Рішення

від 22.11.2011 по справі 20/5007/96/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/5007/96/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" листопада 2011 р. Справа № 20/5007/96/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

                         судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛАДА-ДИСТРИБ'ЮШН" (м. Севастополь, смт. Кача)  

до Приватного підприємства "Торговий дім Дельта" (м. Житомир)

про стягнення 2954,91 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллада-Дистриб'юшн" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом  до приватного підприємства "Торговий дім Дельта" про стягнення 2954,91грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.10.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі № 20/5007/96/11.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.11.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

11.11.2011р. на адресу господарського суду Житомирської області через загальний відділ від позивача надійшов лист №324/11-Ж від 09.11.2011р. в якому останній просить суд розглянути справу за відсутності уповноваженого представника. Крім того, на виконання вимог ухвали суду надіслав належним чином завірені копії доказів часткових проплат та копію накладної № JIТ-00215886 від 18.09.2010р.

Представник позивача в судове засідання 22.11.2011р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений (про що свідчить, зокрема, підпис уповноваженого представника відповідача  у розписці господарського суду про відкладення розгляду справи (а.с.38).

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового  відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, що підтверджується підписом уповноваженого представника у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.26, 43). Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 12.10.2011р. та від 03.11.2011р. не виконав, про наявність поважних причин неможливості подання до суду витребуваних ухвалами документів суд не повідомив.

Крім того, ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.11.2011р. суд попереджав відповідача, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області, -     

ВСТАНОВИВ:

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у  ч. 1 цієї статті йдеться,  що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638,  639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі видаткових накладних JIТ - 00215261 від 11.09.2010р. на суму 582,90грн., JIТ - 00215894 від 18.09.2010р. на суму 262,74грн., JIТ - 00224595 від 26.11.2010р. на суму 321,59грн. та JIТ - 00224678 від 26.11.2010 р. на суму 1567,14грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллада-Дистриб'юшн" (далі позивач, постачальник) поставило Приватному підприємству "Торговий дім Дельта" (далі відповідач, покупець) товар, який прийнято відповідачем, що підтверджується печатками та підписами уповноважених осіб на видаткових накладних (а.с.12-15). Факт отримання товару підтверджується також актом звірки, який підписаний представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками (а.с.29).

Таким чином, між сторонами існують правовідносини поставки, які оформлені видатковими накладними.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У видаткових накладних вказано умови поставки товару, зокрема, в п. 4 зазначено, що покупець оплачує товар на умовах відстрочення платежу на строк не більше 5 банківських днів з моменту одержання товару. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи доведено, що відповідач здійснив часткові проплати за поставлений товар згідно прибутково - касового ордеру № 1602 від 02.11.2010р. в сумі 262,76грн., з яких: 262,74грн. були зараховані позивачем як оплату поставки товару по накладній JIТ-00215886 від 18.09.2010р. на суму поставки у розмірі 262,74 грн. (а.с.48), яка не є предметом даного спору, а 0,02грн. - були зараховані як проплату за спірною видатковою накладною JIТ-00215261 від 11.09.2010р.

Крім того, в зв'язку з оплатою 17.11.2010р. та 30.11.2010р. розмір заборгованості зменшився на суму 221,94грн. підтвердженням чого є  прибуткові касові ордери №1718 та №1815 (а.с.46-47).

Таким чином, станом на день подачі позовної заяви внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати фактично отриманого товару за останнім утворилась заборгованість в сумі 2512,41грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України та ч.2 ст.712 ЦК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не надав господарському суду доказів належного виконання господарського зобов'язання  у сумі 2512,41грн.

Натомість, в матеріалах справи міститься копія акту звірки розрахунків за період з 01.01.2010р. по 26.10.2011р., підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність боргу перед позивачем (оригінал акту було оглянуто судом 03.11.2011р. в судовому засіданні) (а.с. 29).

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 2512,41грн. заборгованості є доведеними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань пеню на загальну сумі 199,79грн., а саме: по накладній JIТ - 00215261 від 11.09.2010р. за період з 18.09.2010р. по 18.03.2011р. в сумі 33,63грн.; по накладній JIТ - 00215894 від 18.09.2010р. за період з 24.09.2010р. по 24.03.2011р. в сумі 20,19грн.; по накладній JIТ - 00224595 від 26.11.2010р. за період з 03.12.2010р. по 06.06.2011р. в сумі 24,85грн.; згідно накладній JIТ - 00224678 від 26.11.2010р. за період 03.12.2010р. по 03.12.2011р. в сумі 121,12грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст.254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У видаткових накладних (п.5) сторони погодили, що  за недотримання строків оплати товару згідно пункту 4 договору покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми невнесеного платежу.

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням заявленого позивачем періоду та суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 199,79грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань на загальну суму 178,03грн., а саме: по накладній JIТ - 00215261 від 11.09.2010р. за період з жовтня 2010р. по серпень 2011р. в сумі 28,84грн.; по накладній JIТ - 00215894 від 18.09.2010р. за період з жовтня 2010р. по серпень 2011р. в сумі 19,70грн.; по накладній JIТ - 00224595 від 26.11.2010р. за період з грудня 2010р. по серпень 2011р. в сумі 22,83грн.; по накладній JIТ - 00224678 від 26.11.2010р. за період грудня 2010р. по серпень 2011р. в сумі 111,26грн. та 3% річних на загальну суму 64,68грн., а саме: по накладній JIТ - 00215261 від 11.09.2010р. за період з 01.12.2010р. по 03.10.2011р. в сумі 9,10грн.; по накладній JIТ - 00215894 від 18.09.2010р. за період з 24.09.2010р. по 03.10.2011р. в сумі 8,09грн.; по накладній JIТ - 00224595 від 26.11.2010р. за період з 03.12.2010р. по 03.10.2011р. в сумі 8,08грн.; по накладній JIТ - 00224678 від 26.11.2010р. за період 03.12.2010р. по 03.10.2011р. в сумі 39,41грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник  вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних в сумі 64,68грн. та інфляційних нарахувань в сумі 178,03грн. за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як вже зазначалося відповідач позовні вимоги визнав, доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, розрахунок інфляційних та 3% річних не спростував.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім Дельта" (10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 20, ідентифікаційний код 36549102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛАДА-ДИСТРИБ'ЮШН" (99804, м. Севастополь, смт. Кача, вул. Первомайська, 10, ідентифікаційний код 35526000) 2512,41грн. (дві тисячі п'ятсот дванадцять гривень 41 коп.) - заборгованості, 64,68грн. (шістдесят чотири гривні 68 коп.) - 3% річних, 178,03грн. (сто сімдесят вісім гривень 03 коп.) - інфляційних нарахувань, 199,79грн. (сто дев'яносто дев'ять гривень 79 коп.) пені, 102,00грн. (сто дві гривні 00 коп.) - державного мита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано, набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гнисюк С.Д.

< Поле для текста > 

Віддрукувати: 4 прим.

1 - в справу

2, 3 - позивачу (рек. з пов.)

4 відповідачу (рек. з пов.)

< Текст >