Постанова

від 01.11.2011 по справі 2а-6232/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Миколаївський окружний адміністративний суд  

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

   м. Миколаїв.  

 01.11.2011 р.                                                10:51                              Справа № 2а-6232/11/1470  

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "ЮГцемент", вул.Промислова 9, смт.Ольшанське, Миколаївський район, Миколаївська область, 57113;

до

Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві, вул.Чкалова 20, м.Миколаїв, 54017;

треті особи

ТОВ "Адекс - Пром", вул. Артилерійська 18, м.Миколаїв, 54030;

про

скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.11р. №0000363600 та №0000373600;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №21/01-11 від 21.01.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1330/9/10-021 від 08.08.11р.;

від третьої особи: не з'явився,

Публічним акціонерним товариством "ЮГцемент" пред’явлено позов до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві №0000363600 від 08.04.11р. та №0000373600 від 08.04.11р.

Ухвалою суду від 15.09.11р., за клопотанням позивача, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача було залучено ТОВ "Адекс - Пром" (код ЄДРПОУ 36954848).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових пояснень та наданих доказів (а.с.3-9).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкові повідомлення-рішення №0000363600 від 08.04.11р. та №0000373600 від 08.04.11р. прийняті у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с.41-42).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -

встановив:

В період з 21.03.11р. по 22.03.11р. відповідачем було проведено перевірку позивача, за результатами якої було складено акт №305/36/00293031 від 22.03.11р. про результати документальної невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства “ЮГцемент” (код за ЄДРПОУ 00293031) з питань правильності обчислення ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Адекс - Пром" (код ЄДРПОУ 36954848) за грудень 2010р., січень 2011р. (а.с.17-40).

Як зазначено у висновках Акта перевірки (а.с.40), Позивач порушив:

1. пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4. пп.7.5.1 п.7.5, пп. “а”, “б” пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, що діяв протягом періоду, за який проводиться перевірка, та п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-УІ, пп.5.12.2, 5.12.3, 5.12.4 п.5 Порядку заповнення декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08р. №159), в результаті чого позивачем занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010р. на суму 832грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2011р. на суму 818грн.;

2. ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах. здійснених ТОВ “АДЕКС-ПРОМ” при придбанні та продажу товарів.

08 квітня 2011 року на підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000363600 та №0000373600 (а.с.41-42).

Скарги позивача направлені до відповідача, ДПА у Миколаївській області та до ДПА України буди залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення–рішення без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Згідно із положеннями ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до положень п.1.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом пп.7.4.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з положень пп.7.4.5 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

При цьому, згідно п.198.1 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

У свою чергу, згідно ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У податковому обліку Позивача операції з взаємовідносин з ТОВ “АДЕКС-ПРОМ” підтверджені наступними первинними документами, які були досліджені у судовому засіданні:

- рахунок-фактура №СФ-0001944 від 14.12.10р. (а.с.11);

- видаткова накладна №РН-0001944 від 14.12.10р. (а.с.13);

- податкова накладна №1944 від 14.12.10р. (а.с.15);

- рахунок-фактура №СФ-0002028 від 23.12.10р. (а.с.12);

- видаткова накладна №РН-0002028 від 23.12.10р. (а.с.14);

- податкова накладна №2028 від 23.12.10р. (а.с.16);

- акти приймання матеріальних цінностей, звіти про рух товарів по складах, акти на списання матеріалів, заяви на використання матеріалів тощо (а.с.76-206).

Виходячи з аналізу наданих позивачем документів суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений належним чином оформленими податковими накладними. Будь-яких зауважень щодо їх наявності та оформлення акт перевірки не містить. Товари були придбані позивачем з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Сума, що підлягала сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначалася як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Доказів порушення вимог цих норм податкового законодавства акт перевірки не містить.

Відповідно до акту перевірки, товарність операцій перевіркою не досліджувалась й тому не ставиться судом під сумнів.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід було встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Позивач має усі документи, що підтверджують здійснення ним господарських операцій у перевіреному періоді. Зазначені документи у повному обсязі надавалися перевіряючим під час проведення перевірки на надані суду (а.с.76-206).

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки), зазначене є порушенням п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, податковим органом не доведено, що укладені між позивачем та його постачальником (ТОВ “АДЕКС-ПРОМ”) правочини є нікчемним, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Тільки у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За нормами ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦКУ. Належних доказів нікчемності правочинів відповідачем суду не надано.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуємі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятих рішень. У зв’язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача –такими, що підлягають судовому захисту.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 ВС України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини”№3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві №0000363600 від 08.04.11р. та №0000373600 від 08.04.11р.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "ЮГцемент" суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                    Зіньковський О.А.

постанова складена у повному обсязі

та підписана 04.11.2011р.