Рішення

від 25.10.2006 по справі 12/290/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/290/28

  УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, просп. Миру,20, тел. 7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

24 жовтня 2006р.                                                                                                     справа №12/290/28

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Алнава”, 01042, , юридична адреса: м. Київ, вул. Патриса Лумумби, 15;  фактична адреса: 01133, м. Київ, вул.. Кутузова,14 кв.130

До відповідача: Приватного підприємства “Лідер”, м. Чернігів, 2-й провулок Пархоменка, 4-а

Про  стягнення  5231грн. 72коп.  

                                                                                                              Суддя  Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Копейка Г.І. представник, довіреність № б/н від 21.11.2005 р., Кошман О.К., директор

Від відповідача: Родінченко М.М. представник, довіреність № 1 від 11.01.2006 р., Раскін Л.О. директор

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні з 17.10.06р. по 24.10.06р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 5215 грн. безпідставно отриманих коштів, перерахованих відповідачу платіжним дорученням № 237 від 14.10.2005 року на підставі рахунку-фактури № СФ-0000186 від 13.10.2005 року, виставленого відповідачем позивачу, та 3% річних у сумі 16,72 грн. за період з 14.10.05р. по 21.11.05р.

В поданому відзиві вих.№2 від 11.01.06р. на позов відповідач посилається на те, що викладені в позовній заяві обставини та наявність належно оформленої довіреності сер. ЯИЯ № 499624 від 24.10.05р. і видаткової накладної №РН-0000027 від 24.10.05р. з підписом Кошман О.К. спростовують твердження позивача про не передачу йому товару з боку відповідача, а факт отримання продукції позивачем та передача ним відповідачу належно оформленої довіреності на отримання матеріальних цінностей свідчить про те, що позивач прийняв продукцію узгодженого найменування та за узгодженою ціною.

В поданих в судове засідання 09.03.2006 року письмових поясненнях по справі, представник відповідача просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позову, оскільки сторонами фактично були вчинені конклюдентні дії, що на думку відповідача означають згоду на укладання договору і водночас його виконання.

Представники сторін в судовому засіданні надали клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вони мали намір придбати у відповідача комплект офісних меблів, в зв'язку з чим відповідачем було виставлено позивачеві на оплату рахунок–фактура №СФ-0000186 від 13.10.05р. на оплату “комплекту офісних меблів” у кількості одна штука за ціною 5215 грн.

Як свідчать матеріали справи та визнають сторони, вказаний рахунок було оплачено позивачем платіжним дорученням № 237 від 14.10.05р. на суму 5215 грн. з призначенням платежу “передплата за комплект офісної меблі згідно рахунку-фактури №186 від 13.10.2005р., в т.ч.ПДВ 869,17грн”.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

У відповідності до приписів ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами не укладався єдиний письмовий договір щодо передачі комплекту офісної меблі відповідачем позивачу, що між сторонами не досягнуто згоди щодо асортименту комплекту офісної меблі (шафа, стіл, стілець тощо та їх кількість), щодо строку дії договору, строку і порядку поставки комплекту офісної меблі, щодо вимог до його якості.

Згідно ч.8 ст.180 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на те, що комплект офісних меблів було відібрано безпосередньо представником позивача, зокрема директором Кошман О.К., і доставлено позивачем відповідачеві, що на його думку підтверджується видатковою накладною № РН-000027 від 24.10.05р. та довіреністю серії ЯИЯ № 499624 від 24.10.05р., а також листом позивача № 31/05 від 28.10.05р.

Позивач вказує на те, що у видатковій накладній № РН-000027 від 24.10.05р., в графі “отримав” не підпис директора Кошман О.К, на ім'я якого видана довіреність, а іншої особи.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. №996 (далі по тексту –Закон №996) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ст.9 Закону №996 підставою для проведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. У відповідності до п.2 ст. 9 вказаного Закону первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням вищезазначеного, господарський суд доходить висновку, що діючим законодавством встановлено певні засоби доказування щодо первинних документів, які підтверджують відпуск та отримання товару.

До матеріалів справи відповідачем подано оригінал видаткової накладної №РН-0000027 від 24.10.05р. на суму 5215,00грн. та довіреності позивача серія ЯИЯ №499624 від 24.10.05р. на ім'я Кошман О.К.

Враховуючи, що між сторонами виникли розбіжності щодо підпису директора ТОВ “Алнава” Кошман О.К. на видатковій накладній № РН-0000027 від 24.10.05р. про отримання комплекту офісних меблів та для з'ясування питань, що виникли при вирішенні даного господарського спору і потребують спеціальних знань, господарським судом 31.01.06р. було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку № 35ц судово-почеркознавчої експертизи від 20.02.2006р., яка була проведена Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до ухвали суду від 31.01.2006р. по даній справі, було встановлено, що підпис від імені Кошман О.К. в графі “отримав” у видатковій накладній № РН-0000027 від 24.10.05р. виконаний не Кошман О.К., а іншою особою шляхом передавлювання з якогось справжнього підпису Кошман О.К. з наступним наведенням штрихів підпису.

Оскільки, у первинному документі - видатковій накладній № РН-0000027 від 24.10.05р. відсутній особистий підпис уповноваженої позивачем особи –Кошман О.К. на отримання товару, суд доходить до висновку, що видаткова накладна № РН-0000027 від 24.10.05р. не може бути доказом отримання позивачем від відповідача комплекту офісної меблі на суму 5215,00грн.

Посилання відповідача на довіреність серія ЯИЯ №499624 від 24.10.05р., видану на ім'я Кошман О.К. на отримання комплекту офісної меблі, не може вважатись таким доказом, тому що довіреність є документом, що дає право на отримання матеріальних цінностей, а не який засвідчує факт їх отримання.

Згідно п.15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України 16.05.96 року за №99 та зареєстрована в Мінюсті України 12.06.96 року за №293/1318, відповідальність за недотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства –постачальника (відповідача у справі), які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Подана відповідачем копія податкової накладної №116 від 14.10.05р. на суму 5215,00грн. не приймається судом як доказ отримання позивачем спірного товару, оскільки, податкова накладна не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт передачі товару, а є лише звітним податковим документом згідно податкового законодавства, що подається до податкової інспекції, і може оформлятись згідно вимог Закону України “Про податок на додану вартість” по першій події.

Щодо листа № 31/05 від 28.10.05р., в якому позивач зазначає про отримання від відповідача продукції, позивач посилається на те, що це була отримана інша продукція, а не комплект офісних меблів. Зазначений лист не містить переліку отриманого товару, підстав та дату його отримання.

Враховуючи вище викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність доказів фактичної передачі відповідачем позивачу комплекту офісної меблі на суму 5215,00грн., а також про відсутність вчинення позивачем конклюдентних дій, які б означали згоду на укладення договору між позивачем та відповідачем щодо комплекту офісної меблі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами договір стосовно поставки комплекту офісної меблі на суму 5215,00грн. не відбувся та не укладався в простій письмовій формі, а кошти в сумі 5215,00грн. отримані відповідачем від позивача без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи фактичні обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5215,00грн. безпідставно отриманих відповідачем коштів підлягають задоволенню повністю.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 16,72грн. за період з 14.10.05р. по 21.11.05р. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягають, оскільки приписи вказаної статті передбачають сплату боржником трьох процентів від простроченої суми за невиконання чи неналежне  виконання грошового зобов'язання. Як свідчать матеріали справи  у відповідача були відсутні зобов”язання щодо виконання їх у грошовому вигляді.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються при задоволені позову - на відповідача.

Ухвалою суду від 31.01.2006р. при призначенні експертизи витрати на проведення судової експертизи були покладені на позивача. Позивачем подано суду копія платіжного доручення №41 від 09.02.2006р. на суму 435,90грн. (з відміткою установи банку про проведення платежу) про сплату за проведення почеркознавчого дослідження згідно рахунку №54 від 06.02.06р. Чернігівського відділення КНІДЕСЕ.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача суд відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладає на нього відшкодування позивачу сплаченого державного мита у розмірі 101грн.67 коп., 117грн.62коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 434грн.51коп. витрат по експертизі.

Керуючись ст. 208, 625, 638, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.179, 180, 181 Господарського кодексу України, ст.ст.32, 33, 34, 42, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Лідер” (14037, м. Чернігів, 2-й провулок Пархоменка, 4-а, п/р 2600301761071 в ФВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, МФО 353649 код 14219587) на користь Товариств а з обмеженою відповідальністю “Алнава” ( 01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, 15, п/р 26009301599 в Печерському відділенні 3715 ОБУ м. Києва, МФО 320241, код 30969780) 5215грн.00коп.безпідставно отриманих коштів, 101грн. 67коп. державного мита, 117грн.62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 434грн.51коп. витрат по експертизі.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                                          Л.М.Лавриненко