Постанова

від 05.10.2006 по справі 04/27-38

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

04/27-38

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 жовтня 2006 р.                                                                                   № 04/27-38  

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю “Отава”

на постанову від 11.07.2006 року Львівського апеляційного господарського суду

у справі№ 04/27-38

господарського суду Волинської області

за позовомВійськового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Отава”

простягнення штрафних санкцій в розмірі 13 747,95 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від прокуратури:

від позивача:Стояновський Є.О. прокурор відділу військової прокуратури Центрального регіону України;Боришкевич В.О. (довіреність від 13.12.2005р. №220/Д-478)

від відповідача:Машковська М.В. (довіреність від 02.10.2006р. №02/10-М)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Волинської області (суддя Філатова С.Т.) від 18.04.2006 року, залишеним без змін постановою Львівського апеля ційного господарського суду (головуючий суддя –Кравчук Н.М., судді –Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) від 11.07.2006 року, у справі № 04/27-38 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь Міністерства оборони України 8303,49 грн. пені, 3849,75 грн. штрафу; стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 121,53 грн. витрат по сплаті держмита; стягнуто з відповідача на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судово го процесу; у позові на суму 12219,04 грн. - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2006 року в частині стягнення неустойки в сумі 12153,24 грн., а в частині стягнення збитків в сумі 10624,32 грн. залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст.ст.180, 193, 205 ГК України, ст.ст.538, 607, 614, 639 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників прокуратури та позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та пра вильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між Міністерством оборони України (далі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Отава” (далі Постачальник) відповідно до рішення Тендерного комітету 29.12.2004 року було укладено договір № 229/8/04/365-Д від 29.12.2004 року про поставку продуктів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України).

За умовами договору ТОВ “Отава” зобов'язалось поставити Замовнику м'ясо яловичини І категорії заморожене по ціні 12320,0грн. за тонну до 10.02.2005 року в кількості 10 тонн на продовольчі бази Міноборони згідно з рознарядкою управління замовлень продукції та послуг типового призначення Департаменту ресурсного забезпечення Міноборони, яка є невід'ємною частиною договору.

В силу п.п.2, 3 ст.180 ГК України, ст.638 ЦК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається із договору № 229/8/3/04/365-Д, сторони погодили як предмет - кількість, асортимент м'яса, що підлягає поставці, так і ціну - 12320грн. за тону (з ПДВ), і строк постачання з 01.02.2005 року до 10.02.2005 року (п. 1.1 договору а.с.4).

Додатком до договору є рознарядка від 30.12.2004 року з зазначенням одержувача, його адреси, кількості та строків поставки. В рознарядці є відмітка про отримання 30.12.2004 року, підпис, завірений печаткою ТОВ “Отава” (а.с.9).

З матеріалів справи вбачається, що поставка м'ясопродукції здійснена в кількості 5,536 тонн на суму 68023,52 грн. належному отримувачу у визначений договором строк, що підтверджується актами приймання №№ 55, 110 від 25.01.2005 року, 09.02.2005 року та актом звірки виконання зобов'язань по договору станом на 17.02.2005 року (а.с.10).

01.02.2005 року ТОВ “Отава” звернулося до позивача з листом-пропозицією № 01/02 щодо внесення змін до умов договору поставки щодо зменшення кількості продукції у зв'язку зі стрімким зростанням цін (а.с.52).

Проте, зміни до договору контрагентом не погоджено, про що було надіслано відповідачу лист-відповідь від 31.03.2005 року № 2444/510.

22.02.2005 року відповідач знову звернувся до позивача з листом №2202 та повідомив про відмову від подальшого виконання зобов'язань згідно зі ст.538 ЦК України, у зв'язку із ненадходженням рознарядки (а.с.54), до листа долучена копія поштової квитанції від 22.02.2005 року (а.с.53).

До договору, як додаток, приєднана рознарядка, підписана начальником управління замовлень продукції та послуг тилового призначення Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України, в якій зазначені Одержувач - В/ч А1061 м. Житомир вул.Ватутіна,61, кількість до постачання - 10 тонн та строк постачання 10.02.2005 року. На рознарядці є відмітка про отримання, підпис, завірений печаткою ТОВ “Отава” та дата отримання - 30.12.2004 року.

Договором одностороннє розірвання договору у випадку невиконання зобов'язань замовником не передбачено, проте у п. 11.1 зазначено, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які підписуються сторонами цього договору.

Приписами ст.265 ГК за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.6.2 договору від 29.12.2004 року сторони передбачили, що за порушення строків поставки продукції Постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Оскільки наведені положення договору не суперечать діючому законодавству України, зокрема ст.ст. 625 ЦК України, ст.ст.216, 230, 231 ГК України суди стягнули з відповідача на користь позивача 8303,49 грн. пені за період з 11.02.2005 року до 11.07.2005 року (з дати невиконання зобов'язання по договору по дату зняття бюджетного призначення) та штраф в сумі 3849,75 грн.

У відповідності до ч.1 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суди встановили, що відповідачем були порушені зобов'язання по договору № 229/8/04/365-Д від 29.12.2004 року.

Посилання скаржника на те, що він неодноразово повідомляв контрагента про неможливість виконання зобов'язання, що і встановлено судами, не є підставою для незастосування правових наслідків порушення зобов'язання у вигляді сплати неустойки. Відмова від договору в односторонньому порядку у зв'язку з неможливістю виконання зобов'язання не передбачена умовами останнього та суперечить приписам діючого законодавства.

Посилання на неотримання рознарядки а також на те, що відсутність рознарядки є доказом недосягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, фактично  є посиланням на невірну оцінку судами доказів, переоцінювати які касаційна інстанція не має повноважень. До того ж така позиція відповідача є нелогічною та непослідовною, оскільки договір частково виконаний відповідачем, поставка здійснена саме на підставі рознарядки.

Колегія суддів вважає таким, що не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить приписам діючого законодавства зазначення в касаційній скарзі про те, що відсутні докази прострочення поставки продукції у зв'язку з встановленням судами факту її недопоставки. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України прострочення боржника є і тоді, коли він не приступив до виконання зобов'язання. Отже, в частині поставки 5,536тонн м'яса боржник не приступив до виконання зобов'язання.

Суди відмовили в позові в частині стягнення з відповідача збитків і в цій частині судові рішення не оскаржуються.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Отава” від 26.07.2006 року № 103/3 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року у справі № 04/27-38 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року у справі № 04/27-38 – без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос