Рішення

від 17.11.2011 по справі 11/130/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 листопада 2011 р.           Справа 11/130/2011/5003

за позовом        товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна», м. Київ

до                       фермерського господарства «Перспектива», с. Стрільчинці

                          Немирівського району

про                     стягнення  57 897,41 грн..

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача            -   ОСОБА_1 за довіреністю № 21 від 01.09.2011р.,

від  відповідача       -  не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення  з фермерського господарства «Перспектива»  на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна» суму боргу в розмірі 43 451,60 грн., штраф в розмірі 10 205,36 грн., пеню в розмірі 1 851,47 грн., 20 відсотків річних в розмірі 2 388,98 грн..

Позовні вимоги  мотивовано тим, що  відповідно до договору № 112076 від 05.05.2011р.  укладеного між сторонами, позивач за видатковою  накладною поставив, а  відповідач прийняв товар на загальну суму 53 401,60 грн. за який останній зобов’язався провести розрахунки на умовах визначених п. 2.3 договору. В порушення взятих на себе зобов’язань відповідач провів часткові розрахунки в розмірі 9 950 грн. в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 43 451,60 грн..

Відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні визначених судом документів не скористався. Про час, дату та місце  розгляду справи відповідач повідомлений належним, оскільки ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу під розписку, про що свідчить  повідомлення про вручення поштового відправлення № 5868.

Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу за  наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.  

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  судом встановлено наступне.

05 травня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна»(позивач, за договором Продавець) та  фермерським господарством «Перспектива»  (відповідач, за договором Покупець)    укладено договір купівлі-продажу  насіння за № 112076.

За умовами даного договору позивач зобов‘язався  передати у власність відповідача сорта насіння (надалі – товар) згідно специфікацій  - додатків до договору,  а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість  у строки визначені в п. 2.3 цього договору.

На виконання  умов договору позивач згідно видаткової накладної від 06.05.2011 року № УБ-0000370 на суму 53 401,60 грн. поставив товар, який відповідач отримав за довіреністю № 2 від 06.05.2011р..

Положеннями укладеного договору, а саме п. 2.3 визначено, що  Покупець здійснює попередню оплату за товар в розмірі 50%  вартості кожної окремої партії товару, зазначеної в додатку або замовленні Покупця не пізніше ніж за 5 днів до дати поставки відповідної партії товару.  Решта вартості товару  виплачується Покупцем згідно наступного графіку, визначеного договором:

до 01 вересня 2011 року –25 відсотків вартості партії товару отриманого Покупцем (що наростаючим підсумком складає 70% вартості партії товару);

до 01 жовтня 2011 року –25 відсотків вартості партії товару отриманого Покупцем (що наростаючим підсумком складає 100% вартості партії товару).

Як встановлено судом, відповідач виконав лише частковий розрахунок за отриманий товар, а саме сплативши 04.07.2011р. –4000 грн., 12.08.2011р. –550 грн.,  19.08.2011р. –1600 грн., 31.08.2011р. –2000 грн., 08.09.2011р. –600 грн., 29.09.2011р. –1200 грн..

Решта вартості товару залишилась не оплаченою у результаті чого у відповідача  виник борг у розмірі 43 451 грн..

Вказаний борг в розмірі 43 451 грн. наявний станом на 17.10.2011р. (день звернення з позовом до суду).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару по зазначеним вище накладним відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов’язання  по оплаті  за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору купівлі-продажу 05.05.2011 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України «Купівля-продаж».

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, в п. 2.3. договору визначено порядок оплати отриманого товару.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, позивачем правомірно заявлено до стягнення 43 451,60 грн. боргу за поставлений товар.

Як свідчать матеріали справи, після порушення провадження у справі  відповідачем проведені часткові розрахунки за договором № 112076,  а саме: 02.11.2011р. перераховано на рахунок позивача 1 000 грн., 08.11.2011 р. –1800 грн., 14.11.2011р. –6000 грн.. Загальна сума проведених платежів становить 8 800 грн..

Таким чином, станом на день розгляду справи  сума боргу за договором складає 34 651,60 грн., яка є  правомірною та обґрунтованою з огляду на що підлягає задоволенню. Провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 8 800 грн. слід припинити по п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору, з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача, за правилами ст. 49 цього Кодексу.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 10205,36 грн. штрафу, 1 851,47 грн. пені та 2 388,98 грн. 20  відсотків річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України  виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у  цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.  

Пунктами 6.4 та 6.5 вищевказаного договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем термінів оплати, обумовлених у  договорі,  Покупець сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів  по оплату товару, від несвоєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 процентів річних від простроченої суми. Крім того, в разі порушення Покупцем строків попередньої оплати  та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, Продавець має право стягнути з Покупця штраф в розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої  вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу  України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення штрафу, пені, 20 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та договору.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку штрафу, пені  та 20 % річних виявлено помилку в розрахунку пені, яка полягає в допущенні математичних помилок при проведенні розрахунку. При перерахунку судом отримано 1851,44 грн. пені,  що є меншим ніж заявлено позивачем в позовній заяві з врахуванням чого суд відмовляє в стягненні 0,03 грн. пені, як безпідставно заявленій.

Заявлені ж до стягнення суми штрафу та 20% річних є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача. Натомість, проведенням платежів  при розгляді справи в суді підтвердив наявність боргу за договором.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами  ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 600 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 14.10.2011 року № 907. Як вбачається із позовної заяви ціна позову складає 57 897,41 грн..

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито» розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 578,97 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ «Про державне мито».

Керуючись  п. 1-1 ст. 80, ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з фермерського господарства «Перспектива»(23211, Вінницька область, Немирівський район, с. Стрільчинці,  код 30805573) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна»(юридична адреса: 03065, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 55, поштова адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34,  код 32154038) 34 651 (тридцять чотири тисячі шістсот п’ятдесят одну) грн. 60 коп. - боргу; 10 205 (десять тисяч двісті п’ять) грн. 60 коп. – штрафу; 1 851 (одну тисячу вісімсот п’ятдесят одну) грн. 44 коп. –пені; 2 388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 98 коп. –20 відсотків річних; 578 (п’ятсот сімдесят вісім) грн. 97 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині стягнення 8 800 грн. боргу припинити.

4.          В позові в частині стягнення 0 грн. 03 коп. пені відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.  

6.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна»(юридична адреса: 03065, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 55, поштова адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34,  код 32154038)  з Державного бюджету України суму зайво державного мита в розмірі 21 (двадцять одна)  грн.  03 коп.  (платіжне доручення № 907 від 14.10.2011р.  знаходиться в матеріалах справи № 11/130/2011/5003).

7.          Копію рішення згідно ст. 87 ГПК України направити  відповідачу рекомендованим листом. Примірник рішення направити позивачу з печаткою суду.

                                                                           Рішення оформлено та підписано 21.11.2011р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

Дане рішення скріплене печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  (03022 м. Київ     вул. Васильківська, 34)                       

3 - відповідачу  (23211 с. Стрільчинці Немирівського району Вінницької області)     

< Дата >