Рішення

від 08.11.2011 по справі 10/320-15/547

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

10/320-15/547

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  10/320-15/547

08.11.11

За позовом               Державного агенства  резерву України

до                              Державної акціонерної компанії "Укрресурси"

про                            стягнення 17 752 890,30грн.

                                                                                                                         Судді Хоменко М.Г.

                                                                                                                                     Пасько М.В.

                                                                                                                                     Станік С.Р.

Представники:

від позивача -Михайлець О.В.

від відповідача -не з"явилися

     У судовому засіданні 08.11.2011 за згодою присутніх представників сторін(позивача)  судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної акціонерної компанії "Укрресурси" про стягнення 17 752 890,30грн.(16 896 343,50грн.-основного боргу, 856 546,80грн.-штрафу) заборгованості за Договором  №ЮР-2/173з-2003 від 03.10.2003 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в порушення умов Договору Відповідач не поставив Позивачу продукцію, визначену  Додатком №2 до Договору, за яку Позивач здійснив  розрахунок шляхом 100% передоплати.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 17 752 890,30 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2004 (суддя Дудун О.Л.) позов задоволено частково: стягнуто на користь позивача 16 754 706,28 грн. основного боргу та 314 271,99 грн. штрафу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2005 рішення Господарського суду міста Києва скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2005 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2005 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2004 у справі № 10/320 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Керівництвом Господарського суду міста Києва розгляд справи доручено судді Хоменку М.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2005 справу № 10/320 прийнято до свого провадження суддею Хоменком М.Г. та присвоєно їй номер 10/320-15/547.

25.10.2005 до Господарського суду міста Києва від Державної акціонерної компанії “Укрресурси”надійшло клопотання про розгляд справи № 10/320-15/547 про призначення колегіального розгляду справи.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва Іванової Д.Б. від 28.10.2005 задоволено клопотання відповідача та доручено здійстини розгляд справи колегіально у наступному складі суддів: головуючий суддя Хоменко М.Г., судді Пасько М.В., Станнік С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2005 справу № 10/320-15/547 прийнято до провадження у наступному складі суддів:  головуючий суддя Хоменко М.Г., судді Пасько М.В., Станік С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2005 задоволено клопотання Державної акціонерної компанії “Укрресурси”про зупинення провадження у справі № 10/320–15/547, зупинено провадження у справі № 10/320–15/547 до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 44/523 та зобов'язано сторони негайно письмово поінформувати господарський суд про результати розгляду справи № 44/523.

08.06.2011 Господарським судом м.Києва направлено запит до Державної акціонерної компанії "Укрресурси" щодо надання інформації про результати розгляду справи № 44/523.

До Господарського суду м.Києва надійшов  лист Державного агенства резерву України з відомостями про результати розгляду справи № 44/523.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2011поновлено провадження у справі № 10/320-15/547 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.11.2011.

У судовому засіданні, що відбулось 08.11.2011, представник позивача надав суду пояснення по суті справи. Відповідно до даних пояснень сума заборгованості Відповідача скаладає 17 639 808,14грн., та складається з  16 754 706,24грн.-суми основного боргу та 885 101,90грн.-штрафу.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2003 року між Державним комітеом України з деражвного матеріального резерву, правонаступниокм якого є Державне агенство резерву України (далі-Позивач) та Державною акціонерною компанією "Укрресурси"(далі-Відповідач) укладено Договір про закладення до державного резерву матеріальних цінностей №Юр-2/173з-2003 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Відповідач поставляє та здійснює закладення до державного резерву продовольче зерно врожаю 2003 року (даля-продукція), а Позивач здійснює розрахунки за поставлену та закладену  до державного резерву продукці.

У відповідності до  п. 1.2 Договору Відповідач повинен був поставити Позивачу подукцію- пшеницю 3 класу у кількості -20 000,0тонн та на загальну суму 20 000 000,00грн.

Згідно п. 2.1 Договору Позивач проводить 100% передоплату кожної партії продукції, що поставляється.

У пункті 3.1 даного Договору та у додатковій угоді  сторони домовились, що поставка продукції повинна здійснюватись на умовах "Франко-Склад"  комбінати та хлібні бази державного резерву, а саме: ДП "Хлібна база №7" Одеська область -10 000 тонн у строк з 01.11.2003- 10.11.2003. та ДП "Куліндорівський комбінат хлібопродуктів" Одеська область -10 000 тонн у строк з 20.10.2003-31.10.2003.

Згідно п.3.2 Договору факт закладення продукції до державного резерву оформлюється приймальним актом по формі Р-16.

Свої зобов"язання за Договором Позивач виконав у повному обсязі,перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 20 000 000,00грн., про що свідчить виписка з разунку позивача(копія наявна у матеріалах справи).

Однак, Відповідач покладені на нього зобов"язання щодо поставки та закладення продукції до державного резерву не виконав, про що свідчить відсутність приймальних актів по формі Р -16.

В свою чергу, Відповідач грошові кошти, перераховані йому Позивачем на виконання умов Договору, повернув частково.

Таким чином, Позивач звернувся до суду  з позовом про стягнення з Відповідача перерахованих ним грошових коштів у розмірі 16 754 706,24грн.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що  Договір про закладення до державного резерву матеріальних цінностей №Юр-2/173з-2003 від 03.10.2003 року  рішенням Господарського суду м.Києва від 23.05.2006 у справі №44/523 визнано недійним з моменту його укладення.

Відповідно до ч.1 ст 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створю юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. У разі недйісності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, якііснують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.    

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було  положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 16 754 706,24грн. і підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 885 101,90грн. на підставі п. 6.2 Договору.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Виходячи з викладеного, виконання зобов"язання забезпечується, якщо це встановлено договором.

В зв'язку з тим, що Договір про закладення до державного резерву матеріальних цінностей №Юр-2/173з-2003 від 03.10.2003 року визнано недійсним, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 885 101,90 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

 Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем  не оспорино ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, з Відповідача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 16 754 706,24грн..

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 24 225,00грн. та 112,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614,Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49,  82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов  Державного агенства резерву України задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної акціонерної компанії "Укрресурси" (м.Київ, пров. Музейний,10, код ЄДРПОУ 00034016), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного агенства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392) 16 754 706(шістнадцять мільйонів сімсот п"ятдесят чотири тисячі сімсот шість)грн.24 коп-основного боргу.

3.Стягнути з Державної акціонерної компанії "Укрресурси" (м.Київ, пров. Музейний,10, код ЄДРПОУ 00034016) в доход Державного бюджету України  24 225(двадцять чотири тисячі двісті двадцять п"ять) грн. 00 коп. державного мита  та 112(сто дванадцять)грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

4. В решті позовних вимог Державного агенства резерву України відмовити.

5.  Видати накази після набрання рішенням законної сили.

      Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Судді                                                                                             М.Г. Хоменко (головуючий)                                                                                      

                                                                                                                   М.В. Пасько

                                                                                                        С.Р. Станік       

Дата підписання рішення: 11.11.2011