Постанова

від 17.10.2006 по справі 2/577

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/577

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 жовтня 2006 р.                                                                                   № 2/577  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачаЖидков Л.В. –дов. від 26.12.2005 року

відповідачаШулаєв Є.В. –дов. від 08.08.2006 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного відкритого акціонерного товариства “Стахановпромтранс”

на постановуЛуганського апеляційного господарського суду

від13.07.2006 року

у справі№ 2/577 господарського суду Луганської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства “Криворізьке”

доДержавного відкритого акціонерного товариства “Стахановпромтранс”

простягнення 164 210, 64 грн.

В судовому засіданні 10.10.2006 року оголошувалась перерва відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

У зв'язку з виходом судді Полянського А.Г. та у зв'язку зі зміною складу судової палати з розгляду справ, що виникають з податкових та інших відносин, пов'язаних з державним регулюванням діяльності господарюючих суб'єктів та відповідно до розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 25.08.2005 року № 02-20/13 склад колегії суддів змінено та призначено колегію у складі суддів: головуючого –Муравйова О.В., Полянського А.Г., Фролової Г.М.

В грудні 2005 року Закрите акціонерне товариство “Криворізьке” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Державного відкритого акціонерного товариства “Стахановпромтранс” про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, які відобразилися в переплаті плати за користування вагонами по ст. Стаханов Донецької залізниці за період з 01.07.2005 року по 31.09.2005 року в розмірі 164 210, 64 грн.

Позовні   вимоги   обґрунтовані тим, що відповідно до договору № 662 від 01.01.2005 року на подачу та прибирання вагонів (транспортне обслуговування) відповідач у період з 01.07.2005 року по 31.09.2005 року надавав позивачу транспортні послуги по перевезенню вантажів, а позивач оплачував їх вартість у відповідності з умовами договору та статтями 73, 119 Статуту залізниць України. Однак, після проведення перерахунку встановлена переплата, яка у відповідності зі статтею 623 Цивільного кодексу України має бути повернута позивачу. Оскільки відповідач залишив претензію позивача без розгляду, а суму боргу не погашає, позивач просить стягнути суму переплати в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.05.2006 року (суддя: Седляр О.О. –головуючий, Яресько Б.В., Доманська М.Л.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року (судді: Єжова С.С. –головуючий, Баннова Т.М., Бойченко К.І.) по справі № 2/577 господарського суду Луганської області, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного відкритого акціонерного товариства “Стахановпромтранс” на користь Закритого акціонерного товариства “Криворізьке”  збитки у сумі 142 094, 04 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1 420, 94 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 102, 11 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди зазначають, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 142 094, 04 грн. У решті –позовні вимоги підлягають відхиленню з урахуванням уточненого розрахунку позивача. Крім того, суди зазначають, що відповідачем не надано жодного документу, який спростував би вимоги позивача або розмір понесених позивачем збитків з вини відповідача.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Державне відкрите акціонерне товариство “Стахановпромтранс” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року  по справі № 2/577 господарського суду Луганської області, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 548 Цивільного кодексу України, статей 224-226 Господарського кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що відповідач згоден відшкодувати позивачу повернення плати за користування вагонами за фактичний час їх находження на під'їзних шляхах відповідача в сумі 12 648, 72 грн.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін,  присутніх    у    судових   засіданнях, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,   колегія   суддів   вважає,   що   касаційна   скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, між Закритим акціонерним товариством “Криворізьке” та Державним відкритим акціонерним товариством “Стахановпромтранс”  укладено договір за № 662 від 01.01.2005 на подачу і забирання вагонів (транспортне обслуговування) в межах під'їзної колії відповідача, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання проводити власними засобами по власним коліям перевозку вантажів у вагонах парку Укрзалізниці і інших держав, що прибувають на станцію Стаханов Донецької залізниці на адресу позивача та які відправляються ним на мережу залізниць через станцію Стаханов Донецької залізниці.

На виконання умов зазначеного договору, відповідач за період з 01.07.2005 року по 31.09.2005 року здійснював транспортні послуги по перевезенню вантажів зі станції Стаханов Донецької залізниці на усі фронти навантаження, вивантаження та вивіз вагонів, що підтверджено пам'ятками подачі та прибирання вагонів.

Відповідно до статті 71 Статуту залізниць –взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних  колій визначаються договором.

Умовами договору  № 662 передбачено (пункт 24.1), що основні питання відповідальності сторін регулюються  Цивільним кодексом України, Законом України “Про залізничний транспорт”, Статутом  залізниць України.

Згідно статті 119 Статуту залізниць за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Платником за користування вагонами з моменту їх прийняття від залізниці і до моменту їх передачі, згідно  статті 119 Статуту залізниць є -  Відкрите акціонерне товариство “Стахановпромтранс”.

Пунктом 19 договору передбачено, що позивач здійснює розрахунки за користування вагонами самостійно зі станцією Стаханов Донецької залізниці.

Згідно пункту 20 договору всі платежі, що передбачені пунктами 16, 17, 18, 19 договору здійснюються Відкритим акціонерним товариством “Криворізьке” шляхом 100% попереднього перерахування грошових коштів на рахунок власника під'їзних колій (відповідача).

Матеріалами справи встановлено, що за період з липня по вересень 2005 року позивач сплатив залізниці 1060036,14 грн. плати за користування вагонами згідно відомостей залізниці.

Згідно пункту 4 розділу 2 Правил користування вагонами і контейнерами –час подачі та  забирання вагонів зазначається у  пам'ятці про користування вагонами, яка заповнюється під час подавання та забирання вагонів.

Як встановлено судами, позивач, згідно пам'яток подачі і збирання вагонів, сплатив залізниці за власне користування вагонами на фронтах навантаження-вивантаження 917942,40 грн., 142094,04 грн. є платою за період фактичного користування вагонами відповідачем, у зв'язку з несвоєчасним поданням вагонів під їх завантаження-вивантаження.

Таким чином, різниця  у сплаченій  позивачем попередньо залізниці  сумі, згідно умов договору  та дійсне власне користування вагонами, визначена позивачем у сумі 142094,04 грн.

Вказані грошові кошти сплачені позивачем за користування вагонами у період  їх знаходження на під'їзних  коліях відповідача, який у зазначений період використовував їх  на свій розсуд.

Судами встановлено, що дані обставини підтверджено відповідними доказами, насамперед пам'ятками на кожний вагон, що підписані сторонами без будь-яких заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судових  інстанцій про те, що  відповідач має відшкодувати позивачу суму переплати  за користування вагонами, що виникла у період з липня по вересень 2005 року у розмірі 142094,04 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку обставинам справи та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України  

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного відкритого акціонерного товариства “Стахановпромтранс” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2006 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року у справі № 2/577 господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                   Г. Фролова