Рішення

від 15.11.2011 по справі 5010/2026/2011-17/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5010/2026/2011-17/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 листопада 2011 р.   Справа № 5010/2026/2011-17/109   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі  судді  Неверовська Л. М.   , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:  Приватного підприємства "Термодистиляція", бульвар Чоколівський, 19,           м. Київ, 03186;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім", вул. С. Петлюри, 6, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення 88445 грн. 64 коп., в т.ч. 59220 грн. борг, 13777 грн. 52 коп. інфляційні втрати,      4492 грн. 42 коп. 3 % річних, 10955 грн. 70 коп. штрафні санкції;

за участю представників сторін:

Від позивача:  не з'явились,  

Від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ: Приватним підприємством "Термодистиляція" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім" про стягнення 88445 грн. 64 коп., в т.ч. 59220 грн. борг, 13777 грн. 52 коп. інфляційні втрати,  4492 грн. 42 коп. 3 % річних, 10955 грн. 70 коп. штрафні санкції.

Позивач в судове засідання не з'явився, направив суду заяву (вх. № 8988/2011-свх від 28.10.11) про розгляд справи без участі представника.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час  розгляду справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи  наступне.

05.11.2008 р. між Приватним підприємством "Термодистиляція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім" укладено договір № 43-08.

Відповідно до п. 1.1. договору, відповідач доручає, а позивач виконує роботу: поставку комплектуючих матеріалів, монтаж і налагодження системи води питної потужністю 5000 л/год., згідно додатку, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2. договору, відповідач приймає обладнання та оплачує його вартість у відповідності до умов договору.

Пунктом 2.1. договору, передбачено, що загальна вартість договору становить 161100 грн.

Відповідно до п. 2.5. договору, форма оплати - безготівковий розрахунок, шляхом перерахунку грошових засобів на розрахунковий рахунок позивача, вказаний в розділі 10 договору.

У відповідності до п. п. 3.1., 3.1.1., 3.1.2., договору, оплата за договором здійснюється відповідачем в порядку:

- 70  % передоплата від загальної вартості договору, що становить 112770 грн.

- 30 % від загальної вартості договору, що становить 48330 грн. протягом 5-ти банківських днів після виконання всіх договірних зобов'язань,  з підписанням відповідних актів приймання-передачі.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар та надав обумовлені договором послуги, що підтверджується:

-  видатковою накладною № РН-689 від 05.12.2008 р. на суму 12300 грн., довіреністю ЯОЮ № 012857 від 10.12.2008 р. на отримання товару;

- актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-000173 від 05.12.02008 р. на суму 104200 грн.,  № ОУ-000174 від 03.03.2009 р. на суму 44600 грн.

Відповідачем здійснено частковий розрахунок, а саме, в сумі передоплати 112770 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 38), однак, остаточний розрахунок за договором проведено не було, внаслідок чого утворився борг в сумі 48330 грн.

Крім того, між сторонами було укладено договір № 44-08 від 05.11.2008 р., у відповідності до п.1 якого, відповідач доручає, а позивач виконує роботу: поставку товару згідно специфікації (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору.  

Згідно п. 1.2. договору, відповідач приймає обладнання та оплачує його вартість у відповідності до умов договору.

Пунктом 2.1. договору, передбачено, що  загальна вартість договору становить 36300 грн.

Відповідно до п. 2.5. договору, форма оплати - безготівковий розрахунок, шляхом перерахунку грошових засобів на розрахунковий рахунок позивача, вказаний в розділі 10 договору.

У відповідності до п. 2.2.  договору, оплата за договором здійснюється відповідачем в порядку:

-  70  % передоплата від загальної вартості договору, що становить 25410 грн.

- 20 % від загальної вартості договору, що становить 7260 грн., протягом 5-ти календарних днів з моменту факсимільного повідомлення позивачем відповідача про готовність позивача до відправки обладнання відповідачу;

- 10 % від загальної вартості договору, що становить 3630 грн. протягом 5-ти календарних днів з моменту виконання позивачем  зобов'язань, передбачених п. 1  договору, з підписанням відповідних актів приймання-передачі.

Факт виконання позивачем зобов'язань по поставці товару відповідачу на суму 36300 грн. підтверджується видатковою накладною № РН-0000060 від 03.03.2008 р.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач в повному обсязі та своєчасно не розрахувався, зокрема здійснено частковий розрахунок,  в розмірі 70  % передоплати - 25410 грн. що підтверджується банківською випискою (а.с. 38), внаслідок чого утворився борг  в сумі 10890 грн.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Нормою ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Згідно зі ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу, докази сплати такого боргу господарському суду не надані.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 59220 грн., в тому числі 48330 грн. за договором № 43-08 від 05.11.2008 р. та 10890 грн. за договором № 44-08 від 05.11.2008 р., обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом  6.4. договору  № 43-08 від 05.11.2008 р. та п.5.3. договору № 44-08 від 05.11.2008 р. сторони передбачили, що у випадку порушення відповідачем строків оплати згідно умов договору, відповідач сплачує  штраф в розмірі 0,1 % від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі вказаних пунктів позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 8941 грн. 05 коп. за договором № 43-08 від 05.11.2008 р. та 2014 грн. 65 коп. за договором № 44-08 від 05.11.2008 р.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданих позивачем розрахунків штрафних санкцій. З огляду на обґрунтованість розрахунків, позовні вимоги про стягнення 10955 грн. 70 коп.  штрафних санкцій за  договорами підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаного положення позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 13777 грн. 52 коп., в тому числі:

- за договором № 43-08 від 05.11.2008 р. - 11235 грн. 94 коп.,

- за договором № 44-08 від 05.11.2008 р. -  2541 грн. 58 коп.

А також 3 % річних в розмірі 4492 грн. 42 коп., в тому числі:

- за договором № 43-08 від 05.11.2008 р. - 3668 грн.28 коп.,

- за договором № 44-08 від 05.11.2008 р. - 824 грн. 14 коп.

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, оскільки  розрахунки інфляційних втрат здійснені позивачем без врахування Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 362-97р.

У відповідності до вказаних рекомендацій, розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виконання зобов'язання.  Крім того, слід враховувати, що індекс інфляції розраховується на  кожний місяць прострочення, включаючи  періоди в яких індекс інфляції становив менше 100 % (тобто, мала місце дефляція).

Таким чином, позивачем при розрахунках інфляційних витрат не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких становив менше 100 %.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України  щодо  прийняття  судового рішення  за  результатами  обговорення  усіх  обставин  справи  та частини  1  статті  43  ГПК України  стосовно   всебічного,   повного   і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і  правильність здійсненого  позивачем  нарахування таких сум,  і в разі,  якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити  перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком, здійсненим судом, розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню за договором № 43-08 від 05.11.2008 р. становить 10729 грн. 26 коп., за договором № 44-08 від 05.11.2008 р. становить  2417 грн. 58 коп.

В решті суми інфляційних втрат, заявленої до стягнення,  слід відмовити в зв'язку з  необґрунтованістю.

Здійснений позивачем розрахунок 3%  річних є правильним та обґрунтованим, а тому вимога про стягнення  4492 грн. 42 коп. 3 % річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок  доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський  суд  оцінює  докази  за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково,  стягнути  з відповідача 59220 грн. боргу, 13146 грн. 52 коп. інфляційних втрат,  4492 грн. 42 коп. 3 % річних, 10955 грн. 70 коп. штрафних санкцій,  в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.   

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

          Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Термодистиляція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім" про стягнення 88445 грн. 64 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім", вул. С. Петлюри, 6, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 32873818) на користь Приватного підприємства "Термодистиляція", бульвар Чоколівський, 19, м. Київ, 03186 (ідентифікаційний код 16281656) 59220 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті двадцять гривень) - боргу, 13146 грн. 52 коп. (тринадцять тисяч сто сорок шість гривень, п'ятдесят дві копійки) - інфляційних втрат,  4492 грн. 42 коп. (чотири тисячі чотириста дев'яносто дві гривні, сорок дві копійки) - 3 % річних, 10955 грн. 70 коп. (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень, сімдесят копійок) - штрафних санкцій, 878 грн. 15 коп. (вісімсот сімдесят вісім гривень, п'ятнадцять копійок) - витрат по сплаті державного мита, 234 грн. 32 коп. (двісті тридцять чотири гривні, тридцять дві копійки) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                           Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 17.11.11

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"