Рішення

від 28.09.2011 по справі 21/061-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21/061-11     

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  21/061-11     

28.09.11

За позовом  Державної екологічної інспекції в Київській області

до Приватного підприємства «Виробничо-торговельна компанія «Юніверсал»

про стягнення 33 518,79 грн.

                                                                                       Суддя Пригунова А.Б. (головуючий)                                                                                                                                                                                                                

                                                                                       Суддя Спичак О.М.

                                                                                       Суддя Івченко А.М.

Представники сторін: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з вимогою про стягнення з відповідача 33 518,79 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані здійсненням відповідачем забору води із свердловини без дозволу на спеціальне водокористування в період з 01.01.2008 р. по 31.08.2009 р. в обсязі 5464 куб.м та з 01.09.2009 р. по 25.03.2010 р. в обсязі 1967 куб.м.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2011 р. позовні матеріали Державної екологічної інспекції в Київській області до Приватного підприємства “Виробничо-торговельна компанія “Юніверсал” про стягнення 33 518, 79 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

23.06.2011 р. матеріали справа № 21/061-11 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2011 р. дану справу було призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

          У судовому засіданні 20.07.2011 р. представник позивача подав до суду уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просив: стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України та в доход місцевого бюджету суму в розмірі 33 518,79 грн. як шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства України, з них: до спеціального фонду Державного бюджету України 10 055,63 грн. –30% шкоди; до селищного бюджету  Ворзельської селищної ради Ірпінського району Київської області 16 759,40 грн. –50% шкоди, до спеціального фонду обласного бюджету Київської області 6 703,40 грн. –20%  шкоди, та крім того, просив судові витрати у розмірі 335,19 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2011 р. призначено  колегіальний розгляд справи № 21/061-11 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.08.2011 р. визначено склад суду для розгляду справи № 21/061-11 – суддя Пригунова А.Б. (головуюча), Спичак О.М. та Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2011 р. справа № 21/061-11 прийнята до свого провадження вказаною колегією суддів та призначена до розгляду на 28.09.2011 р.

У дане судове засідання повноважні представники сторін не з'явилися, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно з частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частиною першою ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня отримання позовної заяви.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 –69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р.              № 02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, а відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 28.09.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положення про Державну екологічну інспекцію в Київській області, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 55 від 19.02.2007 р., Державна екологічна інспекція в Київській області є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища, який підзвітний і підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції. Повноваження Державної екологічної інспекції в Київській області поширюється на територію Київської області, при цьому, позивач є державним органом, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами, та інше.

Здійснюючи покладені на позивача завдання Державна екологічна інспекція в Київській області наділена правом обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Судом встановлено, згідно наказу Державної екологічної інспекції в Київській області від 19.03.2010 р. за № 101 та за згодою Мінприроди № 3017/24/10-10 від 17.02.2010 р., державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Київській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства ПП «ВТК «Юніверсал», за результатами якої було встановлено, що водокористування ПП «ВТК «Юніверсал»здійснює з артсвердловини глибиною 72,0 м (паспорт № 1 від 1998 р. бучанський водоносний горизонт, дебіт свердловини 6,5 куб.м/годину). Дозвіл на спеціальне водокористування від 07.05.2009 р. № 57/705 дійсний 25.03.2009 р. по 01.01.2012 р. оформлено на ТОВ «Рік –96»згідно якого передача води іншим водокористувачам заборонена. Крім того, вода з свердловини використовується для промивання свердловини у обсязі не більше 2,2 тис.куб.м/р, для господарчо-питних потреб –0,03 тис.куб.м/р. Згідно звіту про використання води 2-ТП водгосп за 2009 р. підприємство використало 4,2 тис.куб.м, за 2008 р. – 2,4 тис.куб.м станом на 25.03.2010 р. показники лічильника становлять –64 100 куб.м, відповідно журналу обліку води, який заповнюється щомісячно з 01.09.2009 р. по 25.03.2010 р. використано 1976 куб.м, з 01.01.2008 р. по 31.08.2009 р. використано 5464 куб.м. Первинний облік за журналами ПОД 11 та ПОД 13 не ведеться. Звітність про використання води 2-ТП водгосп ведеться з порушенням. Договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднання мережі від 01.03.2007 р. між КП «Ірпіньводоканал»та ТОВ «Рік –96», у договорі ПП «ВТК «Юніверсал»не вказано, але фактично виробничу діяльність здійснює ПП «ВТК «Юніверсал».

Тож, перевіркою був встановлений факт самовільного, без наявності відповідного дозволу, забору підземної води з артсвердловини глибиною 72,0 м (паспорт № 1 від 1998 р. бучанський водоносний горизонт, дебіт свердловини 6,5 куб.м/годину) в період з 01.01.2008 р. по 31.08.2009 р. в обсязі 5464 куб.м та з 01.09.2009 р. по 25.03.2010 р. в обсязі 1967 куб.м.; забір води у вказаному обсязі за зазначений період підтверджується відповідачем, про що свідчить підпис на зазначеному вище акті.

Відтак, судом встановлено відсутність у Приватного підприємства «Виробничо-торговельна компанія «Юніверсал» дозволу на спеціальне водокористування в період з 01.01.2008 р. по 25.03.2010 р..

Як вбачається із матеріалів справи предметом спору є стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок незаконного добування підземної води.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами   та   організаціями   здійснюється    з    додержанням обов'язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню   природних   ресурсів,   негативному  впливу  на  стан навколишнього природного середовища; здійснення    заходів   щодо   відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування  біологічних,  хімічних  та  інших  методів поліпшення  якості  природних  ресурсів,  які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; збереження   територій  та  об'єктів  природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення  заходів  щодо  збереження  і  невиснажливого використання   біологічного   різноманіття   під  час  провадження  діяльності,  пов'язаної  з  поводженням з генетично модифікованими організмами.

Згідно статті 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Згідно пункту 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтею 49 цього Кодексу передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування є платним.

 Згідно норм статті 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно норм статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України; відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно норм статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до статті 49 Господарського кодексу України підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Відповідно до статті 153 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний: використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності; здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів; здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів; відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів. Законом можуть бути визначені й інші обов'язки суб'єкта господарювання щодо використання природних ресурсів у господарській діяльності.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання - господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної  особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (п. 3 ст. 22 Господарського процесуального  кодексу України).    

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Судом встановлено, що відповідач є суб'єктом господарювання, однак він не звітував про використання вод за формою державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату України 30.09.1997 р. № 230 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.10.1997 р. за № 480/2284, про що, серед іншого, зазначено в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, та здійснював забір води із свердловини без дозволу на спеціальне водокористування.

До 25.08.2009 р. діяла Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 р. № 37 від 18.05.1995 р. (надалі –Методика № 37), пунктом 6 якої було встановлено, що шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, а саме: самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спец водокористування. Пунктом 6.1 вищезазначеної Методики № 37 (в редакції, яка була чинна на момент чинення правопорушення з 01.01.2008 р. по 25.08.2009 р.) був закріплений порядок розрахунку розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, було затверджено Методику  розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі –Методика № 389), яка  застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Пункт 1.2. Методики № 389 (в редакції, яка була чинна на момент вчинення порушення) закріплює, що вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів, та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без довозу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Методика № 389 (в редакції, яка була чинна на момент вчинення порушення) містить окремий розділ ІХ, яким унормовано розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування. Пункт 9.1 Методики № 389 (в редакції, яка була чинна на момент вчинення порушення) закріплює формулу, за якою здійснюється відповідний розрахунок розміру відшкодування збитків.

Пунктом 1.3 цієї Методики  закріплено, що ця Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами).

Судом встановлено, що відповідач допустив порушення правил спеціального водокористування, здійснивши таке водокористування без необхідного дозволу; розрахунок заподіяних державі збитків здійснено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 р. № 37 від 18.05.1995 р., та Методики  розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389.

Державна екологічна інспекція в Київській області направила на адресу відповідача претензію № 41 від 07.04.2011 р. про добровільне відшкодування збитків за самовільне водокористування  на суму 33 518 грн.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" № 02-5/744 від 27.06.2001 позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, здійснення спеціального водокористування без відповідного на те дозволу є протиправною дією, а шкодою, заподіяною державі, є забір води із водного об'єкту (в даному випадку з артезіанської свердловини) без відповідного на те дозволу. Причиною шкоду є порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

За приписами статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу  або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів задоволення претензії та відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок самовільного водокористування, не надав.

Факт здійснення водокористування з артсвердловини глибиною 72,0 м в період з 01.01.2008 р. по 31.08.2009 р. в обсязі 5464 куб.м та з 01.09.2009 р. по 25.03.2010 р. в обсязі 1967 куб.м. відповідачем належними доказами не спростований.

Суд вважає вину відповідача доведеною, оскільки відповідач мав знати, що спеціальне водокористування  має здійснюватися лише за наявності відповідного дозволу, та відповідно повинен був передбачити, що вказані дії призведуть до порушення вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»  грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, перераховуються на рахунок місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища. Республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Суд зазначає, що у п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків;

На момент прийняття рішення у даній справі діє Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», у ст. 4 п. 35 якого встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в ч. 2 ст. 20 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до статті 22 частини 1 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Частиною 2 цієї статті визначено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно частини 3 цієї норми головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Відповідно до частини 4 вказаної норми головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 33 518,79 грн. шкоди, заподіяної державі, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню відповідно до норм розподілу вказаних сум між бюджетами відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та Бюджетного кодексу України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в доход Державного бюджету України.

            Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-торговельна компанія «Юніверсал»(01135, м. Київ, просп. Перемоги, 5, код 23740952) до спеціального фонду Державного бюджету України 10 055 (десять тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 63 коп. –30% шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-торговельна компанія «Юніверсал»(01135, м. Київ, просп. Перемоги, 5, код 23740952) до спеціального фонду селищного бюджету  Ворзельської селищної ради Ірпінського району Київської області 16 759 (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 40 коп. –50% шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

4.          Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-торговельна компанія «Юніверсал»(01135, м. Київ, просп. Перемоги, 5, код 23740952) до спеціального фонду обласного бюджету Київської області 6 703 (шість тисяч сімсот три) грн. 40 коп. –20%  шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

5.          Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-торговельна компанія «Юніверсал»(01135, м. Київ, просп. Перемоги, 5, код 23740952) до Державного бюджету України 335 (триста тридцять п'ять) грн. 19 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді                                                                                                      Пригунова А.Б. (головуюча)

             Спичак О.М.

             Івченко А.М.

Дата підписання рішення 05.10.2011р.