Постанова

від 16.11.2011 по справі 11/382-7/151

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2011                                                                                           № 11/382-7/151

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової  Л.Г.

суддів:            Пашкіної С.А.

          Тищенко О.В.

при секретарі:           Кривошеї О.В.

  За участю представників:

від позивача  –  ОСОБА_2

ОСОБА_3, довіреність ВРІ №110122 від 27.04.2011;

від відповідача  – не з’явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації „Асоціація платників податків України”

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011

у справі № 11/382-7/151 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Всеукраїнської громадської організації „Асоціація платників податків України”

про стягнення 160023,24 грн. та зобов’язання звільнити приміщення

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі – позивач) до Всеукраїнської громадської організації „Асоціація платників податків України” (далі – відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 160023,24 грн., у тому числі основний борг у розмірі 150529,14 грн, 3% річних у розмірі 2808,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 6685,49 грн., та зобов’язання відповідача звільнити приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 позов задоволено частково,  стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 78758  грн. 11 коп., 3% річних у розмірі 2707 грн. 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 6445 грн. 49 коп., державне мито у розмірі 1438 грн. 43 коп. та 224 грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зобов’язано Всеукраїнську громадську організацію "Асоціація платників податків України" звільнити приміщення об’єкту оренди за Договором оренди приміщення №02/07/08  від 08.07.2008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 року у справі № 11/382 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 у справі №11/382 скасовано в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, 3% річних та інфляційних втрат. В цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2011 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, в якому він просив стягнути з відповідача 75083,12 грн. – основного боргу, 2818,61 грн. – 3 % річних, 10131,15 грн. – інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 у справі №11/382-7/151 позов в частині стягнення заборгованості з орендної плати, 3% річних та інфляційних втрат задоволено. Стягнуто з Всеукраїнської громадської організації "Асоціація платників податків України" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 75083 грн. 12 коп. заборгованість по сплаті орендних платежів, 2818  грн. 61 коп. – 3 % річних, 10131  грн. 15 коп. –інфляційних втрат, 880 грн. 33 коп. – державного мита, 236 грн. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем доведено, а відповідачами не спростовано наявності законних підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Всеукраїнська громадська організація „Асоціація платників податків України” звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  просило  рішення Господарського суду міста Києва  від 22.09.2011 у справі №11/382-7/151 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3%річних та інфляційних витрат в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2011 апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації „Асоціація платників податків України” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.11.2011.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами від 16.11.2011 №01-23/3/3 у зв’язку з зайнятістю судді Шапрана В.В. в розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено  колегії у складі: головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Пашкіної С.А., Тищенко О.В.

В судове засідання 16.11.2011 з’явились представники позивача.

Відповідач був належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75.

Зокрема, про належне повідомлення учасників судового процесу про час і місце розгляду справи свідчить відбиток штампу та підпис працівника суду, зроблені на звороті ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням у відряджені представника відповідача.

Відповідно до п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997     №02-5/289 Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач мав можливість направити в засідання суду апеляційної інстанції інших уповноважених представників.

Крім того, неявка представника відповідача на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд:

ВСТАНОВИВ:

08.07.2008 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та Всеукраїнською громадською організацією "Асоціація платників податків України" (орендар) укладено Договір №02/07/08 оренди приміщення (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування приміщення площею 90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об’єкт оренди), для використання в якості приміщення під офіс.

Згідно з пунктом 5.1 Договору даний договір вступає в силу з 08.07.2008 та діє до 07.07.2011.

Додатковою угодою від 20.04.2010 до Договору оренди сторони погодили вважати Договір оренди № 02/07/08 від 08.07.2008 достроково розірваним з 15.05.2010.

Відповідно до пункту 2.1 Договору орендна плата за об’єкт оренди складає 5525 дол.США по курсу НБУ на момент оплати, в місяць та перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця до 30 числа поточного місяця за наступний місяць.

Додатковою угодою від 21.01.2009 до Договору сторони погодили, що розмір орендної плати в місяць за об’єкт оренди складає 4850 дол. США по курсу НБУ на день оплати.

Згідно Додаткової угоди від 30.11.2009 орендна плата за об’єкт оренди становить 2100 дол. США по курсу НБУ станом на день оплати в місяць.

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату в повному обсязі та в строк, який передбачений пунктом 2 даного Договору.

За період з серпня 2009 по 15.05.2010 позивачем нараховано відповідачу орендну плату у розмірі 245780,11 грн.

Однак, відповідач в порушення умов Договору, частково сплатив орендну плату заборгувавши позивачу 75083,12 грн., що не заперечується відповідачем.  

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до  частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору та додаткових угод.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 75083,12 грн. – заборгованості по орендній платі нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача 2818,61 грн. – 3 % річних та 10131,15 грн. –інфляційних втрат (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з відповідача, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати.

Проте, судова колегія, перевіривши розрахунок позивача, не погоджується з ним в частині розміру інфляційних втрат.

Відповідно до розрахунку колегії суддів, який був здійснений відповідно до вимог закону за період, заявлений позивачем, стягненню підлягають 3%річних у розмірі 2818,61 грн., та інфляційні втрати в розмірі 9205,43 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, а саме не повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача за довіреністю був повідомлений під розписку про те, що розгляд справи відбудеться 22.09.2011 о 12:30.

Отже, посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права є необґрунтованим

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва у даній справі підлягає зміні,  а апеляційна скарга Всеукраїнської громадської організації „Асоціація платників податків України” задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації „Асоціація платників податків України” на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 у справі №11/382-7/151 залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 у справі №11/382-7/151 змінити.

3.          Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 у справі №11/382-7/151  викласти в наступній редакції:

Позов в частині стягнення заборгованості з орендної плати, 3% річних та інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації "Асоціація платників податків України" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 24/11-В, ідентифікаційний код 21704946, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 75083 (сімдесят п’ять тисяч вісімдесят три) грн. 12 коп. заборгованість по сплаті орендних платежів, 2818 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 61 коп. – 3 % річних, 9205 (дев’ять тисяч двісті п’ять  грн.         43 коп. – інфляційних втрат, 871 (вісімсот сімдесят одна) грн. 07 коп. – державного мита, 233 (двісті тридцять три) грн. 52 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

4.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови.

5.          Матеріали справи №11/382-7/151 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.          

Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

Судді                                                                                          Пашкіна С.А.

                                                                                          Тищенко О.В.