Рішення

від 02.11.2011 по справі 27/17-3490-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

          

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2011 р.

Справа  № 27/17-3490-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);  

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Саваж Україна";         

до відповідача: Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_2;      

про стягнення 362 752,70 грн.;  

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Саваж Україна" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача –Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 362 752,70 грн., з яких 189 219,00 грн. - основний борг, 21 760,19 грн. –інфляційні,  31 884,35 –пеня, 119 889,16 грн. –60% річних та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 61-снф від 16.03.2010р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов’язання, між тим відповідач за фактично отриманий товар не розрахувався, в зв’язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У судовому засіданні 02.11.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, виданий станом на 06.10.2011 року та підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

16 березня 2010 року між ТОВ "Саваж Україна" (надалі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - покупець) укладено договір поставки № 61-снф (надалі –договір), згідно умов якого постачальник зобов’язався  передати у власність покупця товари (надалі –товар), згідно зі специфікаціями, які оформлюються додатками до цього договору (надалі –специфікації), а покупець зобов’язався прийняти зазначений товар та сплатити його вартість на вказаних в цьому договорі умовах.

Відповідно до п. 2.1 договору, кількість та асортимент товару визначається сторонами у специфікаціях, які є додатками до цього договору та його невід’ємною частиною.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах EX WORKS (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року)) за наступною адресою: Київська обл. Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновіла, 1А, якщо інше  не погоджено сторонами додатково, зокрема у відповідній специфікації. При цьому, датою поставки, тобто датою виконання зобов’язань постачальника по постачанню товару, вважається дата отримання товару покупцем на складі постачальника.

Умовами п. 3.6 договору встановлено, що передача товару оформляється підписанням відповідної накладної. З моменту фактичної передачі товару та підписання товарної накладної зобов’язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними.

Згідно з п. 4.1 договору, ціна за одиницю товару визначається в специфікаціях.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що покупець зобов’язується оплатити товар у порядку і строки, зазначені у відповідних специфікаціях.

Згідно з п. 4.6, датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів покупця на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 7.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 1 (одного) року з моменту його підписання, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.

16 березня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №61-снф від 16.03.2010р. , згідно якої сторонами визначено, що продавець надає покупцеві на вибраний ним товар за договором сезонне відстрочення платежу –за період - сезону весна-літо 2010 року (з 16 березня 2010р. по 30 червня 2010р.). Ліміт заборгованості покупця перед продавцем складає 189 219,00 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 16.03.2010р. встановлено, що сезонна заборгованість покупця за товар, вибраний в період сезону повинна бути в наступному порядку:

- 50% від ліміту заборгованості не пізніше 31 травня 2010р. (з цієї миті ліміт заборгованості зменшується на 50%);

- сума заборгованості, що залишилася, не пізніше 30 червня 2010 р.

Відповідно до додаткової угоди №2 до договору поставки №61-снф „Специфікація” сторони погодили кількість, вартість та асортимент товару, згідно якої загальна кількість товару складає 1924 штуки на суму з урахування ПДВ 20% - 189 219,00 грн. При цьому, відповідно до п. 2 специфікації, покупець зобовязаний  сплатити загальну вартість товару, що зазначена в цій специфікації, у сумі 189 219,00 грн. на умовах 100% передплати не пізніше 30 червня 2010 року.

На виконання умов вищезазначеного договору 16.03.2010р. ТОВ "Саваж Україна" передало, а Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 отримано товар на загальну суму 189 219,00 грн. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН\005595 від 16.03.2010 року, підписаною уповноваженими представниками сторін.

В порушення вимог договору №61-снф від 16.03.2010р., як зазначає позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 за фактично отриманий товар у строк до 30.06.2010 року не розрахувався.

Листом вих. №134 від 09.08.2011р. позивач повідомив Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, про наявність у останнього заборгованості за договором №61-снф від 16.03.2010р. перед  ТОВ "Саваж Україна" у розмірі 189219,00 грн. Між тим, як стверджує позивач, вказаний лист був отриманий відповідачем, але залишений ним без відповіді та задоволення. При цьому, доказів отримання відповідачем даного листа позивач не надав.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов’язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором № 61-снф  від 16.03.2010р., пені, інфляційних та річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає  з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов’язань за договором поставки № 61-снф від 16.03.2010р., а саме не розрахувався за фактично отриманий товар, в зв’язку з чим за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується заборгованість перед     ТОВ "Саваж Україна" у розмірі 189 219,00 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ТОВ "Саваж Україна" в частині стягнення суми боргу у розмірі 189 219,00 грн., підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами  п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 5.3 договору визначено, що у випадку прострочення сплати покупцем будь-яких належних до сплати платежів за цим договором, покупець сплачує постачальникові додатково до простроченої суми, пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення, та сплачує суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 60 (шістдесят) процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення грошового зобов’язання з урахуванням строків позовної давності, встановлених Цивільним кодексом України. При цьому, норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не розповсюджуються на правовідносини, врегульовані даним договором.

Отже, із змісту даного пункту вбачається, що сторони дійшли згоди та встановили умовами договору інші строки нарахування пені та розміру річних, ніж це передбачено законом.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором, згідно з частиною 4 ст.231 Господарського кодексу  України.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Отже, із вищевикладеного вбачається, що суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічна думка викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 31884,35 грн. за період прострочення з 01.07.2010р. по 31.07.2011р. (396 днів), а також те, що сторонами встановлено у договорі, що положення ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України не застосовуються до правовідносин за договором №61-снф від 16.03.2010р., що цілком узгоджуються із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України та ніяким чином не суперечить нормам діючого законодавства України, суд вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми 60% річних у розмірі 119 889,16 грн. за період прострочення з 01.07.2010р. по 31.07.2011р., з огляду на те, що за погодженням сторін саме такий розмір відсотків річних встановлено у договорі та це не суперечить чинному законодавству, суд вважає даний розрахунок вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 21760,19 грн. за період прострочення з серпня 2010 року по червень 2011 року включно, встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку допустив помилку, а саме невірно визначив сукупний відсоток інфляційних втрат –11,5% , в зв’язку з чим суд зробив власний розрахунок інфляційних: (189219,00?1,12092769482 (сукупний індекс інфляції за період нарахування) –189219,00)  = 22881,82 грн. При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму інфляційних, розраховану у розрахунку позивача та яка безпосередньо заявлена у позові.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Саваж Україна" та стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 189 219,00 грн., пені у розмірі 31 884,35грн., інфляційних у розмірі 21 760,19 грн. та  60% річних у розмірі 119 889,16 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65088, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саваж Україна" (03057, м. Київ, вул.  О. Довженка, буд. 18, код ЄДРПОУ 36689566, р/р 26002010057161 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767) 189 219/сто вісімдесят дев’ять тисяч двісті дев’ятнадцять/грн. 00 коп. боргу,            31 884/тридцять одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири/грн. 35 коп. пені, 21 760/двадцять одна тисяча сімсот шістдесят/грн. 19 коп. інфляційних, 119 889/сто дев’ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев’ять/грн. 16 коп. - 60% річних, 3 627/три тисячі шістсот двадцять сім/грн. 53 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

                 Суддя                                                                                       Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 07.11.2011р.