Рішення

від 07.11.2011 по справі 27/17-3589-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/17-3589-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2011 р.Справа  № 27/17-3589-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дамко Україна Лтд.";        

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Терфікс";

про стягнення 20482,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Дамко Україна ЛТД." звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Терфікс", в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. ГСОО №36610/2011 від 24.10.2011р.), просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 20 482,00 грн. з яких 18 772,47 грн. (у т.ч. ПДВ 339,87 грн.) –основний борг, 1 709,53 грн. –пеня та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору транспортно-експедиційного обслуговування від 21 лютого 2011р., позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим відповідач не сплатив здійснені позивачем перевезення, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.  

У судове засідання 07.11.2011р. представник позивача не з'явився, між тим, про дату та час проведення засідання суду, у попередньому засіданні, повідомлений безпосередньо під розпис. При цьому, у судовому засіданні 24.10.2011р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

21 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Терфікс" (далі -  замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дамко Україна Лтд." (далі - виконавець) укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування (далі –договір), згідно умов якого виконавець зобов'язався від свого імені та за рахунок замовника укласти один або декілька договорів перевезень в міжнародному автомобільному сполученні, тим самим, організувавши та забезпечивши транспортування вантажів замовника, відповідно до його письмових вказівок, а замовник, в свою чергу, зобов'язався сплатити виконавцю винагороду за виконання згаданого доручення.

Відповідно до п. 2.1 договору, для здійснення кожного перевезення замовник в термін не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезень оформлює та передає виконавцю факсимільним зв'язком транспортне замовлення, складене у дозвільній формі, але, в обов'язковому порядку, що несе в собі наступну інформацію: адреса завантаження та розвантаження вантажу; дата та час подачі автомобіля на завантаження; вага, номенклатура та загальна вартість вантажу, а також, кількість місць та вид пакування; адреси відправника та одержувача вантажу, разом з контактними телефонами та відповідальними особами; адреси проведення митного оформлення в місцях завантаження та розвантаження; бажаний строк доставки вантажу; сума фрахту та запропонована форма, а також терміни оплати за перевезення; пропозиція з перегляду розміру штрафних санкцій за зрив завантаження та простій транспортного засобу; при необхідності, інші особливості перевезень вантажу.

Згідно з п. 2.2 договору, для цілей даного договору, вищезгадане транспортне замовлення буде розглядатися виконавцем як належна письмова вказівка замовника на організацію та забезпечення транспортування вантажу шляхом укладання від імені виконавця та за рахунок замовника одного або декількох договорів перевезень в міжнародному автомобільному сполученні

Пунктом 2.5 договору встановлено, що для цілей даного договору, належним документом, що підтверджує виконання своїх обов'язків виконавцем, буде вважатися завірена печаткою перевізника копія товарно-транспортної накладної (СMR) з відміткою відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів на шляху прямування вантажу.

Положеннями розділу 3 договору встановлено обов'язок замовника: забезпечити проведення процедур завантаження/розвантаження транспортного засобу, в тому числі, на шляху його прямування, а також, процедур митного оформлення  вантажу та транспортного засобу, протягом 48 годин, якщо такі процедури проводяться в межах території України або інших країнах СНД, або протягом 24 годин –на території інших країн, при цьому, вищенаведені строки розуміються сторонами як час, сумарно необхідний для проведення всіх вищезгаданих процедур для одного перевезення, за винятком вихідних та святкових днів (п. 3.1 договору);  сплатити узгоджені сторонами, - вартість конкретного перевезення; винагороду виконавцю за договором з розрахунку за кожне завершене перевезення, а також, відшкодувати додаткові, узгоджені сторонами, витрати виконавця (п. 3.5 договору);  у встановлені договором строки підписати акти виконаних робіт (п. 3.6 договору)

Згідно з п. 3.6 договору, замовник зобов'язується у встановлені даним договором строки підписати акти виконаних робіт.

Умовами п. 3.9 договору передбачено, що виконавець зобов'язується забезпечити доставку вантажу в узгоджений сторонами пункт призначення та передати його уповноваженій особі одержувачу вантажу в цілісності за товарно-транспортною накладною (CMR) та з оригіналами документів про митне оформлення вантажу на шляху його прямування.

Відповідно до п. 4.2 договору, за кожне завершене перевезення замовник виплачує виконавцю винагороду, розміри якої сторони визначають у додатках до договору, а також, здійснює оплату вартості такого перевезення у розмірі, раніше узгодженому сторонами, та, додатково, відшкодовує узгоджені витрати виконавця.

Згідно з п.4.4. договору, термін проведення  розрахунків за договором, тобто за кожне здійснене перевезення, складає 3 календарні дні з моменту отримання рахунку, при цьому, замовник повинен сплатити виконавцю всі суми, що належать йому за договором без відрахувань на рахунок будь-якої претензії чи контрпретензії або заліку.

Умовами розділу 8 договору передбачено, що даний договір терміном дії не обмежений і набуває чинності з моменту його підписання сторонами, при цьому, кожна із сторін, в будь-який час і за будь-якої причини, може достроково припинити дію такого договору, заздалегідь письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше, ніж за шістдесят календарних днів до бажаної дати.

На виконання умов вищевказаного договору, згідно замовлення відповідача на перевезення вантажу від 21.02.2011р. (а.с. 16), за дорученням ТОВ "Дамко Україна Лтд." Перевізником „MAKSAN-TRANS” LTD здійснено міжнародне перевезення вантажу              м. Хмельницький (Україна) –м. Фафенхофен (Німеччина) вартість якого становить   16733,23 грн. Факт здійснення такого перевезення позивачем підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR), з відповідними відмітками відправника, перевізника, митних органів та вантажоодержувача (а.с. 45). При цьому, під час перевезення вантажу ТОВ "Дамко Україна Лтд." надано відповідачу послуги з транспортно-експедиторського обслуговування вартість, яких складає 1699,37 грн. без ПДВ, що з урахуванням розміру податку на додану вартість 339,87 грн. становить  2039,24 грн.

Таким чином, позивачем фактично надано ТОВ "Терфікс" послуги за договором транспортно-експедиційного обслуговування від 21.02.2011р. на суму 18772,47 грн. (у т.ч. ПДВ - 339,87 грн.), що підтверджується актом надання послуг №KS10130301 від 22.03.2011р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відповідними печатками. Згідно відомостей зазначених у даному акті, замовник –ТОВ "Терфікс" претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Крім того, ТОВ "Дамко Україна Лтд." було виставлено до сплати відповідачу рахунок  № KS10130301 від 22.03.2011р. на суму 18772,47 грн. Як зазначає позивач, акт  надання послуг №KS10130301 від 22.03.2011р. та рахунок № KS10130301 від 22.03.2011р. направлені для підписання та сплати відповідачу поштою та отриманні ним 25.03.2011 року, між тим, акт надання послуг був повернений відповідачем ТОВ "Дамко Україна Лтд." з відповідним підписом відповідача, проте рахунок на суму 18772,47 грн. ТОВ "Терфікс" сплачено не було.

В порушення умов договору від 21.02.2011р., відповідач за фактично надані послуги  ТОВ "Дамко Україна Лтд." не розрахувався, в зв'язку з чим, за ТОВ "Терфікс" рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 18 772,47 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, 15.06.2011р. позивачем було направлено на адресу ТОВ "Терфікс" претензію б/н від 15.06.2011р. з вимогою у місячний термін з дня отримання даної претензії погасити існуючу заборгованість перед ТОВ "Дамко Україна Лтд." та сплати у добровільному порядку пеню за прострочення виконання зобов'язання за договором від 21.02.2011р., а також даною претензією відповідача попереджено, що у разі невиконання вимог претензії ТОВ "Дамко Україна Лтд." буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Як зазначає позивач, вказана претензія була отримана відповідачем, між тим, залишена ним без відповіді та задоволення, при цьому, доказів отримання відповідачем претензії, позивач до суду не надав.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором транспортно-експедиційного обслуговування від 21.02.2011р. та пені.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 933 Цивільного кодексу України встановлено, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

Як вбачається з умов договору транспортно-експедиційного обслуговування від 21.02.2011 року, позивач взяв на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок відповідача укласти один або декілька договорів перевезень в міжнародному автомобільному сполученні, тим самим, організувавши та забезпечивши транспортування вантажів відповідача відповідно до його письмових вказівок, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується сплатити позивачу винагороду за виконання згаданого доручення.

При цьому, згідно до п. 4.3 договору визначено, що підставою для розрахунків за договором є рахунок виконавця, а також, завірена печаткою виконавця копія товарно-транспортної накладної (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів на шляху прямування вантажу, що відправляються замовнику факсимільним зв'язком.

Як встановлено під час розгляду справи, на виконання умов договору позивачем були надіслані відповідачу всі необхідні документи щодо розрахунку за виконані роботи, між тим відповідач не погасив заборгованість і не надав належних заперечень.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що ч.2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено обов'язок клієнта у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, строком виконання зобов'язань відповідача щодо сплати вартості фактично наданих послуг, згідно товарно-транспортної накладної №0216300, акту надання послуг №KS10130301 від 22.03.2011р. та рахунку № KS10130301 від 22.03.2011р. є 29.03.2011р.

Як встановлено судом під час розгляду справи, в порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ТОВ "Терфікс" оплату за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги здійснено не було, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 18772,47 грн., яка до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ "Дамко Україна Лтд." в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 18772,47 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами  п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 5.8 договору, за порушення термінів розрахунків, понад зазначеного у п. 4.4 даного договору, чи, додатково узгоджених сторонами строків у транспортному замовленні на конкретне перевезення, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 1709,53 грн. за період прострочення з 29.03.2011 року по 26.09.2011 року, за 182 дні суд встановив, що відповідач допустив помилки при здійснені даного розрахунку:

1)          арифметичну помилку: 18432,60 ?15,5/365?182/100+20% (339,87 грн.) = 1709,53 (грн.), тоді як вірно 1748,85 грн.

2)          виключив із суми основного боргу (18772,47грн.) суму податку на додану вартість у розмірі 339,87 грн. та додав її до суми пені.

Враховуючи вищевикладене суд зробив власний розрахунок пені: 18772,47?15,5/365?182/100 = 1450,88 (грн.) та встановив, що загальна сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 1450,88 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Дамко Україна Лтд." та стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 18772,47 грн. та пені у розмірі 1450,88 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача та позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, враховуючи, що при уточнені позовних вимог у сторону збільшення позивачем не було доплачено державне мито у розмірі 4,37 грн., зазначена сума недоплаченого державного мита підлягає стягненню з ТОВ “Дамко Україна Лтд.” до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.  44-49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Терфікс”(65028, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 31, кв.8, код ЄДРПОУ 36674235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дамко Україна Лтд.” (01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, оф. 14-А, код ЄДРПОУ 32554810) 18 772/вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят дві/грн. 47 коп. основного боргу, 1450/одна тисяча чотириста п'ятдесят/грн. 88 коп. пені, 202/двісті дві/грн. 23 коп. державного мита та 233/двісті тридцять три/грн. 17 коп. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дамко Україна Лтд.” (01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, оф. 14-А, код ЄДРПОУ 32554810) до Державного бюджету України (п/р 31114095700008 в ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, КБК 22090200, символ звітності банку 095, код ЄДРПОУ 23213460) 4/чотири/грн. 37 коп. державного мита.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

                 Суддя                                                                                       Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 14.11.2011р.