Постанова

від 22.11.2011 по справі 5002-18/867.1-2011(2-33/2574-2010)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р. Справа № 5002-18/867.1-2011(2-33/2574-2010)

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів : Чернова Є.В., Цвігун В.Л. ,

за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідачів

третіх осіб

прокуратури -ОСОБА_4,

-ОСОБА_4,

-Ходаківський М.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційні скарги

приватного підпри ємця ОСОБА_6 та ПП "Фірма "Ша рм"

на постанову Севастопольського апеляц ійного господарського суду в ід 05.09.2011

у справі №5002-18/867.1-2011(2-33/2574-2010)

за позовом заступника прокурора м.Ял та в інтересах держави

в особі Ради Міністрів АР Крим

до

(треті особи 1.ПП "Фірма "Шарм",

2.приватного підприємця О СОБА_6

- КП Ялтинської міської ради "Ялтинське бюро технічної ін вентаризації", Лівадійська с елищна рада, виконавчий комі тет Лівадійської селищної ра ди, ОСОБА_8, ОСОБА_7.)

про визнання недійсним догово ру купівлі-продажу від 01.10.2008

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду АР Крим від 06.06.2011 (суддя Осо ченко І.К.), залишеним без змін постановою Севастопольсько го апеляційного господарськ ого суду від 05.09.2011 (судді: Сікорс ька Н.І., Котлярова О.Л., Євдокім ов І.В.), позов задоволено - на п ідставі ст.ст.203,215 ЦК України ви знано недійсним укладений мі ж відповідачами договір купі влі-продажу від 01.10.2008.

Рішення мотивоване тим, що станом на час укладення спір ного договору відповідач-1 (ПП "Фірма "Шарм") не був власником нежилого приміщення площею 9,6 кв.м. по АДРЕСА_1, а тому зг ідно зі ст.658 ЦК України не мав п равових підстав та повноваже нь для його відчуження. Крім т ого, оспорюваний договір куп івлі-продажу укладено з пору шенням прав Ради Міністр ів АР Крим, як розпорядника зе мель державної власності на території АР Крим та орендод авця земельної ділянки, якою ПП "Фірма "Шарм" користується на умовах договору оренди ві д 22.07.2002 та на якій знаходиться о б'єкт купівлі-продажу.

ПП "Фірма "Шарм" в поданій ка саційній скарзі просить ріше ння та постанову скасувати п овністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на по рушення і неправильне застос ування судами норм матеріаль ного та процесуального права , а саме ст.ст.203,215,346 ЦК України, та ст.ст.1,2,43,84 ГПК України. Зокрема , скаржник вважає, що на момент укладення спірного договору об'єкт купівлі-продажу належ ав на праві власності та був з ареєстрований за відповідач ем-1. Станом на момент вчинення угоди відповідач-1 у порядку с т.346 ЦК України не був позбавле ний права власності на нежит лове приміщення, яке є предме том купівлі-продажу за оспор юваним договором, і відповід ні зміни до реєстру прав влас ності щодо нежитлової будівл і по АДРЕСА_1 внесено не бу ло. Заявник вказує на те, що на виконання умов п.2.5 договору о ренди від 22.07.2002 ним було отриман о у жовтні та грудні 2002 року всю необхідну дозвільну докумен тацію на будівництво торгове льного центру та виконання б удівельних робіт на орендова ній земельній ділянці і ці до зволи не скасовувалися та не визнавалися недійсними у вс тановленому порядку. На думк у заявника, суди не з'ясували, яким чином та які саме права п озивача (Ради Міністрів А Р Крим) порушені укладенням м іж відповідачами спірного до говору купівлі-продажу, а так ож чи підлягає захисту право позивача шляхом визнання уг оди недійсною із застосуванн ям механізму, встановленого ст.216 ЦК України.

Приватний підприємець ОС ОБА_6 в поданій касаційній с карзі просить рішення та пос танову скасувати, прийняти н ове рішення про відмову в поз ові, посилаючись на порушенн я і неправильне застосування судами норм матеріального т а процесуального права, а сам е ст.ст.203,215,331,346,388 ЦК України, та ст. ст.1,2,43,84 ГПК України. Зокрема, ск аржник вважає себе добросові сним набувачем придбаного у ПП "Фірма "Шарм" приміщення, як е не може бути витребуване. На момент укладення спірного д оговору об'єкт купівлі-прода жу належав на праві власност і та був зареєстрований за ві дповідачем-1 і ця державна реє страція права власності не б ула скасована. Станом на моме нт вчинення угоди відповідач -1 у порядку ст.346 ЦК України не б ув позбавлений права власнос ті на нежитлове приміщення, я ке є предметом купівлі-прода жу за оспорюваним договором. Крім того, заявник вказує на т е, що пункти 2.5 та 3.2 договору оре нди від 22.07.2002 не містять зобов'я зань ПП "Фірма "Шарм" отримуват и згоду Ради Міністрів АР Крим на будівництво торгове льного комплексу на орендова ній земельній ділянці, а всю н еобхідну дозвільну документ ацію на будівництво торговел ьного центру та виконання бу дівельних робіт на орендован ій земельній ділянці було от римано відповідачем-1 у жовтн і та грудні 2002 року і в квітні 2005 року і ці дозволи не скасовув алися та не визнавалися неді йсними у встановленому поряд ку. На думку заявника, суди не з'ясували, яким чином та які са ме права позивача (Ради Мі ністрів АР Крим) порушені укл аденням між відповідачами сп ірного договору купівлі-прод ажу, а також чи підлягає захис ту право позивача шляхом виз нання угоди недійсною із зас тосуванням механізму, встано вленого ст.216 ЦК України. Судам и також не досліджено правов і наслідки визнання угоди не дійсною щодо витребування ма йна від добросовісного набув ача за правилами ст.ст.216,388 ЦК Ук раїни.

Колегія суддів, перевірив ши фактичні обставини справи на предмет правильності їх ю ридичної оцінки судами попер едніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіда нні представників відповіда ча-2, прокуратури і третіх осіб , дійшла висновку, що касаційн а скарга підлягає відхиленню , а оскаржувана постанова - зал ишенню без змін з наступних п ідстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про за доволення позову, апеляційни й господарський суд виходив з того, що:

22 липня 2002 року між Радою міністрів АР Крим (орендода вець) та приватним підприємс твом фірмою "Шарм" (орендар) ук ладений договір оренди земел ьної ділянки, відповідно до у мов якого орендодавець перед ає, а орендар приймає в довгос трокове тимчасове користува ння на умовах оренди земельн у ділянку площею 2.794 га за межам и населеного пункту Лівадійс ької селищної ради, за адресо ю: АР Крим, м. Ялта, кадастровий номер земельної ділянки 0111947900:0 9:001:001.

Відповідно до розділу 2.5 дог овору обов`язковими обмеженн ями у користуванні земельною ділянкою для діяльності оре ндаря є здійснення будівницт ва, реконструкції або капіта льного ремонту на відведеній земельній ділянці тільки за наявності згоди, яка отриман а в установленому законом по рядку.

З матеріалів справи вбачає ться та не заперечується сто ронами у справі, що в період ді ї вказаного договору оренди земельної ділянки приватним підприємством фірмою "Шарм" б уло побудовано на ній нерухо ме майно - торговий центр за вл асні кошти.

Рішенням господарського с уду АР Крим від 18 січня 2007 року (с права № 2-13/920-2007) задоволений позо в приватного підприємства фі рми "Шарм" до виконавчого комі тету Лівадійської селищної р ади та комунального підприєм ства "Ялтинське бюро технічн ої інвентаризації"; за позива чем визнано право власності на об'єкти нерухомого майна т оргового центру, розташовано го в сщ. Охотниче, по вул. Ай-Пет рінська.

Постановою Вищого господа рського суду України від 27.02.2008 р ішення господарського суду А Р Крим від 18.01.2007 у справі №2-13/920-2007 ск асовано, справу передано на н овий розгляд до господарсько го суду першої інстанції.

1 жовтня 2008 року (тобто вже піс ля скасування Вищим господар ським судом України рішення господарського суду АР Крим від 18.01.2007 у справі №2-13\920-2007) між прив атним підприємством фірма "Ш арм" (продавець) та ОСОБА_6 ( покупець) укладений договір купівлі-продажу нежитлової б удівлі, розташованої в АДР ЕСА_1 реєстраційний номер 3693 .

Відповідно до умов спірно го договору купівлі-продажу продавець продає, а покупець покупає нежитлову будівлю, р озташовану за адресою: АДРЕ СА_1. У договорі зазначено, що на момент його укладання пре дмет договору належить прод авцеві на праві власності, що підтверджується рішенням г осподарського суду АР Крим в ід 18.01.2007 року у справі № 2-13\920-2007, яке набрало законної сили 30.01.2007 рок у, (та яке скасоване Постаново ю Вищого господарського суду України від 27.02.2008 року) та ухвал и господарського суду АР Кри м від 19 січня 2007 року по справі № 2-13/920-2007 року, та право власності на майно зареєстроване в БТІ , згідно витягу про реєстрац ію права власності на майно № 13439919,02.02.2007 року, номер запису 877 в кн изі 16, стор. 177, номер 17707164. (том 1 а.с.7-8 ).

Відповідно до додатку №1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстраці ї права власності та інших ре чових прав на нерухоме майно , затвердженого наказом Міні стерства юстиції України №7/5 в ід 7 лютого 2002 року, до правовст ановлювальних документів, на підставі яких проводиться д ержавна реєстрація права вла сності на нерухоме майно від носиться, зокрема, рішення су ду про визнання права власно сті на об'єкти нерухомого май на.

Згідно з ч.2 ст.203 ЦК України ос оба, яка вчиняє правочин, пови нна мати необхідний обсяг ци вільної дієздатності.

Відповідно до п.1.3 спірного д оговору купівлі-продажу від 01 жовтня 2008 року на момент його укладення право власності н а нежитлову будівлю, розташо вану в АДРЕСА_1 належало п родавцеві, приватному підпри ємству фірми "Шарм" на підстав і рішення господарського суд у АР Крим від 18 січня 2007 року по с праві № 2-13/920-2007, яке набрало закон ної сили 30 січня 2007 року та ухва ли господарського суду АР Кр им від 19 січня 2007 року по справі № 2-13/920-2007 року.

Однак, постановою Вищого го сподарського суду України ві д 27 лютого 2008 року рішення госп одарського суду АР Крим від 18 січня 2007 року в цій справі скас оване, справа передана на нов ий розгляд до суду першої інс танції.

Статтею 658 ЦК України передб ачено, що право продажу товар у, крім випадків примусового продажу та інших випадків, вс тановлених законом, належить власникові товару.

Аналіз правових норм та обс тавин справи свідчить про те , що на момент укладення догов ору купівлі-продажу від 01.10.2008 ві дповідач-1 не був власником ма йна, яке було ним відчужено за договором, оскільки постано вою Вищого господарського су ду від 27.02.2008 було скасовано ріше ння господарського суду АР К рим від 18.01.2007 у справі №2-13/920-2007, яким за ПП фірма „Шарм” визнано пр аво власності на об'єкт нерух омого майна-торгівельний цен тр, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, приватне підприє мство фірма „Шарм” при уклад енні договору купівлі-продаж у від 1 жовтня 2008 року не попере дило покупця про відсутність у нього права власності на по будовану нежитлову будівлю.

На підставі вищевикладено го, апеляційна інстанція пог одилася з висновком суду пер шої інстанції про обґрунтова ність тверджень прокурора що до відсутності у ПП фірми „Ша рм” права власності на спірн е майно на час укладення оспо рюваного правочину.

Водночас, правовідносини, я кі виникли між Приватним під приємством „Шарм” та фізично ю особою-підприємцем ОСОБА _6, носять господарський хар актер.

Апеляційний господарський суд не погодився з доводами в ідповідачів щодо придбання ОСОБА_6 вказаного об'єкту н ерухомості не як підприємцем , а як фізичною особою, оскільк и як було встановлено, земель на ділянка, на якій було здійс нено будівництво об'єкту нер ухомості, була надана в оренд у з комерційною метою (будівн ицтво торгівельного комплек су); на час укладення спірного договору ОСОБА_6 мав та ма є зараз статус підприємця; вк азаний об'єкт нерухомості не є житловою будівлею, а Інстру кція про порядок вчинення но таріальних дій нотаріусами У країни, затверджена наказом Міністерства юстиції Україн и від 03 березня 2004 року №20/5, зареє строваним в Міністерстві юст иції України 03 березня 2004 року за №283/8882, та Закон України "Про н отаріат" не передбачає зазна чення в договорі сторони дог овору - громадянина як підпри ємця.

Цільовим призначенням оре ндованої Приватним підприєм ством фірмою „Шарм” земельно ї ділянки, як зазначалося вищ е, є будівництво та обслугову вання торгівельного центру.

Таким чином, придбане фізич ною особою-підприємцем ОСО БА_6 нежитлове приміщення п лощею 9,6 кв.м., яке входить до ск ладу нежилових приміщень, бу дівель та споруд торговельно го комплексу та побудоване П риватним підприємством „Шар м”, також є торговельним, і ціл ком очевидно, має господарсь ке цільове призначення.

Зазначене свідчить про те, щ о суб'єктний склад учасникі в даного спору відповідає пр иписам статті 1 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни, а правовідносини, з яки х виник спір, мають господарс ький характер.

Апеляційний суд відхилив н еобґрунтовані твердження за явників щодо звернення проку рора з позовом до суду в інтер есах неналежного позивача, т ак як інтереси держави в особ і Ради Міністрів АР Крим н е порушені спірним договором , стороною якого Рада Міні стрів АР Крим не є, з наступних підстав.

Згідно з п.„а" ч.1 ст.13 та п.„а" ч.1 ст.16 Земельного кодексу Украї ни розпорядження землями дер жавної власності відноситьс я до повноважень Кабінету Мі ністрів України та Ради м іністрів АР Крим.

Таким чином, шляхом поданн я цієї позовної заяви заступ ник прокурора м.Ялти реалізу є передбачені законом повнов аження з представництва інте ресів держави в особі Ради міністрів АР Крим.

На підставі постанови Ра ди міністрів АР Крим №243 від 09.07.2002 „Про передачу земельних д ілянок в оренду ПП фірмі „Шар м" між Радою міністрів АР Крим і приватним підприємств ом фірма “Шарм” 22.07.2002р. укладено договір оренди земельної ді лянки площею 2,794 га, строком на 50 років, для будівництва торго вого центру. Вказана земельн а ділянка розташована за меж ами населених пунктів Ліваді йської селищної ради м.Ялта т а має кадастровий номер 0111947900:09:00 1:0001.

На момент укладання зазнач еного договору ПП фірма “Шар м” не мало підготовленого та узгодженого проекту будівни цтва торгового центру, у зв'яз ку з чим, в пунктах 2.5 та 3.2 догово ру було передбачено, що будів ництво торгового центру може здійснюватися тільки після отримання відповідної згоди орендодавця, передбаченої з аконодавством.

Погодження Радою мініст рів АР Крим будівництва торг ового центру спрямовано на н едопущення використання оре ндарем об'єкту оренди не за пр изначенням, а також є однією з форм виконання Радою мін істрів АР Крим повноважень, п ередбачених ст.13 Конституції України, ст.91 Земельного коде ксу України та ст.24 Закону Укр аїни "Про оренду землі", тобто порушення інтересів Ради міністрів АР Крим є підставо ю для звернення прокурора з в ідповідним позовом до господ арського суду.

Доводи апелянтів щодо від сутності у ст.346 ЦК України так ої підстави припинення права власності, як рішення суду, ап еляційним судом не взято до у ваги з тих мотивів, що ПП “Фірм а “Шарм” правомірно не набул о право власності на спірне н ерухоме майно - торгівельний центр.

Колегія погоджується з ви сновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК Укра їни якщо недійсність правочи ну прямо не встановлена зако ном, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність н а підставах, встановлених за коном, такий правочин може бу ти визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 3 п.12 Перехід них положень Земельного коде ксу України до розмежування земель державної та комуналь ної власності Рада мініс трів Автономної Республіки К рим на території Автономної Республіки Крим здійснює роз порядження землями за межами населених пунктів відповідн о до повноважень, визначених цим Кодексом. Надання та змін а цільового призначення земе ль водного фонду, історико-ку льтурного, лісогосподарсько го, оздоровчого, рекреаційно го, природно-заповідного та і ншого природоохоронного при значення в межах населених п унктів (крім земель, передани х у приватну власність та зем ель, зазначених в абзаці друг ому цього пункту) здійснюєть ся за погодженням з Радою міністрів Автономної Респу бліки Крим.

Отже, в даному випадку Р ада міністрів АР Крим, як ор ган, уповноважений державою розпоряджатися землями держ авної власності на території АР Крим (за межами населених п унктів), та законний орендода вець земельної ділянки, якою ПП "Фірма "Шарм" користується на умовах договору оренди ві д 22.07.2002 та на якій знаходиться о б'єкт купівлі-продажу, в розум інні ч.3 ст.215 ЦК України є заінт ересованою особою, якій нада но право заперечувати дійсні сть договору купівлі-продажу від 01.10.2008, укладеного між відпо відачами. Але при цьому, позив ач та прокурор повинні довод ити порушення спірним догово ром прав та охоронюваних зак оном інтересів Ради Міні стрів АР Крим.

Відповідно до ч.1 ст.13 та ч.1 ст.14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, на даних їй договором або актам и цивільного законодавства . Цивільні обов'язки виконую ться у межах, встановлених до говором або актом цивільного законодавства.

Згідно з абзацом 3 ч.1 ст.25 За кону України "Про оренду земл і" орендар земельної ділянки має право за письмовою згодо ю орендодавця зводити в уста новленому законодавством по рядку жилі, виробничі, культу рно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багат орічні насадження.

В свою чергу, пунктом 3.2 догов ору оренди земельної ділянки від 22.07.2002 передбачено, що оренд ар має право на зведення за згодою орендодавця у вста новленому законом порядку бу дівель та споруд.

З огляду на це, касаційна ін станція вважає помилковим тв ердження відповідача-2 про те , що пункт 3.2 договору оренди ві д 22.07.2002 нібито не містить зобов' язань ПП "Фірма "Шарм" отримува ти згоду Ради Міністрів А Р Крим на будівництво торгов ельного комплексу на орендов аній земельній ділянці, оскі льки такі твердження супереч ать вимогам абзацу 3 ч.1 ст.25 Зак ону України "Про оренду землі " та дійсному змісту 3.2 договор у оренди земельної ділянки в ід 22.07.2002. Що стосується п.2.5 догов ору оренди від 22.07.2002, то сама по с обі відсутність зазначення у ньому відповідного обов'язк у орендаря не звільняє остан нього від виконання такого о бов'язку в силу приписів ч.1 ст .13 та ч.1 ст.14 ЦК України та ч.1 ст.25 З акону України "Про оренду зем лі".

Колегія погоджується з вис новком апеляційного суду про те, що порушення спірним дого вором купівлі-продажу прав Ради міністрів АР Крим (заі нтересованої особи), яка не ст ороною за цим договором, підт верджено фактом ненадання ор ендодавцем (Радою мініст рів АР Крим) згоди на будівниц тво нежилої будівлі, відчуже ної за спірним договором, що н е виключає наявність підстав вважати, що спірне нерухоме м айно має ознаки об'єкта самоч инного будівництва, побудова ного без належного дозволу о рендодавця (ч.1 ст.376 ЦК України) .

Наведеним повністю спро стовуються помилкові твердж ення скаржників щодо недовед еності порушення прав та охо ронюваних законом інтересів Ради Міністрів АР Крим вн аслідок укладення спірного д оговору купівлі-продажу між відповідачами.

За таких обставин, не мають істотного значення для даної справи посилання заявників на чинне рішення виконкому Л івадійської селищної ради ві д 18.10.2002 №120 "Про дозвіл ПП фірмі "Ша рм" будівництва торгівельног о центру в районі Верхньої ст анції канатної дороги "Місхо р-Ай-Петрі" та отримані оренда рем у грудні 2002 року і в квітні 2005 року дозволи місцевої інсп екції ДАБК на виконання буді вельних робіт в обґрунтуванн я своїх доводів щодо наявнос ті у відповідача-1 усієї необх ідної дозвільної документац ії на будівництво торгового центру (в тому числі й спірног о об'єкта купівлі-продажу), оск ільки з врахуванням приписів абзацу 3 ч.1 ст.25 Закону України "Про оренду землі" та рішення Верховної Ради АР Крим від 17.09.2 003 №670-3/03 легітимні повноваження щодо надання орендарю земел ьної ділянки письмової згоди на будівництво торгового це нтру станом на 18.10.2002р. належали саме орендодавцю (Раді Мі ністрів АР Крим), а не вищевказ аному органу місцевого самов рядування, якому відповідні повноваження об'єктивно не м огли бути передані до 17.09.2003р.

Крім того, одержані відпові дачем-1 у жовтні-грудні 2002 року та в квітні 2005 року дозволи на б удівництво торговельного це нтру та виконання будівельни х робіт на орендованій земел ьній ділянці не є письмовою з годою орендодавця (позивача) на зведення орендарем будів ель та споруд торговельного центру в розумінні ч.1 ст.25 Зако ну України "Про оренду землі".

Задовольняючи позов про ви знання недійсним договору ку півлі-продажу нежитлової буд івлі від 01.10.2008, укладеного між п риватним підприємством фірм ою "Шарм" та фізичною особою-пі дприємцем ОСОБА_6, суди по передніх інстанцій дійшли пр авильного висновку про те, що на момент укладення спірног о договору приватне підприєм ство фірма "Шарм" вже не було в ласником майна, яке було ним в ідчужено за договором, оскіл ьки постановою Вищого господ арського суду України від 27.02.20 08 було скасовано рішення госп одарського суду АР Крим від 18. 01.2007 у справі №2-13/920-2007, яким за прива тним підприємством фірмою "Ш арм" визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - т оргівельний центр, розташова ний в АДРЕСА_1, та на підста ві якого (рішення) відповідач -2 неправомірно набув право вл асності на самовільно побудо вану нежитлову будівлю.

Колегія відхиляє помилков і твердження відповідачів пр о те, що на момент укладення сп ірного договору об'єкт купів лі-продажу належав на праві в ласності та був зареєстрован ий за відповідачем-1 і останні й у порядку ст.346 ЦК України не б ув позбавлений права власнос ті на відчужене нежитлове пр иміщення, оскільки, як правил ьно зазначив апеляційний суд , встановлені ст.346 ЦК України п ідстави припинення права вла сності мають застосовуватис я тільки у разі попереднього правомірного набуття майна у власність, а у даному випадк у судом встановлено факт неп равомірного набуття ПП “Фірм а “Шарм” права власності на п родане нерухоме майно (торгі вельний центр) на підставі ск асованого судового рішення ( ч.2 ст.328 ЦК України).

Крім того, не заслуговують н а увагу посилання скаржників в обґрунтування своїх запер ечень на рішення Верховної Р ади АР Крим від 17.09.2003 №670-3/03, згідно якого орендована ПП "Фірма "Ша рм" земельна ділянка стала зн аходитися в адміністративни х межах Лівадійської селищно ї ради на території селища Ох отниче (тобто в межах населен ого пункту), оскільки вказане рішення як таке, що прийняте в же після укладення договору оренди від 22.07.2002, не має зворотн ої дії щодо орендних земельн их правовідносин в силу вимо г ч.2 ст.5 ЦК України.

Касаційна інстанція відхи ляє передчасні посилання зая вників на постанову Вищого г осподарського суду України в ід 31.03.2011, якою рішення господарс ького суду АР Крим від 12.10.2010 та п останову Севастопольського апеляційного господарськог о суду від 25.01.2011 у справі № 2-33/2566-2010 (м іж тими ж сторонами та з подіб ним предметом позову) скасов ано з передачею справи на нов ий розгляд до суду першої інс танції, оскільки вказаною по становою остаточне рішення п о суті спору не приймалося, ві дтак, згадана постанова не мо же бути підтвердженням неодн акового застосування господ арськими судами норм матеріа льного права у подібних прав овідносинах (п.4 постанови Пле нуму Вищого господарського с уду України від 11.10.2010 №2 "Про деяк і питання практики застосува ння розділу ХІІ2 Господарськ ого процесуального кодексу У країни").

Водночас, наявні заперечен ня приватного підприємця О СОБА_6 зводяться також до по силань на наявність у нього с татусу добросовісного набув ача спірного нерухомого майн а, оскільки відповідач-2 не зна в та не міг знати про те, що куп ує об'єкт нерухомості у особи , яка не є його власником.

Однак, вказані доводи спрос товуються наступним.

Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України у р азі, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, я ка не мала права його відчужу вати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний н абувач), власник має право витребувати це майно від наб увача лише у разі, якщо майно : 1) було загублене власник ом або особою, якій він пер едав майно у володіння; 2) бу ло викрадене у власника аб о особи, якій він передав майн о у володіння; 3) вибуло з вол одіння власника або особи , якій він передав майно у воло діння, не з їхньої волі інш им шляхом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судам и, позивач (Рада Міністрів АР Крим) є орендодавцем земел ьної ділянки, на якій знаходи ться побудований ПП "Фірма "Ша рм" об'єкт купівлі-продажу, але не є власником спірного об'єк ту, що виключає підстави для з астосування до спірних право відносин приписів ст.388 ЦК Укр аїни з метою визначення прив атного підприємця ОСОБА_6 в якості добросовісного наб увача нерухомого майна, прид баного за спірним договором купівлі-продажу.

Крім того, як вказано у абза ці 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику роз гляду цивільних справ про ви знання правочинів недійсним и", відповідно до статей 215 та 216 Ц К України вимога про ви знання оспорюваного правочи ну недійсним та про застос ування наслідків його недійс ності, а також вимога про з астосування наслідків недій сності нікчемного правочину може бути заявлена як о днією зі сторін правочину, та к і іншою заінтересованою особою, права та законні і нтереси якої порушено вчинен ням правочину.

У зв'язку з цим, колегія не пр иймає до уваги доводи відпов ідача-2 щодо відсутності досл ідження судами правових насл ідків визнання угоди недійсн ою щодо витребування майна в ід добросовісного набувача з а правилами ст.ст.216,388 ЦК Україн и, оскільки, як вбачається зі з місту позовної заяви та мате ріалів справи, в межах даного спору прокурором та позивач ем вимога про застосування р еституції за недійсним право чином не пред'являлася, як і не пред'являлася позовна вимог а про витребування відчужено го майна від добросовісного набувача, а тому наразі з'ясув ання наведених заявником обс тавин є передчасним.

Зважаючи на вищенаведене, к асаційна інстанція не вбачає підстав для скасування пост анови.

Враховуючи викладене та ке руючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарсь кого процесуального кодексу України, Вищий господарськи й суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольс ького апеляційного господар ського суду від 05.09.2011 у справі № 5002-18/867.1-2011(2-33/2574-2010) залишити без змін, а касаційні скарги приватного підприємця ОСОБА_6 та ПП "Ф ірма "Шарм" - без задоволення .

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун