Постанова

від 09.11.2011 по справі 2а-8665/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 листопада 2011 р.                                                                                    № 2а-8665/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді  Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кавки Н.І.

та представника позивача Думич Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в особі виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду, до приватного підприємства «Ізо-Тех-2»про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням в сумі 6 532,70 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Львівське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду звернулося до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ПП «Ізо-Тех-2»заборгованість в сумі 6 532,70 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач є страхувальником, який взятий на облік в робочих органах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а отже зобов’язаний сплачувати до Фонду страхові внески та подавати встановлену звітність. Так, за результатами перевірки, проведеної 29.03.2011 р. виявлено, що відповідачем несплачена заборгованість перед Фондом за період з 01.01.2008 р. по 01.01.2011 р. в сумі 6 532,70 грн., що є порушенням вимог Закон України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Також при стягненні заборгованості позивач керується Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

В подальшому позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в частині суми боргу та просив стягнути з ПП «Ізо-Тех-2»7 316,62 грн. Збільшення суми заборгованості пояснив тим, що рішення № 6 від 29.06.2011 р. про застосування фінансових санкцій на суму 783,92 грн., отримане відповідачем, не скасоване, а сума попереднього боргу 6 532,70 грн. не сплачена (6 532,70 грн. + 783,92 грн. = 7 316,62 грн.). Просив позов задовольнити.

Відповідач подав заперечення по суті позовних вимог та просив в позові відмовити. Вважає, що заборгованість визначена неправомірно, оскільки при її нарахуванні Фонд керувався Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»в редакції від 01.01.2011 р., а не в редакції чинній до 01.01.2011 р. Також вважає неправомірним застосування в даному випадку абз. 6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», так як, на його думку, мало застосовуватись законодавство, яке діяло з 01.01.2011 р., а закони зворотної дії в часі не мають. Наголошує на тому, що при перевірці не взято до уваги ряд обставин, зокрема, те, що відповідач є платником єдиного внеску, не взято до уваги первинні бухгалтерські документи, перебування бухгалтера у тимчасових відпустках.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив.

ПП «Ізо-Тех-2»15.03.2006 р. взято на облік як страхувальник Шевченківською районною виконавчою дирекцією Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Страхувальнику присвоєно реєстраційний № 460050004262, що підтверджується карткою страхувальника.

29.03.2011 р. Фондом було проведено перевірку ПП «Ізо-Тех-2»з питань правильності нарахування, сплати, обліку та використання коштів Фонду соціального страхування за період з 01.01.2008 р. по 01.01.2011 р. , про що складено акт № 164. Перевіркою встановлено порушення п.2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», абз.4 п. 1 ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування», абз.2 п. 6 Порядку обчислення середньої плати (доходу), розрахунку витрат за загальнообов’язковим державним соціальним страхування.

За результатами перевірки, керуючись ст. 30 Закон України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», винесено рішення № 641 від 22.04.2011 р. про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, яким  донараховано страхових внесків 40 грн., не прийняті до зарахування витрати 1 661,80 грн., накладено штраф за порушення порядку використання страхових коштів 830 грн., штраф за неповну сплату страхових внесків 4 000 грн. Всього 6 532,70 грн.

Страхувальник оскаржив рішення № 641 від 22.04.2011 р. до Фонду, проте скарга була залишена без задоволення, а рішення без змін.

Рішенням Фонду № 6  від 29.06.2011 р. до ПП «Ізо-Тех-2»застосовано фінансові санкції в сумі 783,92 грн. за не повернення страхових внесків в сумі 6 532,70 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком фінансових санкцій від 29.06.2011 р. кошти в сумі 6 532,70 грн. не сплачені в 10-денний термін з дня отримання. Кількість днів прострочення становить 20 днів.  Відповідно до ст. 30 Закону № 2240 накладено штраф в розмірі 10 %, що становить 653,27 грн., та нараховано пеню 0,1% за кожен день прострочення, що становить 130,65 грн. Всього 7 317,62 грн.

ПП «Ізо-Тех-2»звертався з позовом до суду та просив скасувати рішення № 641 від 22.04.2011 р. та № 6 від 29.06.2011 р., однак спір судом по суті не розглядався, з причин пропуску звернення до суду.

Згідно звіту по формі Ф4-ФССзТВП за І півріччя 2011 р. (р.22) сума заборгованості в ньому відображена. Однак суму заборгованості страхувальник заперечує, правомірність визначення та стягнення якої є предметом судового розгляду.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України від 18.01.2001р. № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

До Закону України  від 18.01.2001р. № 2240-III, порушення якого встановлено Фондом,  були внесені зміни, та з 01 січня 2011 року цей закон діє в новій редакції. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона  починається  з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99).  

У ч. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Спірні правовідносини виникли до 01.01.2011 року, оскільки перевіркою охоплено період з 01.01.2008 р. по 01.01.2011 р., а тому положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»застосовуються Судом при вирішенні спору в редакції, що діяла до 01.01.2011 р.

З цих підстав суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що Фондом необґрунтовано застосовано положення даного Закону в редакції що діяла до 01.01.2011 р.

Згідно із ст.9 Закону № 2240-III Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.

Згідно ст. 22 Закону України №2240 платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхувальники - юридичні та фізичні особи, які взяті на облік в робочих органах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Пунктом 2 частини 2 статті 27 Закону України  № 2240-ІП страхувальник зобов'язаний нарахувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Підприємства, установи, організації - роботодавці, які використовують працю найманих працівників та зареєстровані або взяті на облік в органах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як страхувальники, зобов'язані сплачувати до Фонду страхові внески у порядку, визначеному ст.ст. 21, 23 Закону України № 2240 та розмірах, визначених Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»від 11.01.2001р. № 2213 та своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність.

Страхувальники сплачують до Фонду різницю між нарахованими страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період  (ч.1 ст. 23).

Страхувальники, інші отримувачі коштів Фонду зобов'язані у десятиденний строк після отримання рішення органу Фонду про повернення коштів перерахувати страхові кошти, використані з порушенням встановленого порядку використання, а також фінансові санкції, визначені у статті 30 цього Закону (ч.1 ст. 22 Закону України № 2240).

Статтею 28 Закону передбачено, що страховик має, зокрема, право здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників; накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 30 (в редакції до 01.01.2011 р.) страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, під час перевірки виявлено що у вересні 2008 р. на підприємстві працювало двоє найманих працівників на підставі укладених трудових договорів, заробітна плата складала 4000 грн.

Так, керуючись ст. 28, 30 зазначеного Закону Фондом нараховано 100%  штрафу в розмірі прихованої (заниженої суми заробітної плати) на яку повинні бути нараховані страхові внески, тобто 4000 грн. та донараховано страхові внески в розмірі 40 грн.

При перерахуванні допомоги по вагітності та пологах, листках непрацездатності працівнику ОСОБА_3, підприємством не було враховано розмір середньої заробітної плати за серпень 2010 р., а розрахунок проведено з фактичного заробітку. Фактично нарахована допомога мала становити не 10 768,80 грн., а  9107,00 грн. Таким чином, по заліку не приймається 1 661,80 грн. та накладено штраф за витрачання страхових коштів в розмірі 50%, тобто 830 грн.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували фактичні обставини за яких виявлено порушення, а тому Фондом правомірно застосовано відповідальність, передбачену ст. 28, 30 Закону України № 2240.

Щодо тверджень відповідача на те,  ПП «Ізо-тех-2»є платником єдиного податку, а Фондом, не взято це до уваги, то суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на таке.

Механізм справляння щодо сплати внесків на загальнообов’язкове держане соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням,  встановлені Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», яким, як і Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цих внесків для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перебувають на спрощеній системі оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що даний вид страхових внесків не входить до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановленні пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове держане соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

За таких обставин Суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд –

п о с т а н о в и в :

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Ізо-тех 2»(ЄДРПОУ 34260380, 79068, м. Львів, вул. Льняна, буд. 9, кв. 15) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в особі виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду (ЄДРПОУ 25249982, 79005, м. Львів, пр. Шевченка, 7) заборгованість за страховими внесками на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасової втратою працездатності в розмірі 7 316 (сім тисяч триста шістнадцять) гривень 62 (шістдесят дві) копійки.

3. Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 листопада  2011 року.

         Суддя                                                                                                                        Сакалош В.М.