Рішення

від 02.10.2006 по справі 20-2/1019-6/154-4/552-7/024

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-2/1019-6/154-4/552-7/024

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2006 р. справа № 20-2/1019-6/154-4/552-7/024

За позовом:          ДП 471 Відділу торгівлі Управління торгівлі ЧФ РФ

          (99011, м. Севастополь, вул. Мічуріна, 1 - А)

до відповідача:          Відкритого акціонерного товариства “Тіа –Крим”

          (99040, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 31/7)

про          зобов'язання ТОВ “Тіа - Крим” повернути ДП 471 відділ Управління торгівлі ЧФ РФ майно, отримане за договором оренди № 1 від 01.06.1999 г.: кафе “Галс” з орендованим інвентарем згідно акту прийому –передачі;

                             в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінено вимоги:

                             доповнено про стягнення неотриманих доходів в сумі 31230,42 грн.;

в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінено предмет та підстави позову:

про          стягнення збитків в вигляді неотриманих доходів в сумі 10985,44 грн.,

зобов'язання здійснити юридичні дії по зворотній передачі орендованого кафе “Галс” шляхом оформлення документів, передбачених для оформлення повернення раніше орендованого майна гл. 8 договору оренди № 1 від 01.06.1999;

За зустрічним          Відкритого акціонерного товариства “Тіа –Крим”

позовом:          (99040, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 31/7)

до відповідача:          ДП 471 Відділу торгівлі Управління торгівлі ЧФ РФ

          (99011, м. Севастополь, вул. Мічуріна, 1 - А)

про          стягнення суми боргу і збитків, заподіяних невчасним виконанням зобов'язань, в сумі 19083,93 грн.

в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вимоги збільшено до 20723,06 грн.;

в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вимоги зменшено до  12278,00 грн. –вартість капітального ремонту об'єкту оренди.

третя особа,          Підприємство “Роміком”

яка не заявляє           (95034, м. Сімферополь, Київський район, бульвар Франка, 6-би, кв. 40)

самостійних

вимог на предмет

спору на стороні

відповідача:          

Суддя Г.П.Ілюхіна

Представники сторін:

Позивач                  Кричун Марк Михайлович, юрисконсульт, довіреність № 114 від 16.02.2005,  ДП 471 відділу торгівлі Управління торгівлі КЧФ;

Відповідач          не з'явився, ТОВ "Тиа - Крим";

Третя особа          не з'явився, Підприємство "Роміком";

Посадова особа          не з'явився.

Суть спору:

01.11.2001 (вх. № 4941) позивач звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до відповідача про зобов'язання  повернути ТОВ “Тіа - Крим” ДП 471 ВІД Управління торгівлі ЧФ РФ майна, отриманого за договором оренди № 1 від 01.06.1999: кафе “Галс” з орендованим інвентарем згідно акту прийому –передачі від 28.05.1999 і від 01.06.1999 р., обґрунтовувавши свої вимоги ст. 48 Цивільного кодексу  України і рішенням господарського суду м. Севастополя по справі № 20-7/457, згідно якого прийнято рішення про визнання недійсним договору оренди № 1 від 01.06.1999 із застосуванням наслідків, передбачених частиною другою ст. 48 Цивільного кодексу  України про повернення сторін в первинне положення. (т. 1 арк. с. 4).

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 75688 від 15.16.2001) позовні вимоги відхилив, по мотивам викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що відповідачем оспорюється рішення господарського суду м. Севастополя по справі № 20-7/457 в касаційному порядку  і до його розгляду суду необхідно зупинити провадження по справі, в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України. (т. 1 арк. с. 23).  

Ухвалою від 21.11.2001 провадження по справі було зупинено, до розгляду Вищим Господарським судом України касаційної скарги по справі № 20-7/457 (т. 1 арк. с. 26).

Вказана ухвала оскаржена в апеляційному порядку (т. 1 арк. с. 28-34).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2001 ухвала господарського суду м. Севастополя від 21.11.2001 р. скасована, справа направлена в господарський суд м. Севастополя для розгляду по суті. (т. 1 арк. с. 51-52).

Ухвалою від 23. 01.2002 справа передана судді Тарасовій І.Г., у зв'язку з тим, що дана справа не може розглядатися в колишньому складі суду. (т. 1 арк. с. 56).

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2001 оскаржено в касаційному порядку (т. 1 арк. с. 57-58).

Постановою Вищого Господарського суду України від 24.04.2002 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2001, залишено без змін. (т. 2 арк. с. 95-96).

Розпорядженням в.о. голови господарського суду м. Севастополя від 08.07.2002, у зв'язку із звільненням судді Тарасової І.Г., справа передана до провадження судді Котляровій О.Л. (т. 1 арк. с. 98).

Ухвалою від 12.07.2002 р. справа прийнята до провадження суддею Котляровою О.Л., справі привласнений № 20-2/1019-6/154-4/552. ( т. 1 арк. с. 97).

16.08.2002 (вх. № 2641) відповідач звернувся до позивача із зустрічними позовними вимогами про стягнення суми боргу і збитків, заподіяних невчасним виконанням зобов'язань, в сумі 19083,93 грн., що складається з основного боргу з урахуванням індексу інфляції і 3 % річних, у розмірі 16915,39 грн. і збитків у розмірі 2168,54 грн., обґрунтовувавши свої вимоги ст. 48, 469 Цивільного кодексу  України, як майно отримане без підстави, які надалі відпали за додатковою Угодою № 1 до договору № 1 від 01.06.1999, у розмірі 4043,50 грн. і вартість капітального ремонту у розмірі 12278,00 грн., оскільки обов'язок повернути все отримане по угоді виникла з 27.07.2001 з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду м. Севастополя по справі  № 20-7/457. (т.1 арк. с. 102-104).

Ухвалою від 19.08.2002 зустрічний позов прийнятий для сумісного розгляду із справою № 20-2/1019-6/154-4/552.(т. 1 арк. с. 155).

Позивач у відзиві на зустрічний позов (вх. № 7408) позовні вимоги не визнав, по мотивам викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що розгляд справи № 20-7/457 не закінчено, тому вимога про двосторонню реституцію передчасна, поліпшення, капітальний ремонт об'єкту оренди орендарем не проводився, об'єм виконаних робіт з Орендодавцем не узгоджувався і не приймався; сума 4043,50 грн. стягнута за рішенням господарського суду м. Севастополя по справі № 20-7/096 від 17-19.07 2002 (т. 1 арк. с.167).

Відповідач в доповненні до відзиву, заяві і клопотанні (вх. № 7124 від 23.09.2002, вх. № 7182, вх. № 7183 від 24.09.2002), заявив клопотання про зупинення провадження по справі, у зв'язку з розглядом справи № 20-2/1099-4/154-4/552, пов'язаної із справою № 20-7/457 і у зв'язку з переглядом за ново виявленими обставинами справи  № 20-7/457 за ухвалою господарського суду м. Севастополя від 12.04.2002 р. (т. 1 арк. с. 170-171.)

Ухвалами від 03.10.2002 і від 27.01.2003 р.  провадження по справі зупинено, до набрання рішенням господарського суду м. Севастополя законної сили по справі № 20-7/457. (т. 1 арк. с.  188, 194).

Заявою (вх. № 4941 від 04.06.2003) відповідач –позивач за зустрічною позовною заявою, збільшив розмір зустрічних позовних вимог до 20723,06 грн., обґрунтовувавши свої вимоги частиною другою ст. 48, 203, 214, частиною першою ст. 264, частинами другою, четвертою ст. 469 Цивільного кодексу  України, збільшивши період нарахування індексу інфляції і 3 % річних. (т. 1 арк. с. 231).

Позивач заявами (вх. № 4439, 4440 від 22.05.2003), в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України доповнив і збільшив позовні вимоги, пред'явивши вимогу про стягнення з відповідача суми не отриманих доходів у вигляді орендної платні за приміщення і устаткування в період з 01.10.2000 по 14.03.2003, в сумі 31230,42 грн., обґрунтовувавши свої вимоги ст. 440 Цивільного кодексу  України, як шкода заподіяна організації незаконними діями. (т. 1 арк. с. 198-200).

Відповідач у відзивах на позов і заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 4917, вх. № 4919) позовні вимоги не визнав по мотивам викладеним в них, основні з яких складаються в тому, що фактично будівля кафе “Галс” вибула з його володіння і користування 14.03.2003, оскільки з цього дня припинений доступ в приміщення працівників відповідача, виставлена військова озброєна охорона, що підтверджується актами від 24.04.2003, у зв'язку з чим, провадження по справі підлягає припиненню, в частині повернення майна: кафе “Галс”; вимога про повернення устаткування і інвентарю на суму 11311,30 грн. необґрунтована, оскільки воно передавалося за договором № 49 від 21.07.1999, термін дії якого не закінчився: до 01.06.2004; вказаний договір не розірваний, не визнаний недійсним, предметом судового розгляду не є; відповідач обґрунтовано володів і користувався майном до 14.03.2003 г.; позовні вимоги про визнання договору оренди  від 01.06.1999 № 1 недійсним не містили вимог про застосування частини другої ст. 48 Цивільного кодексу  України, вимога про повернення майна не заявлялася; з 01.01.1999 по 28.07.2001 відповідач користувався приміщенням кафе “Галс” відповідно до умов договору оренди № 1 від 01.06.1999, між сторонами розглядалися спори:

-          по справі № 20-7/096 про розірвання договору оренди № 1 від 01.06.1999 р.- позивачу відмовлено;

-          по справі № 20-7/119 про спонукання укладення додаткової угоди до вказаного договору про збільшення орендної плати - позивачу відмовлено;

-          по справі № 20-4/257 про розірвання договору і стягнення заборгованості -  відмовлено;

Фактично користування приміщенням кафе не проводилося, у зв'язку з перекриттям доступу в кафе, припиненням подачі електричної енергії з 04.01.2003 (т. 1 арк. с.217-225).

Доповненням до зустрічної позовної заяви (вх. № 5515) відповідач –позивач за зустрічною позовною заявою обґрунтовує збільшення і стягнення суми 20723,06 грн. ст. 272 Цивільного кодексу  України. (т. 2 арк. с. 2).

В доводах (вх. № 5514) відповідач додатково обґрунтовує відхилення позовних вимог позивача ст. 49 Закону України “Про власність”, ст. 4 Цивільного кодексу  УРСР (1963 р.). (т. 2 арк. с.  3-4).

Клопотанням (вх. № 5983 від 02.07.2003) відповідач просить суд призначити судову почеркознавську і технічну експертизу по проекту договору оренди з ТОВ “Сам”від 01.10.2002 р. (т. 3 арк. с. 3).

Клопотанням (вх. № 5985) відповідач просить суд долучити, як третю особу, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України ТОВ “Сам”(т. 3  арк. с. 6).

Підстав для його задоволення суд не вбачає.

В запереченнях на доводи позивача (вх. № 5986) відповідач на чотирьох листах повторно приводить свої доводи  і міркування по позовних вимогах позивача, вважає їх необґрунтованими і  такими, що не мають доказового значення. (т. 3 арк. с. 7-10).

Відповідач в доводах, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України виклав свою думку з питання експертної оцінки об'єктів оренди, вважаючи її такою, що не  має доказового значення, оскільки експертиза не призначалася судом в порядку ст. 41-42 Господарського процесуального кодексу України. (т. 3 арк. с. 20-21).

Відповідач в запереченнях на доводи позивача (вх. № 6378 від 15.07.2003 р.) повторно вказав на наявні докази про проведений капітальний ремонт об'єкту оренди кафе: “Галс” і наявності згоди на капітальний ремонт в окремих пунктах договору: 1.8, 7.2, 8.8; підписання акту приймання виконаних робіт представником позивача Гончаровою Е.І. (т. 3 арк. с.  84).

Ухвалою від 14.05.2003 провадження по справі поновлено. (т. 1 арк. с. 196).

Рішенням від 17.07.2003 в позові ДП 471ОТ Управління торгівлі ЧФ РФ до ТОВ “Тіа - Крим”  про зобов'язання ТОВ “Тіа - Крим” повернути ДП 471 ВІД Управління торгівлі ЧФ РФ майно, отримане за договором оренди № 1 від 01.06.1999 г.: кафе “Галс” з орендованим інвентарем згідно акту прийому –передачі відмовлено, в зустрічному позові ТОВ “Тіа - Крим” до ДП 471 Відділу торгівлі Управління торгівлі ЧФ РФ про стягнення суми боргу і збитків, заподіяних невчасним виконанням зобов'язань, в сумі 19083,93 грн. відмовлено. (т. 3 арк. с. 88-91).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2003 р. апеляційні скарги ДП 471 ВТ Управління торгівлі ЧФ РФ і ТОВ “Тіа - Крим” залишені без задоволення, рішення суду від 21.07.2003 р. залишено без зміни. (т. 3 арк. с. 121-123).

Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2004 р. касаційна скарга ТОВ “Тіа - Крим” задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2003 р. і рішення господарського суду м. Севастополя від 17.07.2003 р. скасовані, справа передана в господарський суд м. Севастополя на новий розгляд. (т. 3 арк. с. 152-154).

11.02.2004 справа прийнята до провадження  суддею Ілюхіною Г.П.

Заявою (вх. № 2644 від 02.03.2004) відповідач –позивач по зустрічному позову зменшив позовні вимоги до 12278,00 грн., що складає вартість капітального ремонту об'єкту оренди, додатково обґрунтовувавши свої вимоги ст. 1212 і п. 4 Заключних і перехідних положень Цивільного Кодексу України (2003 р.). (т. 4 арк. с. 15).

Клопотаннями (вх. № 4850 № 4852) позивач, в порядку ст. 22, 38 Господарського процесуального кодексу України просив суд зобов'язати відповідача надати документи, що підтверджують зустрічні позовні вимоги. (т. 4 арк. с. 52-54).

Ухвалою від 05.04.2004 клопотання задоволено. (т. 4 арк. с.  62-63).

Клопотанням (вх. № 4919) відповідач, в порядку ст. 22, 38 Господарського процесуального кодексу України, просив витребувати в Севастопольській дирекції УСБ юридичну справу позивача за період з 1998 по 2001 (т. 4 арк. с.  55).

Клопотання задоволено (т. 4 арк. с.  64, 114-141).

Позивач (вх. № 6089) дав письмові пояснення з додатком виписок з нормативних актів з питань ремонтних робіт в частині віднесення їх до капітальних або поточних, віддільних або невіддільних, заперечуючи факт їх виконання і по повноваженнях полковника Драган В.Т. (т. 4 арк. с. 71-100).

Відповідач клопотаннями (вх. № 6844 № 14566) просить суд призначити по справі судову експертизу по факту капітального ремонту орендованого приміщення кафе “Галс”, які заперечуються позивачем. (т. 4 арк. с. 144, т. 5 арк. с. 48).

Заявою (вх. № 7028) відповідач надав  суду оригінали документів, що підтверджують ремонт об'єкту оренди. (т. 5 арк. с. 1-30).

Позивач поясненнями (вх. № 8849, вх. № 4565) заперечує проти призначення експертизи, оскільки вважає, що ремонтні роботи не проводилися і немає витрат відповідача; ремонтні роботи неможливо підтвердити, оскільки згідно договору підряду № 5 від 23.05.2003 р. з ЧП “Спецремстрой” проведені ремонтні роботи, поточний ремонт кафе “Галс” позивачем; заперечує також проти питань, викладених відповідачем для постановки їх експерту, вважаючи їх правовими; заявив клопотання про залучення, як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Підприємства “Роміком”і в подальшому надав питання для експерта. (т.5 арк. с. 77-78, 144-147).

Ухвалою від 17.06.2004 клопотання задоволено. (т. 5 арк. с. 112-113).   

Ухвалою суду від 26.10.2004 призначена судова комплексна бухгалтерсько-будівельна експертиза, провадження по справі зупинено (т. 6 арк. с. 44-48).

Ухвалою від 10.01.2005 провадження по справі поновлено в зв'язку з тим, що 27.12.2004 справа № 20-2/1019-6/154-4/552-7/024 повернена з повідомленням № 491 про неможливість дачі висновку в зв'язку з тим, що витребувані додаткові матеріали не були надані, а наявних матеріалів не достатньо для проведення дослідження (т. 6 арк. с. 80-81).

Клопотанням (вх. 1117, 1157, 2661, 3186, 3611, 37,08, 3710, 3711) відповідач долучив до матеріалів справи додаткові докази, уточнив питання для експерта, заявив клопотання про витребування судом в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України додаткових доказів заявив клопотання про застосування при розгляді даної справи постанови Вищого господарського суду України від 26.01.2005р. по аналогічній справі № 20-5/354-2/009-4/587-6/175-3/090 в частині повноважень начальника 471 відділу торгівлі (т. 6 арк. с. 83-88, 93, 102-104, 113, 118-124, 125).

Ухвалою суду від 18.01.2005 до участі в справі в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України залучено Драган В.Т. колишнього начальника 471 відділу торгівлі (т. 6 арк. с. 95-96).

Письмовими поясненнями (вх. 3610) колишній начальник 471 відділу торгівлі Драган В.Т. спростував твердження позивача про невідповідність його підпису на узгодженні, Кошторису ремонтних робіт об'єкту оренди, в зв'язку з чим необхідність в проведенні почеркознавської  експертизи відпала (т. 6 арк. с. 114-115).

Заявою (вх. 5246) позивач зменшив  предмет позову і просить стягнути збитки в вигляді не отриманих доходів в сумі 10985,44 грн., зобов'язати здійснити  юридичні дії по зворотній передачі орендованого кафе “Галс” шляхом оформлення документів, передбачених для оформлення повернення раніше орендованого майна гл. 8 договору оренди № 1 від 01.06.1999р. (т. 7 арк. с. 27-30).

Відповідач у відзиві (вх.7575) позовні вимоги відхилив, так як вимога вчинити юридичні дії по зворотній передачі орендувати раніше майна, шляхом оформлення документів, передбачених гл. 8 договору оренди № 1 від 01.06.1999 р., визнаного в судовому порядку недійсним, не відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України; з березня 2003 р. по теперішній час кафе „Галс” знаходиться у володінні і користуванні позивача; дана обставина свідчить про те, що позивач не мав ні намірів, ні реальної можливості передати кафе „Галс” в суборенду третім особам; в період з 28.07.2001 р. по 14.03.2003 р. (дата фактичного припинення користування ТОВ „Тіа-Крим” кафе „Галс”) між позивачем і відповідачем виникли позадоговірні відносини, пов'язані з володінням ТОВ „Тіа-Крим кафе „Галс”; позивачем не доведені: наявність і розмір понесених їм збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.(т.7 арк.с.49-50).

Ухвалою суду від 12.04.2005 по справі призначено повторну судову технічну і бухгалтерсько –будівельну експертизу, яка оскаржена в апеляційному порядку позивачем.(т. 7 арк. с.68-74).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 залишена в силі ухвала суду від 12.04.2005 (т. 7 арк. с. 98-103).

08.08.2005 (вх. № 18782) справу повернуто до господарського суду м. Севастополя, в зв'язку з тим, що питання оплати вартості проведення судової технічної і бухгалтерсько –будівельної експертизи не вирішені.

Ухвалою суду від 10.08.2005 провадження по справі поновлено, справа призначена до розгляду на 18.08.2005.

Крім того, згідно листа № 429 від 05.08.2005 суду повідомлено, що Севастопольське відділення Харківського науково –дослідницького інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса  не проводить технічну експертизу документів, в зв'язку з відсутністю експерта по даній експертній діяльності. Експертизи по технічному дослідженню документів проводяться Харківським науково –дослідницьким інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, за адресою: 61177, м. Харків, вул. Золочевського, 8-а.

У зв'язку з чим, ухвалою суду від 01.09.2005 по справі призначено повторну судову технічну та бухгалтерсько –будівельну експертизи, проведення яких доручено Харківському науково –дослідницькому інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса  (61177, м. Харків, вул. Золочевського, 8-а) (т. 7 арк. с. 124-129).

04.10.2005 та 27.10.2005 (вих. № № 19535, 19536, 20951) на адресу позивача та відповідача направлено копію клопотання експерта № 8456/8855/8400 від 27.09.2005 та рахунок № 8678 № 8686 від 27.09.2005 по судовій технічній експертизі документів та судовій бухгалтерсько-будівельній експертиз № 8490 для оплати та виконання клопотання експертів від 07.10.2005 про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку.

25.12.2005 надійшов висновок експерта (вх. № 31230) з судово-технічної експертизи документів № 8456/8855 з томами № 5, 6 справи.

07.02.2006 (вх. № 2623) справа (том №1-4, 7) повернулись з повідомленням про неможливість надання висновку по судовій бухгалтерсько-будівельній експертизі, так як сторони не виконали клопотання експерта від 07.10.2005, попередня оплата не проведена.

Ухвалою суду від 14.02.2006 провадження по справі відновлено (т. 7 арк. с. 143-147).

Позивач - ДП 471 Відділ торгівлі Управління торгівлі ЧФ РФ надав письмові пояснення (вх. № 5165) про неможливість виконання п.п. 6, 7 ухвали суду від 01.09.2005, в зв'язку з тим, що клопотання та рахунки на оплату експертизи мали помилки в частині вказівки назви експертизи (біологічна) та невірно вказано платника: суд замість позивача (т. 8 арк. с. 5-6).

Відповідач –ВАТ “Тіа-Крим” надав бухгалтерські документи, що підтверджують сплату 50% вартості експертизи (т. 8 арк. с. 1-4).

Ухвалою суду від 02.03.2006 по справі призначено повторну судову бухгалтерсько –будівельну експертизу, проведення якої доручено Харківському  науково-дослідницькому інституту  судових експертиз  ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. (т.8 арк.с.8-14).

04.09.2006 справу повернено до господарського суду м. Севастополя (вх.№24381) з повідомленням про неможливість надання висновку № 1994 від 21.08.2006. (т.9 арк.с.21-22).

13.09.2009 р. провадження по справі поновлено. (т.9 арк.с.23-28).

В останнє судове засідання відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про причини своєї неявки суду не повідомив, ухвалу суду від 02.03.2006 р. та клопотання експертів не виконав, не надав витребуваних судом документів та доказів, що є підставою для залишення зустрічних позовних вимог без розгляду по пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, про що винесена ухвала.

Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального Кодексу України за наявними в ній доказами.

Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача,  суд, -

встановив:

З'ясовані наступні обставини:

01.06.1999 р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди №1, згідно якого відповідачу надано строком на 5 років окремо розташовану будівлю з підсобними  додатковими спорудами в м. Севастополі по вул. Леніна, 9, загальною площею 199 кв. м. з земельною ділянкою 0,05 га для користування. Орендна плата встановлена розмірі 70,63 грн. щомісячно. (т.1 арк.с.38).

Пунктами 1.6, 1.8, 3.6, 7.1, 7.2, 8.8 договору передбачено:

п. 1,6. Вартість об'єкту оренди: 5635 грн.;

п. 1.8. Недоліки майна, яке орендоване: необхідний вибірковий капітальний ремонт, повна заміна сантехніки, столярні (вікна, двері), вентиляційної системи, опалювальної системи;

п. 3.6. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийому-передачі;

п.7.1. Орендар зобов'язано, зокрема:

-         самостійно і за власний рахунок здійснювати капітальний ремонт об'єкту оренди протягом терміну оренди;

-         здійснювати за власний рахунок поточний ремонт об'єкту  орендувати;

-    не здійснювати без письмової згоди Орендодавця перебудову, добудову і перепланування об'єкту оренди.

п. 7.2. Орендар має право, зокрема:

-          обладнати об'єкт оренди за власним розсудом;

-          упорядкувати територію, прилеглу до об'єкту, за власним розсудом;

п. 8.8. У випадку, якщо Орендар здійснив за власний рахунок і за згодою Орендодавця поліпшення, невіддільні без шкоди для об'єкту оренди він має право після припинення дії договору на повернення вартості цих поліпшень з урахуванням зносу.

Акт прийому-передачі майна сторонами не укладався.

Об'єктом оренди є державне майно України, яке знаходиться в оренді Чорноморського Флоту Російської Федерації по міжнародній угоді.

Передача оформлена інвентаризаційними описами від 28.05.1999 р. та від 01.06.1999 р. без посилання на договір і в описах перераховано також майно, яке не є об'єктом оренди по договору № 1 від 01.06.1999 р. В опису від 01.06.1999 р. відсутні підписи матеріально відповідальних осіб. Технічний стан майна не вказано, та не описано. (т.1 арк.с.9-10).

Згідно експертної оцінки вартість об'єкту станом на 19.09.2000 р. становить 85590,00 грн. (т. 7арк.с.31-32).

12-17.07.2001 р. рішенням господарського суду м. Севастополя по справі № 20-7/457 договір оренди визнано недійсним, як такий що суперечить ст. 48 Цивільного Кодексу УРСР (1963 р.). (т.1 арк.с.11-12).

Наслідки, передбачені ч. 2 ст. 48 Цивільного Кодексу УСРС суд не застосував.

В період з 17.07.2001 р. по 14.05.2003 р.  відповідач оспорював це рішення в апеляційному та касаційному порядку.

Висновком експерта № 8456/8855 з судово-технічної експертизи документів „Кошторису на капітальний ремонт будівлі кафе „Галс” та „Кошторису на ремонтно-будівельні роботи літнього майданчика кафе „Галс” встановлено:   переший аркуш (арк.2 справи) „Кошторису на капітальний ремонт будівлі кафе „Галс” і наступні аркуші (арк. 3-5,7) „Кошторису на капітальний ремонт будівлі кафе „Галс”  є електрофотографічними копіями (виконані на електрофотографічному апараті). Перший аркуш (арк.2) „Кошторису на капітальний ремонт будівлі кафе „Галс”, і наступні аркуші (арк. 6,8,9 ) виконані різними способами: відповідно, на електрофотографічному апараті та на струминному принтері.

Текст першого аркуша (арк.2 справи) в „Кошторису на капітальний ремонт будівлі кафе „Галс”  виконаний шрифтом, який за конфігурацією знаків відноситься до комп'ютерного шрифту типа Times New Roman. Тексти в наступних аркушах (арк. 3-9 справи) в „Кошторису на капітальний ремонт будівлі кафе „Галс” виконанні шрифтами, які за  конфігурацією знаків відносяться до комп'ютерних шрифтів типів Times New Roman та Arial (шрифтом типу   Arial виконані назва документу, найменування граф, запис „Итого” на аркуші 3, підкреслені найменування виконаних робіт на аркушах 3-5).

Переший аркуш  та наступні аркуші (арк. 11-14 справи) в „Кошторису на ремонтно-будівельні роботи літнього майданчика кафе „Галс”  є електрофотографічними копіями.

Тексти у першому аркуші (арк. 10 справи) та у наступних аркушах (арк. 11-14 справи) в  „Кошторис на ремонтно-будівельні роботи літнього майданчика кафе „Галс” виконані шрифтами, які за конфігурацією знаків відносяться до комп'ютерного шрифту типа Times New Roman.

Оригінали аркушів 3-5,7 в „Кошторису на капітальний ремонт будівлі кафе „Галс” , та оригінали аркушів 10-14 в „Кошторису на ремонтно-будівельні роботи літнього майданчика кафе „Галс” були надруковані на струминному принтері.

Встановити, чи на одному або різних принтерах надруковані оригінали перших аркушів та оригінали наступних аркушів в наданих документах:  „Кошторис на ремонтно-будівельні роботи літнього майданчика кафе „Галс”, „Кошторис на капітальний ремонт будівлі кафе „Галс”, не є можливим за причиною, яка вказана в дослідницької частини висновку.(т.7 арк.с. 132-134).

Висновком судової біологічної експертизи № 8490 від 30.11.2005 р. встановлено наступне: папір аркушу з написом „Смета на капитальный ремонт кафе „Галс” (аркуш справи з позначкою олівцем „2”) має загальну родову належність із папером аркушів з позначками олівцем „3-5,7”. Встановити, чи належать папери даних аркушів до однієї партії випуску не надається можливим за причинами, що наведені в дослідницькій частини висновку

Папір аркушу з написом „Кошторис на капітальний ремонт будівлі кафе „Галс” (аркуш справи з позначкою олівцем „2”) має різну родову належність із папером аркушів з позначками олівцем „6,8,9” даного документа і не відносяться до однієї партії випуску.

Папір аркушу з написом „Кошторис на ремонтно-будівельні роботи літнього майданчика кафе „Галс” (аркуш справи з позначкою олівцем „10”), має загальну родову належність із паперами аркушів, що є продовженням цього документу (аркуші з позначками олівцем „11-14”). Встановити, чи належать папери даних аркушів до однієї партії випуску, не надається можливим за причинами, що наведені в дослідницькій частині висновку. (т.7 арк.с. 137-139).

Станом на 01.07.2001 р. згідно Акта звірки взаєморозрахунків заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі складала 143,08 грн., яка сплачена 24.10.2003 р. (т.7 арк.с.48).

Здане в оренду майно є державною власністю України. Даний факт встановлено при розгляді справи № 20-5/3572/009-4/587-6/175-3/090 і не доводиться знову згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України .

ДП 471 відділ торгівлі Управління торгівлі ЧФ РФ є підприємством з 100% іноземними інвестиціями, власником якого є Міністерство оборони Російської Федерації.

Спірний об'єкт є орендованим Російською Федерацією в особі командування Чорноморського флоту в Україні та здійснення оренди згідно з законодавством України.

Правовідносини сторін регулюються гл. 25 „Майновий найом”, статтями 4, 469 Цивільного Кодексу УРСР (1963р.),  статтями 22, 23, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Положеннями Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, які вчинені 28 травня 1997 року (ратифіковані Законом України від 24.03.1999 №547-ХІV) та інших відповідних нормативних актів національного законодавства.

Посилання позивача на Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України безпідставне, так як правовідносини сторін виникли і припинились в період дії Цивільного Кодексу УРСР.

На спірні цивільні правовідносини, які склалися навколо обставин укладення та виконання договору оренди №1  від 01.06.99, поширюється дія міжнародних угод, укладених Україною і Російською Федерацією стосовно розподілу та використанню майна Чорноморського флоту, розташованого на земельних ділянках на території України, та Закон України "Про оренду державного та комунального майна " в частині, не врегульованій цими угодами.

Згідно з Додатком № 2 до цієї Угоди та реєстром наявності і використання земельних ділянок Чорноморським Флотом Російської Федерації у адміністративних кордонах м. Севастополя визначено перелік і параметри об'єктів Чорноморського Флоту Російської Федерації в М.Севастополі, згідно яких земельна ділянка по вул. Леніна, 9 в м. Севастополі та розташоване на ній кафе - відведені у користування позивачеві ДП"471 відділ торгівлі Управління торгівлі Червонопрапорного Чорноморського Флоту".

За Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (далі –Угода про взаємні розрахунки), Уряд України передав Уряду Російської Федерації в оренду земельні ділянки і розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури, зазначені в додатках № 2 і №3 та картах № 1 і №2 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту (далі –Угода про параметри поділу), за умовами та на строк дії Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (далі –Угода про статус та умови перебування).

Відповідно до статті 1, 2 Угоди про параметри поділу ЧФ РФ використовує об'єкти ЧФ в м. Севастополі, зазначенні у додатках 2, 3.                   

В Перелік об'єктів ЧФ РФ в місті Севастополі (додаток № 2 до зазначеної Угоди) включено кафе „Галс”, яке розташовано за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 9, яке є об'єктом Договору .

Відповідно до статті другої Угоди про взаємні розрахунки Уряд України передав Уряду Російської Федерації визначені Угодою про параметри поділу об'єкти, але орган управління цим майном Урядом України не був визначений до прийняття Кабінетом Міністрів України 21.12.2005 розпорядження №555 “Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР”, яким функції управління зазначеним майном було покладено на Фонд державного майна України.

Відповідно до Протоколу робочої зустрічі представників ЧФ РФ та Департаменту з питань управління державного майна Фонду державного майна України з проблемних питань перебування ЧФ РФ на території України, яка відбулась 08.06.2005, ЧФ РФ запропонував Українській Стороні визначити орган, уповноважений управляти державним майном України, переданим в оренду Чорноморському флоту.

Фактично Фондом державного майна України або його структурним підрозділом з військовими формуваннями або підприємствами, організаціями та установами ЧФ РФ договори оренди щодо окремих об'єктів нерухомого майна, переданого РФ за зазначеними вище міжнародними угодами, не укладалися.

Право користування на правах оренди спірним майном ЧФ РФ набув на підставі зазначених вище міжнародних угод, що не суперечить статті 4 Цивільного кодексу УРСР, за якою цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також, з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини другої статті 2 Угоди про взаємні розрахунки Уряд Російської Федерації використовує орендовані земельні ділянки, розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури та акваторії бухт відповідно до чинного законодавства України.

Крім того, виходячи зі змісту договору суборенди, передбаченого  законодавством України (Глава 25 “Майновий найом” Цивільного кодексу УРСР, Закону України „Про оренду державного та комунального майна”), та засад цивільного права, договір суборенди не передбачає внесення суборендарем плати за суборенду власнику майна. Тобто, плата за суборенду сплачується лише орендодавцю за договором суборенди.

Частиною другою статті 1 Угоди про параметри поділу визначено, що порядок використання об'єктів ЧФ визначається Україною, але за винятком об'єктів, згаданих у статтях 2 і 3 цієї Угоди.

Відповідно до статті 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендар вправі передавати нерухоме майно в суборенду, якщо інше не передбачено договором оренди. Базовими міжнародними угодами між Україною та РФ від 28.05.1997, які є договором оренди в розумінні статті 22 вказаного Закону, заборона на передачу майна в суборенду не встановлена.

Згідно ст. ст. 264, 272 Цивільного Кодексу УРСР наймодавець зобов'язаний проводити за свій рахунок капітальний ремонт зданого в найом майна, якщо інше не передбачено законом або договором.

В разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зроблені наймачем без дозволу наймодавця поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для майна і якщо наймодавець не погодиться відшкодувати їх вартість, можуть бути вилучені наймачем.

Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.

Згідно ст. 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Згідно ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Відшкодування витрат, здійснених орендарем поліпшень залежить від умов договору, характеру поліпшень (відокремні чи невідокремлені без шкоди для майна) та наявності попередньої згоди наймодавця на здійснення поліпшень. Згідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу України   для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Позивач не надав належних та допустимих доказів ні суду, ні експертній установі, які б підтвердили вартість      проведеного відповідачем капітального ремонту кафе «Галс»та ремонтно-будівельних робіт літнього майданчика кафе «Галс»; об'єм і вартість виконаних ремонтних робіт окремо по 2-м об'єктам; види ремонтних робіт які були проведені: які з проведених ремонтних робіт відносяться до капітальних, які - до поточних окремо по 2-м об'єктам; вартість виконаних ремонтних робіт по видам окремо по 2-м об'єктам; види ремонтних робіт в кафе «Галс»та літнього майданчика кафе «Галс», по ознаці: які з них відносяться до  відокремлених поліпшень, а які – до невідокремлених поліпшень, окремо по 2-м об'єктам.

Вимоги про зобов'язання відповідача здійснити юридичні дії по зворотній передачі орендованого кафе „Галс” шляхом оформлення документів, передбачених главою 8 договору оренди не підлягають задоволенню, так як відповідач не користується і не володіє цим приміщенням з 14.03.2003 р. (т.2 арк.с. 99), підтвердження цього факту знаходиться в матеріалах справи і не заперечується позивачем. Глава 8 договору зазначає умови і порядок повернення об'єкту, що знаходиться в оренді, об'єкт в оренді не знаходиться, тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідач-позивач по зустрічному позову не позбавлений можливості реалізувати своє право на захист шляхом звернення з окремим позовом при наявності доказів які підтверджують, які з виконаних ним поліпшень відносяться до капітальних, а які до поточних, які можуть бути відокремлені без шкоди для будівлі, а які відносяться до невідокремлених.

Крім того, згідно постанови ВСУ № 3 від 28.04.1978 р. з врахуванням змін „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, питання визнання угоди недійсною і застосування пов'язаних з цим  наслідків повинні  вирішуватись в одному процесі, що не було дотримано при вирішенні справі № 20-7/457.

Відповідач ( позивач по зустрічному позову ) не скористався своїм правом надати суду на підставі ст. 88 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення, яким могли б бути оформлені реституційні наслідки, тому його посилання на ч. 2 ст. 48, 469 Цивільного Кодексу УРСР, ст..1212 Цивільного кодексу України безпідставне, так як в даному випадку відносини сторін регулюються ст. 272 Цивільного Кодексу УРСР.

Зустрічні позовні вимоги в сумі 12278,00 грн. –вартість капітального ремонту об'єкту оренди підлягають залишенню без розгляду по п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач не виконав ухвали суду від 02.03.2006 р. , де зобов'язувався надати експертній установі необхідні для проведення експертизи документи та докази; в суму 12278,00 грн. ввійшли відокремлювані і невідокремлювані поліпшення; роботи по ремонту літньої площадки кафе „Галс” яка не була об'єктом оренди по договору № 1 від 21.06.1999 р., характер поліпшень невідомий.

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 1271,34 грн.- заборгованість у вигляді вартості орендної плати за період з 01.10.2001 р. по 30.03.2003 р. як безпідставне отримане по ст. 469 Цивільного Кодексу УРСР.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач добровільно не виконував рішення судових інстанцій і безпідставно, позадоговірно користувався об'єктом оренди, не сплачував за цей час орендну плату, користувався майном без належних підстав, встановлених законом чи договором, тому суд вважає таким, що підлягає задоволенню частково вимогу про стягнення боргу, що виник в наслідок виконання договору оренди № 1 від 01.06.1999 р. не зважаючи на те що позивач помилився в правовій оцінці відносин, які виникли між сторонами після визнання договору оренди недійсним в судовому порядку. Підставами позову, які суд не може змінити без згоди та заяви позивача є обставини, якими останній обґрунтовує свої вимоги, а не саме по собі посилання на зазначену норму закону.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, рішення повинно прийматись в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, які достовірно встановлені. основна функція судового органу, що вирішає спір, що виник з цивільно(господарсько)- правових відносин - відновлення порушених прав та інтересів осіб, які звернулись в суд за їх захистом.

Оскільки позивач мав на меті саме це, і факт порушення відповідачем його прав і інтересів достовірно встановлений, неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних відносин не може бути підставою для відмови в позові в цій частини.

Позовні вимоги в частині стягнення збитків у вигляді неотриманої орендної плати в зв'язку з несвоєчасним поверненням об'єкту оренди збільшені по Методиці та не передбачені договором в сумі 9714,10 грн. задоволенню не підлягають, так як підстав для збільшення немає, що підтверджено рішенням по справам № 20-7/096, № 20-7/119, № 20-4/257, що набрали законної сили. Крім того, позивач не надав належних доказів що, несвоєчасне звільнення перешкоджало здачі об'єкту в оренду. Приміщення з 2003 року по 2006 рік в оренду не здано.

Положення постанови Кабінету Міністрів України „ Про Методику розрахунку й порядок використання плати за оренду державного майна” від 04.10.1995 р. № 786 не можуть бути поширені на відносини з оренди нерухомого майна Чорноморським флотом РФ, тому що зазначена Методика розповсюджується лише на випадки, коли орендодавцем є Фонд державного майна України, а у даному випадку останній, як зазначено вище, не був наділений повноваженнями управляти зазначеними об'єктом Договору на момент його укладення.

Одним із принципів Європейського суду є наступне: обов'язок, тягар надання доказів лежить на тому, хто стверджує, а не заперечує.

Відповідач (позивач по зустрічному позову) належних та допустимих доказів відповідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав ні суду ні експерту, тому вимоги підлягають залишенню без розгляду по п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України про що винесена ухвала.

Згідно ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати по оплаті вартості експертизи віднести на сторони відповідно до їх фактичних витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 264, 272, 469 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 22, 23, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 22, 33, 41, 44, 49, 69, 75, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Тіа –Крим” (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 31-7, р/р 260073012884  в УСБ м. Севастополя, МФО 324195, ідентифікаційний код 30422661) на користь ДП 471 Відділу торгівлі Управління торгівлі ЧФ РФ (99011, м. Севастополь, вул. Мічуріна, 1 – А, р/р 26007302431 в УСБ м. Севастополя, МФО 324195, ідентифікаційний код 25139472) 1271,34 грн. –безпідставно отримане, державне мито в сумі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 7,98 грн.

3. В частині спонукання здійснити юридичні дії по зворотній передачі орендованого кафе “Галс” шляхом оформлення документів, передбачених для оформлення повернення раніше орендованого майна гл. 8 договору оренди № 1 від 01.06.1999  відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                 Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено відповідно до вимог

ст. 84 Господарського процесуального кодексу України

і підписано 09.10.2006 року