Постанова

від 24.11.2011 по справі 2а-12907/11/0170/1

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2011 р.  

Справа №2а-12907/11/0170/1

   Окружний адміністративний суд Автономної РеспублікиКрим у складі головуючої судді  Трещової О.Р., при секретарі Веретенникової Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим          

до  Закритого акціонерного товариства «Алмигор»              

про припинення юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулась з позовом Державна податкова інспекція в м. Алушті АР Крим про припинення юридичної особи Закритого акціонерного товариства «Алмигор» (далі –ЗАТ "Алмигор"), зареєстрованого рішенням Виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 21.09.2000 року, ідентифікаційний код 31050219 .

У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином,  клопотання про розгляд справи за його відсутності, заперечень на позов, будь – яких доказів до суду не надав.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю сторін за  наявними в ній матеріалами.

Дослідивши в судовому засіданні всі матеріали справи, оцінив наявні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 55  Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми  зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Статтею 58 ГК України передбачено, що суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установлено законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Порядок та підстави реєстрації, припинення реєстрації визначаються Законом України  від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до частини 1 статті 4 даного Закону державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Судом встановлено, що 21.09.2000 року Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради ЗАТ "Алмигор" зареєстровано у якості юридичної особи, та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 31050219, про що свідчить  довідка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи та затверджений Рішенням учасників протокол №1 від 20 січня 2000 року.

Згідно довідки Державної податкової адміністрації в м. Алушті за № 564 від 27.09.2000 року ЗАТ «Алмигор» знаходиться на податковому обліку з 27.09.2000 року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язаний виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності та на нього розповсюджується дія  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"  від 15.05.2003, № 755-IV, у тому числі в частині перереєстрації та припинення реєстрації.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Вивчивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши законодавство, що діяло на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та на момент винесення судового рішення, суд встановив наступне.

Здійснюючі   господарську діяльність юридичні особи – платники податків відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року (який діяв на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу  та втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI)  платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових  платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до  пп. “а”, “б”, “в”п. 4.1.4. статті 4  Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181- III (що діяв на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI)  податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю – протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця; календарному кварталу або календарному півріччю – протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя),  календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року та ін.

Суд підкреслює, що на час прийняття судового рішення по справі Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000  № 2181-III втратив чинність. Правові норми, що регулюють спірні правовідносини, знайшли своє відображення у Податковому кодексі України  № 2755 від 02.12.2010 року, що набрав законної сили з 01.01.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає,  що відповідач,  являючись суб’єктом господарювання, зареєстрованим в установленому законом порядку у якості платника податків, зобов’язаний подавати декларації з податків щомісячно, щоквартально та щорічно.

Судом встановлено, що згідно довідки за № 2661/10/15 від 12.05.2011 року   ЗАТ «Алмигор» не надає податкову звітність  більше року. Згідно довідки встановлено, що остання податкова звітність надавалася відповідачем за 2009 рік.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

Відповідно до довідки ДПІ в м. Алушта АР Крим за № 5372/10/19-27 від 13.10.2011 року  ЗАТ «Алмигор» станом на 10.10.2011 рік не має  заборгованості перед бюджетом.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач під час здійснення господарської діяльності не виконав вимог ст. 67 Конституції України, п. 16.4 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 22.05.1997 року № 283/97, пунктів 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року,  п.п. “а”, “б”, “в”п. 4.1.4. статті 4  Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (Закони України “Про систему оподаткування № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року,  "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181- III діялина час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та втратили чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI).

Згідно п.п. 20.1.12 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатись до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця про визнання недійсними установчих  (засновницьких) документів суб’єктів господарювання.

Статтею 11 Закону України “Про систему оподаткування” № 1251 від 25.06.1991 року, що діяв на час реєстрації фізичної особи-підприємця у якості платника податків, передбачена відповідальність платників податків і зборів (обов’язкових платежів) за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Згідно з п.п. 47.1.1 ст. 47 ПК України юридичні особи несуть відповідальність в тому числі за неподання податкової звітності контролюючим органам у випадках, передбачених законом.

Статтею 111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи державної податкової служби, встановлені наступні види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна.

Проаналізувавши ці поняття, суд дійшов висновку., що припинення юридичної особи є одним з різновидів адміністративної відповідальності юридичної особи відповідно до діючого законодавства України.

Таким чином, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з позовами про припинення юридичної особи.

Відповідно до частини другої ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-IV (далі - Закон) підставою для постановляння судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Приймаючи до уваги, що ЗАТ «Алмигор» з 2010 року декларацій, документів фінансової звітності до органів державної податкової служби не надає, у суду є підстави для припинення юридичної особи та в цій частині позов підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 33 Закону  України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 року № 755-IV встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до частини першої ст. 105 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону  України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 року № 755-IV суд, який постановив рішення про припинення юридичної особи в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору  за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, і відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

 2.          Припинити юридичну особу – Закрите акціонерне товариство «Алмигор», ідентифікаційний код 31050219, зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 21.09.2000 року, юридична адреса: 98521, Канака, с. Прівітне, м. Алушта, АРК .

 3.          Копію постанови в  день набрання нею законної сили направити державному реєстратору  за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності юридичної особи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Трещова О.Р.