Рішення

від 29.05.2008 по справі 17/72-1391

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2008 р.

Справа № 17/72-1391

Господарський суд Тернопільської

області

у складі   судді Андрусик

Н.О.            

Розглянув справу

За позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю “Телком”, м. Тернопіль

за участю представників сторін:  

позивача:  ОСОБА_2., адвокат, довіреність  серії ВКК №054539  від 21.04.08 р.;

відповідача:  не з'явився.

В розпочатому судовому засіданні

представнику позивача роз'яснено належні йому процесуальні права та обов'язки,

передбачені ст.ст. 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК

України фіксація  судового процесу

технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного письмового

клопотання сторін.

Позивач -

Суб'єкт підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.

Тернопіль звернувся до господарського суду 04.04.08р.  з позовом до відповідача - Товариства з

обмеженою відповідальністю “Телком”, м. Тернопіль, про стягнення 9844,00 грн.

боргу за виконані роботи по виготовленню світлової вивіски, 3977,96 грн.

інфляційних втрат, 672,36 грн. трьох відсотків та 1300,00 грн. витрат по оплаті

юридичних послуг, в загальній сумі 15794,32 грн.

Позов обґрунтовується копією

свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи; копією акту здачі прийому виконаних робіт від

29.07.05р.; актом звірки взаєморозрахунків станом на 26.10.05р., підписаним

підприємцем ОСОБА_1. та директором ТОВ “Телком”; копією претензії № 15 від

01.11.05р.; розрахунком суми заборгованості; іншими матеріалами.

Судове засідання, призначене вперше

на 22.04.08р. відкладалося на 22.05.08р. та на 29.05.2008р. в порядку ст. 77

ГПК України у зв'язку з неявкою відповідача та у зв'язку з необхідністю

витребування додаткових документів.

Представник позивача позовні вимоги

підтримав повністю.

Відповідач обґрунтованого

та документально підтвердженого відзиву на позов, інших додатково витребуваних

письмових документів не подав. Представник відповідача в судові засідання не

з'явився, хоча про час, дату та місце слухань справи був повідомлений належним

чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення №1744462,

№1601173 та б/н). Причин неявки в судові засідання не повідомив.

Справа розглядається за наявними у

ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи,

оцінивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши доводи представника

позивача, господарський суд встановив таке.

У липні 2005 року на підставі усної

домовленості сторони домовились про виготовлення для відповідача світлової

вивіски для магазину мобільного зв'язку. Договору підряду в письмовій формі

укладено не було.

29 липня 2005 року суб'єкт

підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у відповідності до

акту здачі прийому виконаних робіт б/н від 29.07.2005р. здав, а Товариство з

обмеженою відповідальністю “Телком” в особі директора Голечика В.В. прийняло

роботи по виготовленню світлової вивіски, розміром 7,4мх1м, вартістю 10 344

грн. в тому числі ПДВ -1716,85 грн., про що свідчать підписи представників

сторін на акті, котрі скріплені печатками. Претензій до виконавця у Замовника

не було, про що свідчить п. 4 акту приймання виконаних робіт.

За загальними положеннями

цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею

11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами

виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини,

інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також

дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 Господарського

кодексу України.

Як зазначено в акті від

29.07.2005р., ТОВ „Телком”, від імені якого акт підписано директором Голечиком

В.В., виступає Замовником, а СПД-ФО ОСОБА_1, який особисто підписав акт -

Виконавцем. Оригінал акту оглянуто в судовому засіданні, його належним чином

засвідчена копії долучена до матеріалів справи. Даним актом підтверджується

факт виконання підприємцем робіт в повному обсязі і те, що якість даних робіт

відповідає умовам клієнта.

З цього випливає, що між сторонами

у даній справі склалися правовідносини з приводу виконання позивачем на

замовлення відповідача підрядних робіт по виготовленню світлової вивіски, які

носять зобов'язальний характер.

Правовідносини з підряду

регулюються нормами статті 837 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня

2003 року, згідно якої за договором підряду одна сторона (підрядник)

зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони

(замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до частини 1 статті

853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану

підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених

у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про

них підрядникові.

Глава 61 Цивільного кодексу

України, яка містить положення про підряд, не встановлює обов'язкового

додержання письмової форми при укладенні договору підряду.

За змістом ч. 2 ст. 205 Цивільного

кодексу України угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається

також укладеною, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання

відповідних правових наслідків (усна угода).

Таким чином, підписавши акт

виконаних робіт від 29.07.2005 р., відповідач у справі визнав факт виконання

позивачем робіт на суму  10 344 грн.

Обов'язок же оплати цих робіт

замовником, тобто Товариством випливає із змісту загальних положень про

зобов'язання цивільного законодавства та Господарського кодексу України від

16.01.2003р., який також застосовується до спірних правовідносин.

В силу зобов'язання одна особа

(боржник) зобов'язана  вчинити на користь

іншої особи  (кредитора)  певну 

дію,  як-то:  передати майно, виконати роботу, сплатити

гроші та інше або утриматися  від певної

дії, а кредитор має право вимагати від 

боржника  виконання його обов'язку

(ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.173 Господарського кодексу

України).

Відповідно до статті 526 Цивільного

кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,

інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог

-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

Згідно частини 2 ст. 193 ГК

України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного

виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення

загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 Цивільного кодексу

України визначено, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або

визначений  моментом витребування,

кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який

час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня

пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає

із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Направлена на адресу відповідача

претензія № 15 від 01.11.2005р. (отримана відповідачем 13.11.2005р.) з вимогою

оплатити вартість виконаних робіт в сумі 9 844,00 грн. Товариством залишена без

відповіді та задоволення.

Товариство з обмеженою

відповідальністю “Телком”, м. Тернопіль своїх зобов'язань по оплаті вартості

виконаних підрядних робіт не виконало в повному обсязі, оплативши роботи лише

частково 31 серпня 2005 року в сумі 500 гривень, що підтверджується банківською

випискою Філії «Тернопільське центральне відділення Промінвестбанк», у зв'язку

з чим станом на 01.03.2008р. за відповідачем рахується заборгованість в розмірі

9844,00 грн.

У відповідності з пунктом 4 частини

третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач будь-яких

доказів наявності недоліків з приводу 

виконаної роботи позивачем у справі суду не надав, як і не надав доказів

оплати вартості виконаних робіт в добровільному порядку, навпаки підтвердив

факт заборгованості в заявленому розмірі шляхом підписання акту звірки

взаєморозрахунків станом на 26.10.2005р., тому суд вважає позовні вимоги про

стягнення 9 844,00 грн. заборгованості обґрунтованими, документально

підтвердженими, відтак, такими, що підлягають до задоволення.

У зв'язку з тим, що грошові

зобов'язання відповідачем в повній мірі не виконано, тому правомірними є

вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право

позивачу вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням 3% річних та

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оцінивши подані розрахунки

відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд вважає, що вимоги в частині

стягнення трьох відсотків річних у розмірі 672,36 грн., нарахованих за період з

21.11.2005 р. по 01.03.2008 р. (831 день) підлягають до задоволення як такі, що

відповідають закону, встановленим судом обставинам справи та підтверджуються

поданим розрахунком.

Оцінюючи вимоги позивача в частині

стягнення 3977,96 грн. інфляційних нарахувань за період з листопада 2005 р. по

лютий 2008 р. включно, то суд вважає, що такі підлягають до задоволення

за період з грудня 2005р. по лютий 2008р., оскільки право на оплату згідно

виставленої претензії у позивача виникло 21.11.2005 р., а інфляційні

нарахування проводяться згідно чинного законодавства помісячно, тому  лише у грудні 2005 року позивач вправі

нараховувати збитки від інфляції. У зв”язку з цим, сума інфляційних втрат буде

становити 3816,56 грн.

Крім того, суд вважає правомірними

та такими, що ґрунтуються на положеннях статті 44, ч. 5 ст. 49 ГПК України

вимоги про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 1 300,00 грн.,

понесених за надання юридичних послуг адвокатом.

Так, статтею 59 Конституції України

гарантується можливість отримання правової допомоги, що пов'язується з вільним

вибором “захи сника своїх прав”. Відповідно до статей 44, 49 Господарського

процесуаль ного кодексу України до складу судових витрат у господарсь кому

судочинстві можуть включатися витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний

статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”,

зокре ма ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю

та прийняв Присягу адвоката України.

Стаття 44 Господарського

процесуального кодексу України передбачає відшкодування позивачу сум, в якості

судових витрат, які були сплачені ним за отримання послуг адвоката.

З матеріалів справи випливає, що

правова допомога позивачу у даній справі надавалася адвокатом ОСОБА_2(свідоцтво

про право заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1р.) на виконання умов

договору „Про надання юридичних послуг” від 05.03.2008р.

Квитанцією до прибуткового касового

ордера №4 від 05.03.2008р. підтверджується факт сплати адвокатських послуг в

розмірі 1300,00 грн., які перераховано адвокату ОСОБА_2.  на виконання п.4.1. договору „Про надання

юридичних послуг” від 05.03.2008р., тому оцінивши представлені докази в їх

сукупності, розмір понесених витрат, який є співрозмірним із ціною позову, суд

відносить дані витрати до складу судових витрат, котрі підлягають відшкодуванню

з Товариства з обмеженою відповідальністю “Телком”, м. Тернопіль.

За таких обставин справи, позовні

вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 15 632,92 грн., з яких: 9

844,00 грн. основного боргу, 3 816,56 грн. інфляційних нарахувань, 672,36 грн.

-3% річних та 1 300,00 грн. витрат по оплаті юридичних послуг.

Згідно ст. 49 ГПК України державне

мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 29.05.2008 р.

за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину

рішення суду відповідно до  ст. 85 ГПК

України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.

59, 124 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про судоустрій України»,

ст.ст. 11, 15, 16, 205, 509, 526, 530, 625, 837, 853 ЦК України, ст. 173, 174,

193 ГК України, ст.ст. 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811,

82, 84, 85, 116, 117 ГПК України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. 

Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з

обмеженою відповідальністю “Телком”, м. Тернопіль, вул. Замкова, 16/47,

ідентифікаційний код 31195822 -9 844,00 грн. основного боргу, 3 816,56 грн.

інфляційних втрат, 672,36 грн. - 3% річних, 1300,00 грн. витрат по оплаті

юридичних послуг та 273,12 грн. судових витрат на користь Суб'єкта

підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

3. В іншій частині позовних вимог

-відмовити.

Наказ видати після набрання

рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало

законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор -

апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання)

„_04_”_червня__2008 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                         

Н.О. Андрусик