Ухвала

від 24.11.2011 по справі 16/161б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/161б

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                  Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

УХВАЛА

 "24" листопада 2011 р.                                                  Справа № 5028/16/161б/2011

Кредитор:          Управління Пенсійного фонду України  в Семенівському районі Чернігівської області, вул. Червона площа, 49, м. Семенівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15400

    Боржник:          Колективне підприємство "Семенівський цегельний завод", код ЄДРПОУ 14217714, вул. Новоселиця, 106, м. Семенівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15401

Предмет спору:          про визнання боржника банкрутом

                                                                                                    Суддя Фесюра М.В.

Представники: від кредитора не з'явився, від боржника - Клименко В.П.

Подано заяву про визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою у порядку ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”.

Ініціюючий кредитор посилається на наявність безспірних вимог , підтверджених рішеннями кредитора та постановами державного виконавця про повернення виконавчих документів без виконання у зв'язку з відсутністю майна.

Крім того, в якості підстав застосування спрощеної процедури банкрутства кредитор вважає неподання боржником розрахунків страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з січня 2010 року по теперішній час та припинення підприємницької діяльності.

Боржник проти поданої заяви заперечив, вказавши , що вживаються заходи щодо пошуку інвесторів та відновлення діяльності заводу.

Заслухавши пояснення представника боржника, дослідивши надані докази , суд встановив наступне.

Спрощена процедура банкрутства за ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає три підстави , за однією з яких можливе її застосування. Це - або відсутність боржника за місцезнаходженням, або неподання протягом року до органів податкової служби документів податкової, бухгалтерської звітності, або наявність інших ознак , які свідчать про відсутність підприємницької діяльності.

Кредитор у поданій заяві в якості підстав вказує неподання розрахунків страхових внесків протягом року та відсутність підприємницької діяльності.

Однак , слід зазначити, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування не є податками в розумінні податкового законодавства, не включені до системи оподаткування, а тому звітність по їх сплаті не може вважатися податковою. Також органи Пенсійного фонду України не податковими органами. Норми ст..52 вищенаведеного Закону не можуть тлумачитись розширено, отже неподання розрахунків страхових внесків на протязі року не може бути окремою підставою для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою.

Також з цього приводу в матеріалах справи є довідка податкового органу про те, що боржник подає податкову звітність.

Відсутність боржника за місцезнаходженням також не доведена кредитором.

Відповідно до роз"яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові № 15 від 18.12.2009р. єдиним належним доказом відсутності юридичної особи за місцезнаходженям є відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Кредитор такого доказу не надав, натомість надав довідку державного реєстратора, в якій запису про відсутність боржника за місцезнаходженням нема.

Досліджуючи наявність такої підстави як наявність інших ознак , які свідчать про відсутність підприємницької діяльності, суд враховує, що неподання розрахунків страхових внесків поряд з поданням податкової звітності не є достатній доказом припинення підприємницької діяльності. Відсутність позитивних результатів діяльності заводу також не може ототожнюватись з припиненням діяльності.

Кредитор, всупереч ст..ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України не надав жодного доказу на підтвердження вказаних обставин.

Отже, відсутні підстави для застосування до боржника спрощеної процедури банкрутства.

Пленум Верховного Суду України у п.36 постанови № 15 від 18.12.2009р. “Про судову практику у справах про банкрутство ” вказав, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої  статті 40 Закону та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутності предмету спору).

Керуючись ст.ст. 40,52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -                                                   

У Х В А Л И В:

1.          Провадження у справі припинити.

2.          Копію ухвали направити сторонам, державному реєстратору (Семенівська райдержадміністрація), Сектору з питань банкрутства у Чернігівській області.

Суддя                                                                                                                                  М.В.Фесюра