Рішення

від 14.11.2011 по справі 4578-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4578-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307     

РІШЕННЯ

Іменем України

14.11.2011Справа №5002-33/4578-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11А; 95021, м. Сімферополь, вул. Залеська, 2)  

до відкритого акціонерного товариства «Джанкойський елеватор» (96110, м. Джанкой, вул. Кримська, 86)

про визнання правонаступництва

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився, ТОВ «Астеліт»

Від відповідача: не явився, ВАТ  «Джанкойський елеватор».

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Астеліт» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача,  відкритого акціонерного товариства «Джанкойський елеватор», та просить суд визнати товариство з обмеженою відповідальністю «Астеліт» правонаступником майна, прав та обов'язків закритого акціонерного товариства «Цифровий стільниковий зв'язок України», а також просить вважати  договір № 25 від 20 листопада 2000 року   розірваним з 16 квітня 2009 року.

Позовні вимоги вмотивовані невизнанням відповідачем правонаступництва позивача та обґрунтовані  посиланням на статті 15, 16, 104, 106 Цивільного кодексу України.  

Відповідач позов не визнав,  у відзиві пояснив, що не заперечує факту того, що позивач є правонаступником закритого акціонерного товариства «Цифровій стільниковий зв'язок» (а.с. 69-70).

Сторони після перерви в судове засідання не з'явилися, про причини відсутності суд не повідомили, про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином під розпис у бланку перерви (а.с. 63).  

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд –

                                  встановив:

20 листопада 2000 року між відкритим акціонерним товариством «Джанкойський елеватор» та Кримською філією спільного  товариства з обмеженою відповідальністю «Цифровий стільниковій зв'язок України» укладений договір про співробітництво № 25, відповідно до пункту 1.1 якого його предметом є співпраця сторін в області використання обладнання цифрового стільникового зв'язку  (а.с. 21-22).    

За твердженням позивача, у квітні 2006 року відбулися загальні збори учасників закритого акціонерного товариства «Цифровий стільниковий зв'язок України», на яких було прийнято рішення про реорганізацію ЗАТ «ЦСЗУ» шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт», а також призначено комісію з припинення (ліквідаційну комісію), у зв'язку з приєднанням ЗАТ «ЦСЗУ» до ТОВ «Астеліт».

Так, на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт», які відбулися 03 квітня 2006 року, прийнято рішення «Про надання згоди на приєднання закритого акціонерного товариства «Цифровий стільниковий зв'язок України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт», про що свідчить протокол № 38 від 03 квітня 2006 року (а.с. 13-16).

Також, згідно з протоколом № 12 загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства «Цифровий стільниковий зв'язок України»  вирішено вважати товариство з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (ідентифікаційний код 22859846) правонаступником всіх прав і обов'язків закритого акціонерного товариства «Цифровий стільниковий зв'язок України» (ідентифікаційний код 23342275) відповідно до законодавства України (а.с. 18-19).

01 серпня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт» та відкритим акціонерним товариством «Джанкойський елеватор» укладено додаткову угоду № 1 до договору про співпрацю № 25 від 20 листопада 2000 року,  якою замінено  сторону в договорі (а.с. 23).

За твердженням позивача, впродовж 2006 - 2009 років сторони виконували свої зобов'язання за договором належним чином, проводились розрахунки.

Також, за твердженням позивача, у квітні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Астеліт», у зв'язку із необхідністю демонтажу встановленого обладнання звернулось до відповідача з проханням демонтувати встановлене телекомунікаційне обладнання та розірвати договір про співпрацю № 25 від 20 листопада 2000 року.

Однак, відповідач, листом № 371 від 16 квітня 2009 року відмовив в поверненні обладнання, з огляду на ненадання  товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт» безумовних доказів належності йому обладнання, що, на думку позивача, свідчить про невизнання відкритим акціонерним товариством «Джанкойський елеватор» правонаступництва позивача.   

Крім того, відповідач також надіслав угоду до договору № 25 від  20 листопада 2000 року, в якій вказав, що припиняє приймати платню за цим договором, що, на думку позивача, є фактичним його припиненням.

Вищенаведене з'явилося підставою для звернення товариства  з обмеженою відповідальністю «Астеліт» до господарського суду АР Крим з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, предметом розгляду даної справи є вимоги про визнання правонаступництва та встановлення факту розірвання договору.   

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на судовий захист майнового права шляхом припинення правовідношення.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих прав та охоронюваних законом інтересів, які передбачені Законом України «Про господарські суди».

Згідно з частиною 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України встановлений перелік способів захисту прав та інтересів.

Положення названих статей не передбачають такий спосіб захисту порушеного права чи інтересу як визнання договору розірваним або визнання правонаступництва.  

Вимоги позивача про визнання правонаступництва та визнання договору розірваним,  є встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Так, вимоги позивача про визнання правонаступництва та визнання договору розірваним не призводять до поновлення порушеного права, а лише спрямовані на встановлення певних юридичних фактів, однак, вимоги про встановлення цивільних фактів не можуть бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремий справі. Встановлення цивільного факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тому питання про те, чи був розірваний договір, чи ні – вирішується судом при розгляді конкретного спору між сторонами.

Верховним Судом України у постанові від 13 липня 2004 року у справі № 10/732 викладено правову позицію, згідно з якою, якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду  (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/344 від 11 квітня 2005 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позову.  

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 17 листопада 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          В позові відмовити в повному обсязі.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.