Постанова

від 17.10.2006 по справі 1/825-14/238

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/825-14/238

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 жовтня 2006 р.                                                                                   № 1/825-14/238  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

ТзОВ “Редут”

на постанову від 16.05.06 Львівського  апеляційного господарського суду

у справі№1/825-14/238  господарського суду  Львівської  області

за позовомПрокурора Галицького району м.Львова в інт. держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган –Управління комунального майна Львівської міської ради

доТзОВ “Редут”

3-тя особа без самостійних вимог на стороні позивачаВідділ житлового господарства Залізничної райдержадміністрації м. Львова

пророзірвання договору оренди, виселення із приміщення та стягнення заборгованості в сумі 20181,84 грн. (згідно уточнених позовних вимог а.с.134)

За участю представників сторін:

від позивача:  не з'явилися

від відповідачів:  Компанієць С.М., довір. №16 від 24.05.06

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.01.06 (суддя Кітаєва С.Б.), залишеним без змін постановою Львівського  апеляційного господарського суду від 16.05.06 (колегія суддів у складі: Онішкевича В.В.–головуючого, Зданкевича З.І., Скрутовського П.Д.) позовні вимоги  про розірвання договору  оренди , виселення з приміщення та стягнення заборгованості в сумі 70 599,15 грн. задоволено частково. В процесі розгляду справи  ДВС Залізничного РУЮ м.Львова  було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження  в сумі 48699,95 грн., а заявою  від 26.01.06 позивач уточнив свої позовні вимоги в частині розміру орендної плати  в сумі 20 181,84 грн., яка задоволена судом.

Прийняті судові рішення мотивовані тим, що відповідно до укладеного між Управлінням комунального майна Львівської міської ради та ТзОВ “Редут” договору  оренди від 03.09.03 №3-1606 орендарю згідно акту приймання-передачі було  передано спірне приміщення у задовільному технічному стані. На обґрунтування висновків суди послалися на постанову ВГС України від 18.10.05 у справі №1/977-21/381.

ТзОВ “Редут” в поданій касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити  у задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що суди двох інстанцій, в порушення вимог ст. 4-7 ГПК України не досліджено всіх обставин справи, ст. 35 ГПК України, не враховано фактів, встановлених судовими рішеннями у справі №1/977-21/381 від 27.01-16.02.05, від 05.04.05, якими визнано, що Управлінням комунального майна Львівської міської ради  дозволу на проведення ремонту з метою цільового використання приміщення не надано, проектно- кошторисна документація не затверджена. За вказаних обставин позивач з незалежних від нього причин протягом усього часу дії договору оренди від 03.09.03 №3-1606 повністю був позбавлений можливості  користуватися орендованим майном за цільовим призначенням.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню   з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій встановили наступне.

03.09.03 між Управлінням ресурсів  Львівської міської ради (орендодавець)  та ТзОВ “Редут” (орендар)  укладено договір оренди №3-1606 нерухомого майна  у відповідності до якого  позивач передав,  а відповідач прийняв  в строкове платне користування  нерухоме майно –нежитлове приміщення загальною площею 21,9 кв.м. першого поверху в будинку №50 по вул. Городоцькій у м. Львові з цільовим використанням для книжкової торгівлі терміном на 3 роки.

Як встановлено постановою ВГСУ від 06.10.05 у справі №1/977-21/381 за позовом ТзОВ “Редут” до Управління комунального майна Львівської міської ради  про звільнення від сплати орендної плати та спонукання до виконання договірних зобов'язань за результатами комерційного конкурсу з позивачем, як  переможцем конкурсу було укладено договір оренди №3-1606 від 03.09.03, підписавши якій позивач погодився з усіма його умовами, зокрема, розміром орендної плати та технічним станом приміщення, після чого  останнє було передано йому згідно акту прийому - передачі, в якому зазначалося, що приміщення знаходиться в задовільному санітарно-технічному стані.

Обов'язок відповідача щодо сплати орендної плати було встановлено постановою ВГСУ від 06.10.05, яка набрала законної сили.

Умовами договору оренди визнано  обов'язок орендаря  забезпечити пожежну безпеку об'єкта оренди та право орендаря на пристосування об'єкта оренди до особливостей своєї діяльності  з дотриманням встановленого порядку.  В розділі 7 договору  орендар взяв на себе зобов'язання  використовувати об'єкт  оренди відповідно до його призначення   та умов договору. З дозволу орендодавця  мав право проводити капітальний ремонт з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої до початку проведення робіт  і затвердженою в установленому порядку.

Згідно  до ст. 5 Закону України “Про пожежну безпеку” власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ним органи, а також орендарі зобов'язанні  забезпечувати додержання  протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також  виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду. Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна  повинні бути визначені у договорі оренди.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду  (іншого органу, якій вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи , не доводяться знов при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.09.03 на адресу Управління ресурсів Львівської міської ради поступила заява від ТзОВ “Редут”  про дачу дозволу на проведення ремонту даного приміщення. Листом від 24.09.03 №1203-4667  Управління ресурсів Львівської міської ради такий дозвіл відповідачу було надано, однак ремонтні роботи не проведено, що підтверджується актом обстеження від 31.08.04 №1, в якому зазначено, що дане приміщення за призначенням не використовується.

          На час звернення з позовом відповідач заборгував оренду плату в сумі 70599,15 грн., що відповідно до ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п.5.3 договору оренди  є підставою для звернення з позовом про дострокове розірвання договору.

          На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій та дійшла висновку, що прийняті  у справі рішення та постанова попередніх судових інстанцій є цілком обґрунтованими та підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                         ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТзОВ “Редут” залишити без задоволення,  рішення господарського суду Львівської області від 31.01.06 та постанову Львівського  апеляційного господарського суду від 16.05.06  у справі №1/825-14/238  господарського суду  Львівської  області  – без змін.

Головуючий, суддя                                                             В. Овечкін

Судді:                                                                                    Є. Чернов

                                                                                              В. Цвігун