Рішення

від 15.11.2011 по справі 23/145-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2011 р.                                                                  Справа № 23/145-11

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, смт. Коцюбинське

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, смт. Гостомель

про стягнення 14923,95 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (свідоцтво НОМЕР_3);

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 14923,95 грн.

На розгляд суду подано вимогу щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 13680,00 грн., що були перераховані позивачем на рахунок відповідача 9 червня 2011 року на підставі умов договору купівлі-продажу за №09/06 від 9 червня 2011 року та рахунку №Б1001 від 9 червня 2011 року. Додатково, за прострочення виконання зобов’язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 522,84 грн. та 3% річних в розмірі 721,11 грн.

Одночасно з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідача у розмірі 14923,95 грн.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Згідно п. 3 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»за №02-5/611 від 23 серпня 1994 року умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Судом відмовлено в задоволені заяви про забезпечення позову, оскільки, заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12 жовтня 2011 року та призначено справу до розгляду на 26 жовтня 2011 року.

26 жовтня 2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 15 листопада 2011 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 12 жовтня 2011 року та від 26 жовтня 2011 року в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не подав. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

15 листопада 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

9 червня 2011 року між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 (за договором –продавець) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (за договором –покупець) укладено договір купівлі-продажу за №09/06.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець приймає на себе зобов’язання на протязі дій цього договору продавати покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно пункту 2.1 договору вид товару, його кількість, якість та інші умови купівлі-продажу обумовлюються в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

У відповідності до пункту 3.3 договору покупець оплачує товар у порядку попередньої оплати на підставі рахунків-фактур протягом трьох банківських днів від дня їх виставлення.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що продавець зобов’язаний відвантажити товар покупцю не пізніше ніж через десять робочих днів з моменту отримання від покупця попередньої оплати за партію товару.

Згідно пункту 4.3 договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами накладними.

Відповідно до пункту 5.1.2 договору покупець має право вимагати від продавця в триденний термін повернути кошти, перераховані за партію товару у випадку коли продавцем порушені умови пункту 4.1 договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання умов пунктів 4.1 та 5.1.2 договору, продавець виплачує покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки постачання партії товару, чи затримки повернення грошових коштів, виходячи з вартості оплаченої партії товару.

Згідно пункту 8.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року.

9 червня 2011 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок №Б1001 від 9 червня 2011 року.

Згідно зазначеного рахунку відповідач зобов’язувався передати позивачу товар (половик хвойний, кількістю 30,40 м3, загальною вартістю 13680,00 грн. ).

9 червня 2011 року позивачем на рахунок відповідача перераховано грошові кошти в розмірі 13680,00 грн.

Факт перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується банківською випискою, копія якої наявна в матеріалах справи.

Проте, відповідач станом на момент звернення позивача з позовом до суду не передав позивачу товар, зазначений в рахунку №Б1001 від 9 червня 2011 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт отримання позивачем товару, зазначеного в рахунку №Б1001 від 9 червня 2011 року.

24 червня 2011 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист з вимогою про повернення перерахованих грошових коштів у розмірі             13680,00 грн.

22 липня 2011 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою про повернення перерахованих грошових коштів у розмірі 13680,00 грн.

Відповідей на зазначені лист та претензію відповідач не надав, грошові кошти у розмірі 13680,00 грн. позивачу не повернув.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання 15 листопада 2011 року не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 12 жовтня 2011 року та від 26 жовтня 2011 року. Витребувані документи (п. 4 ухвали від 12 жовтня 2011 року) відповідач суду не надав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання згідно умов договору купівлі-продажу за №09/06 від 9 червня 2001 року, а саме, не передав позивачу попередньо оплачений останнім товар. Отже, позовна вимога в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 13680,00 грн. підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в  розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 522,84 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 721,11 грн.

Проте, згідно з вірним арифметичним розрахунком, зробленим судом, розмір  3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 101,19 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позов Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (08290, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) –13680 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. заборгованості, 522 (п’ятсот двадцять дві) грн. 84 коп. пені, 101 (сто одна) грн. 19 коп. 3% річних та судові витрати: 143 (сто сорок три) грн. 04 коп. державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Д.Г. Заєць