.09.2011 року розгляд справи відкладено на 21.10.2011 року.

В судовому засіданні 21.10.2011 року представник позивача (директор товариства) надав усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2011 року вдруге не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд в порядку забезпечення позову накласти арешт майно відповідача в межах позовних вимог.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006  №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.10.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд міста Києва, -

                                                                                 ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткових накладних № 34 від 17.01.2011 року, № 45 від 21.01.2011 року, № 59 від 26.01.2011 року, № 108 від 10.02.2011 року, № 122 від 17.02.2011 року, № 134 від 23.02.2011 року  скріплених печаткам та підписами обох сторін (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи), позивач передав відповідачу гофпродукцію на загальну суму 61 380, 84 грн., проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у відповідача  перед позивачем утворився борг на суму  51 380, 84 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 51 380, 84 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім того, з метою досудового врегулювання спору, 29.04.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості протягом семиденного строку, яка отримана відповідачем 10.05.2011 року (оригінал фіскального чеку від 29.04.2011 року та поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції долучені до матеріалів справи), однак відповідач в порушення вимог ст. 530 Цивільного кодексу України на вищезазначену вимогу не відреагував, протягом семи денного терміну вартість поставленого товару не оплатив, заборгувавши відповідачу 51 380, 84 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов в  частині стягнення основного боргу в розмірі 51 380, 84 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

        Керуючись  ст.ст. 33, 49,  82-85 ГПК України, господарський суд, –

                                                                 В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропак Україна»(місцезнаходження: 03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 182-В, фактична адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9с, оф. 405, а/с 112, код ЄДРПОУ 33591853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітас»(10012, м. Житомир, вул. Східна, 71, код ЄДРПОУ 30673042) 51 380 (п'ятдесят одна тисяча триста вісімдесят) грн. 84 основного боргу, 513 (п'ятсот тринадцять) грн. 81 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (стаття 85 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя                                                                                                О.М. Спичак

Дата підписання рішення

02.11.2011 року