Постанова

від 24.11.2011 по справі 5020-904/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2011 р. Справа № 5020-904/2011

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів: Грейц К.В. - головуючого,

Бакуліної С.В.,

Глос О.І.,

розглянувши касаційну ска ргу Повного товариства "Ломба рд "Айварс", ОСОБА_2 та компа нія"

на постанову від 27.09.2011

Севастопольського апеля ційного господарського суду

у справі господарського с уду міста Севастополя № 5020-9 04/2011

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Повного товариства "Ломба рд "Айварс", ОСОБА_2 та компа нія"

про розірвання договору оренд и нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарсь кого суду м. Севастополя від 22 .07.2011 (суддя Погребняк О.С.) у спра ві № 5020-904/2011 відмовлено в задовол енні позову Фізичної особи-п ідприємця ОСОБА_1 (далі-по зивач) до Повного товариства "Ломбард "Айварс", ОСОБА_2 т а компанія" (далі-відповідач) п ро розірвання договору оренд и нежитлового приміщення.

Севастопольський апеляцій ний господарський суд (колег ія суддів у складі головуючо го судді Євдокімова І.В., судді в Котлярової О.Л., Проценко О.І .), здійснюючи апеляційний пер егляд в зв' язку зі скаргою п озивача, постановою від 27.09.2011 рі шення у справі скасував, прий няв нове рішення у справі, яки м позов задовольнив.

Відповідач з постановою су ду апеляційної інстанції у с праві не згоден, в поданій кас аційній скарзі просить її ск асувати, натомість, рішення м ісцевого господарського суд у у справі залишити в силі, як законне і обґрунтоване, поси лаючись на порушення судом а пеляційної інстанції ст. ст. 52 6, 651, 782 ЦК України.

Свої вимоги скаржник обґру нтовує тим, що суд апеляційно ї інстанції дійшов помилково го висновку щодо неповного в несення орендарем суми оренд ної плати, адже, не врахував т у обставину, що орендодавцем є фізична особа, отже, передба чена договором оренди плата у розмірі 300 грн. виплачується йому за вирахуванням податк у з прибутку фізичної особи д о 2011 року згідно з приписами За кону України "Про оподаткува ння прибутку фізичних осіб", а з 2011 року - згідно з нормами Под аткового кодексу України, і, п ісля утримання суми податку, становить саме 267 грн., які вчас но вносились орендарем.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити постанову у справі без змін, а касаційну скаргу без задоволення як бе зпідставну.

Представники сторін своїм процесуальним правом на уча сть в судовому засіданні кас аційної інстанції не скорист ались.

Перевіривши у відкритому с удовому засіданні повноту вс тановлення обставин справи т а правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційн ого та рішенні місцевого гос подарських судів, колегія су ддів Вищого господарського с уду України дійшла висновку, що касаційна скарга підляга є частковому задоволенню, ви ходячи з наступного.

Судами попередніх інстанц ій під час розгляду справи вс тановлено, що 14.03.2002 між громадян кою ОСОБА_3 (орендодавець) та Повним товариством "Айвар с" (орендар), правонаступником якого є відповідач, було укла дено договір оренди приміщен ня площею 41,8 м2, розташованого п о АДРЕСА_1 для використанн я в цілях організації відділ у з торгівлі виробами з кошто вних металів та коштовних ка менів (пункт 1.1 договору) строк ом на сім років з 01.04.2002 по 01.04.2009 вкл ючно (пункт 5.1 договору); сума що місячної плати за оренду при міщення, без врахування кому нальних платежів та плати за телефон, складає 300 гривень (пу нкт 4.2 договору).

14.03.2002 між сторонами договору оренди було укладено угоду, з а умовами якої дана угода є ск ладовою частиною договору ор енди приміщення від 14.03.2002 та є к онфіденційним документом дл я обох сторін 9п. 2 угоди); орендн а плата складає шістсот умов них одиниць, включаючи 300 грив ень авансу, без врахування ко мунальних платежів орендова ного приміщення та плати за т елефон (п. 3 угоди).

31.12.2003 між громадянкою ОСОБА _3 (орендодавець) та Повним то вариством "Айварс" (орендар), п равонаступником якого є відп овідач, було укладено новий д оговір оренди того ж самого п риміщення і на тих самих умов ах, що і попередній договір ор енди від 14.03.2002, втім, відмінніст ь полягає лише у змісті пункт у 5.1 договору, згідно з яким дан ий договір укладається строк ом на 11 років з 31.12.2003 по 31.12.2014 включн о.

08.07.2008 між громадянкою ОСОБА _3 (дарувальник) та громадяни ном ОСОБА_1 (обдарований) у кладено договір дарування вб удованих нежилих приміщень з агальною площею 41,6 м2, розташов аних по АДРЕСА_1 (п. 1 догово ру); подаровані вбудовані неж илі приміщення під магазин н епродтоварів загальною площ ею 41,6 м2 належать дарувальнику на праві власності на підста ві свідоцтва про право власн ості, виданого Управлінням з питань комунальної власност і Севастопольської міської д ержавної адміністрації 25.06.2004 н а підставі розпоряджень Сева стопольської міської держав ної адміністрації від 20.06.2001 №121-р , від 29.03.2004 № 433-р про затвердження акту державної технічної пр иймальної комісії з прийманн я в експлуатацію закінченого реконструкцією нежилого при міщення (колишня АДРЕСА_1) під магазин непродовольчих товарів, зареєстрованого у С евастопольському БТІ 25.06.2004 за р еєстровим № 1702 в реєстровій кн изі 12 (п. 2 договору). Договір дар ування посвідчено нотаріаль но 08.07.2008 за № 1-1532.

З матеріалів справи вбачає ться, що громадянином ОСОБА _1 направлялись на адресу ві дповідача проекти нового дог овору оренди приміщення, роз ташованого за адресою: АДРЕ СА_1, проте, відповідачем бул о відмовлено в підписанні но вих договорів оренди у зв`язк у з чинністю до 31.12.2014 договору о ренди, укладеного 31.12.2003 з попере днім власником.

Несплата відповідачем оре ндної плати у повному обсязі протягом трьох місяців стал а підставою звернення позива ча до суду з позовом про розір вання договору оренди від 31.12.20 03, укладеного відповідачем з г ромадянкою ОСОБА_3, та вит ребування майна від відповід ача позивачеві. Позовні вимо ги обґрунтовані приписами ст . 214, 651, 482 ЦК України, ст. ст. 188, 291 ГК Ук раїни.

Вирішуючи спір у справі, суд и попередніх інстанцій дійшл и прямо протилежних висновкі в щодо підставності і ґрунто вності позовних вимог.

Так, місцевий господарськи й суд, відмовляючи в задоволе нні позовних вимог, дійшов ви сновку про відсутність право вих підстав для задоволення позову, адже, відповідач не по рушив умов договору оренди в ід 31.12.2003, згідно з положеннями я кого орендна плата становить 300 грн., при цьому, є безпідстав ним обґрунтування позовних в имог умовами договору оренди від 14.03.2002 та додаткової угоди д о нього від 14.03.2002 щодо обов' язк у внесення орендної плати в р озмірі 600 умовних одиниць, оск ільки, позивач вимагає достр окового розірвання саме дого вору від 31.12.2003.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками су ду першої інстанції і, скасов уючи рішення у справі та задо вольняючи позовні вимоги, за значив, що орендодавець внос ив орендну плату в сумі 255 грн., а не 300 грн., тобто, у неповному о бсязі, місяців, що, на думку су ду апеляційної інстанції, є п орушенням умов договору та і нтересів позивача і є підста вою для застосування приписі в статті 782 Цивільного кодексу України, згідно з якими наймо давець має право відмовитися від договору найму і вимагат и повернення речі, якщо найма ч не вносить плату за користу вання річчю протягом трьох м ісяців підряд.

Колегія суддів вважає, що су дові акти у справі підлягают ь скасуванню як такі, що не ґру нтуються на матеріалах, супе речать встановленим обстави нам справи та прийняті внасл ідок неправильного застосув ання норм матеріального та п роцесуального права, врахову ючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що він є правонаступником орендода вця - громадянки ОСОБА_3 по договору оренди від 31.12.2003 примі щення площею 41,8 м2, розташовано го по АДРЕСА_1, укладеного з Повним товариством "Айварс ", адже, до нього за договором д арування від 08.07.2008 перейшло пра во власності на це приміщенн я.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 Цивіль ного кодексу України право п ередання майна у найм має вла сник речі або особа, якій нале жать майнові права.

Згідно з ч. 1 ст. 770 Цивільного к одексу України у разі зміни в ласника речі, переданої у най м, до нового власника переход ять права та обов'язки наймод авця.

Як достеменно встановлено місцевим господарським судо м і вбачається з матеріалів с прави, договір від 08.07.2008 даруван ня вбудованих нежилих приміщ ень загальною площею 41,6 м2, розт ашованих по АДРЕСА_1, був у кладений між громадянкою ОСОБА_3 (дарувальник) та громадянином ОСОБА_1 ( обдарований).

Таким чином, колегія суддів констатує, що в силу норми ч. 1 с т. 770 ЦК України правонаступни ком за договором оренди від 31. 12.2003 є не Фізична особа-підпр иємець ОСОБА_1, а саме г ромадянин ОСОБА_1, однак, позов подано не громадянином ОСОБА_1, а Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, втім , будь-які обставини внесення змін у спірний договір щодо в изначення його суб' єктного складу позивачем під час роз гляду справи не доводилися, а судами, відповівдно, не дослі джувалися.

За приписами ст. ст. 33, 34 ГПК Ук раїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підст аву своїх вимог і заперечень . Господарський суд приймає т ільки ті докази, які мають зна чення для справи.

Враховуючи, що позовна заяв а не містить будь-яких обґрун тувань, а матеріали справи не містять будь-яких доказів ст осовного того, що спірний дог овір стосується прав або інт ересів саме Фізичної особ и-підприємця ОСОБА_1, який , насамперед, не є стороною за цим договором, отже, не є учасн иком спірних правовідносин, на що суди попередніх інстан цій не звернули увагу, колегі я суддів вважає, що позивач не довів за допомогою належних і допустимих доказів існуюч ого на момент звернення до су ду порушеного права та/або ін тересу, які б підлягали судов ому захисту, що унеможливлює задоволення позовних вимог, але, з інших, ніж зазначено в р ішенні місцевого господарсь кого суду, підстав.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуальн ого кодексу України, Вищий го сподарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Повно го товариства "Ломбард "Айвар с", ОСОБА_2 та компанія" задо вольнити частково.

Постанову Севастопольсько го апеляційного господарськ ого суду від 27.09.2011 та рішення го сподарського суду міста Сева стополя від 22.07.2011 у справі № 5020-904/201 1 скасувати.

В задоволенні позовних вим ог відмовити.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І.Глос