Рішення

від 02.11.2011 по справі 17/5009/5380/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/5009/5380/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.11                                                                                 Справа №  17/5009/5380/11

Суддя    Корсун В.Л.

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Карпаттехноцентр”, 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Автоливмашівська, 6 “г”

до відповідача: приватного підприємства “Атей-охорона”, 71304, Запорізька область, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Йожикова, 163  

про стягнення 7 900,00 грн.                                                                        

                                                                                                         суддя                 Корсун В.Л.

        У засіданні приймали участь представники:

        від позивача:      не з'явився

        від відповідача:  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

08.09.11 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Карпаттехноцентр” (надалі ТОВ “Карпаттехноцентр”) з позовною заявою до приватного підприємства “Атей-охорона” (далі - ПП “Атей-охорона”) про стягнення з відповідача за договором від 01.01.09 № 01-01/09 основного боргу в розмірі 7 900,00 грн.

Ухвалою від 08.09.11 судом порушено провадження у справі № 17/5009/5380/11, судове засідання призначено на 29.09.11. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 29.09.11 розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників сторін судом відкладено на 02.11.11.

Розгляд справи здійснювався без застосування  технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 02.11.11, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач свої вимоги обґрунтовує ст. ст. 11, 526, 978 Цивільного кодексу України та умовами договору на транспортно-експедиційне супроводження та охорону вантажу від 01.01.09 № 01-01/09 вказуючи в позовній заяві наступне. 01.01.09 між сторонами у справі укладено договір охорони та супроводу чорного металолому. 06.07.09 платіжним дорученням № 58 позивачем помилково перераховані відповідачу грошові кошти в сумі 7 900,00 грн. Однак, послуги за спірним договором позивач не отримував, а відповідач їх не надавав. 08.07.09 ТОВ “Карпаттехноцентр” звернулось до відповідача з письмовою вимогою про повернення коштів. Разом з тим, відповідач відмовляється добровільно повернути кошти. У зв'язку з чим, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 7 900,00 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом жодного разу не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 3 днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про дату, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 19.09.11, тобто станом на час розгляду справи в суді,  місцезнаходженням приватного підприємства “Атей-охорона” є: 71304, Запорізька область, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Йожикова, 163, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.  

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд  

ВСТАНОВИВ:

01.01.09 між приватним підприємством “Атей-охорона” (Виконавець) і товариством з обмеженою відповідальністю “Карпаттехноцентр” (Замовник) укладено договір № 01-01/09 на транспортно-експедиційне супроводження та охорону вантажу, за умовами якого (п. 1.1. договору) Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання по забезпеченню охорони та супроводженню чорного металолому, в подальшому Вантаж, який належить Замовнику зусиллями співробітників, які мають відповідну кваліфікацію, екіпіровані та забезпечені необхідним обладнанням.     

Відповідно до п. 4.1. договору, плата за послуги охорони та супроводженню вантажу здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця згідно наданого рахунку та Акту виконаних робіт.

Замовник здійснює оплату після отримання рахунку та тижневого акту виконаних робіт протягом 3-х банківських днів (п. 4.2. договору).  

Згідно з п. 6.1. договору, цей договір набуває чинності з 02.01.09 та діє до 31.12.09.

Платіжним дорученням від 06.07.09 № 58 позивачем перераховані грошові кошти в сумі 7 900,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову у справі № 17/5009/5380/11 є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7 900,00 грн. на підставі договору від 01.01.09 № 01-01/09.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на укладений між сторонами договір від 01.01.09 № 01-01/09 на транспортно-експедиційне супроводження та охорону вантажу, а також приписи ст. 978 ЦК України, згідно з якими за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.  

Позивач вказує, що послуги передбачені цим договором відповідачем не надавались. Разом з тим, ТОВ “Карпаттехноцентр” були помилково перераховані грошові кошти в сумі 7 900,00 грн. за договором від 01.01.09 № 01-01/09. На підтвердження перерахування коштів позивачем до матеріалів справи додано платіжне доручення від 06.07.09 № 58.

Разом з тим, як свідчить зміст платіжного доручення від 06.07.09 № 58, грошові кошти в сумі 7 900,00 грн. перераховано позивачем за охорону вантажів згідно договору від 02.02.09 № 02-02/09-02.

З метою встановлення дійсних правовідносин між сторонами у справі, ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.09.11 про порушення провадження у справі № 17/5009/5380/11 судом було витребувано у позивача, зокрема, договір від 02.02.09 № 02-02/09-02 з усіма додатками, доповненнями, додатковими угодами, на підставі якого були перераховані кошти позивачем згідно платіжного доручення від 06.07.09 № 58, докази виконання вказаного договору сторонами.

Однак, матеріали справи свідчать, що позивачем вимоги ухвали суду від 08.09.11 в повному обсязі не виконано, договір від 02.02.09 № 02-02/09-02 з усіма додатками, доповненнями, додатковими угодами, а також докази виконання вказаного договору сторонами (у випадку виконання) суду не надано.

Частиною 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також ін. обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.

           При розгляді справи по суті судом враховано, що загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22.

Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у т.ч. платіжних доручень.

Так, відповідно до п. 2.1. розділу 2 Інструкції, розрахункові  документи  складаються  на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових  документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав.

При цьому, згідно з п. 2.3. розділу 2 Інструкції, відповідальність за правильність  заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

           Зокрема, згідно з п. 3.1. розділу 3 Інструкції, платіжне доручення оформляється  платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх  учасників безготівкових розрахунків.

В силу п. 3.8. розділу 3 Інструкції, реквізит “Призначення платежу” платіжного  доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення   платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

З огляду вищевикладене, враховуючи наявність в платіжному дорученні від 06.07.09 № 58 посилання на договір від 02.02.09 № 02-02/09-02, а також відсутність в матеріалах справи відповідних доказів та письмових пояснень позивача з цього приводу в обґрунтування заявлених вимог, суд позбавлений можливості встановити чи дійсно кошти в сумі 7 900,00 грн. були помилково перераховані позивачем, як стверджує позивач у позовній заяві, а не на виконання умов договору від 02.02.09 № 02-02/09-02.

Крім того, судом враховано, що у відповідності з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ухвалами від 08.09.11 та від 29.09.11 судом витребувано у позивача письмову вимогу позивача від 08.07.09 (про яку йдеться мова у змісті позовної заяви) про повернення коштів з доказами направлення та отримання такої вимоги відповідачем; відповідь відповідача на таку вимогу позивача (за наявності).

Разом з тим, позивач вимог ухвал суду не виконав, в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення позивачем письмової вимоги до відповідача про повернення помилково перерахованих грошових коштів в розмірі 7 900,00 грн. Також, відсутні докази отримання відповідачем вказаної вимоги. У зв'язку з чим, за наявними в матеріалах справи документами, суд позбавлений можливості встановити чи настав строк виконання зобов'язання у відповідача щодо повернення помилково перерахованих грошових коштів.  

           Отже, наявні в матеріалах справи № 17/5009/5380/11 докази не доводять факту помилкового перерахування на розрахунковий рахунок відповідача за договором від 01.01.09 № 01-01/09 грошових коштів в сумі 7 900,00 грн.

З урахуванням наведених вище правових положень та встановлених обставин справи суд дійшов висновку про те, що доводи, викладені ТОВ “Карпаттехноцентр” в позовній заяві щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 7 900,00 грн. є недоведеними, оскільки вони не підтвердженні певними засобами доказування. У зв'язку з чим, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7 900,00 грн. судом відмовляється через недоведеність.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі –102 грн. державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

          Суддя                                                     В.Л. Корсун

             Повне рішення складено 07.11.2011.