Постанова

від 08.08.2008 по справі 12798-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12798-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.08.2008Справа №2-16/12798-2007А

За адміністративним позовом - ДПІ у м. Сімферополь (95053, м. Сімферополь, вул.. м. Залки, 1/9)

До відповідачів –  1) Приватного підприємства «АВЗ-Крим» (95017, м. Сімферополь, вул.. 60-років Жовтня, 8, кв. 127, ЄДРПОУ 33187588)  2)  ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД»  (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 54, кв. 102, ЄДРПОУ 33439739)

Про визнання недійсною угоди та стягнення 1281879,96 грн.

                                                                                                              Суддя В.А.Омельченко

                                                                         Секретар судового засідання  Хлебнікова Н.С.   

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Шаравіна А.М., довіреність № 46/100  від 25.05.07,  гол. держ. под. інспектор; позивач, Макієнко Н.Ю., довіреність № 31/10-0  від 16.05.07,  заст. нач. відділу

Від відповідачів:  1)  не з'явився (клопотання); 2) не з'явився;

Суть спору -  Позивач – ДПІ у  м. Сімферополь   звернувся до Господарського суду АРК  з  адміністративним позовом до відповідачів ПП «АВЗ-Крим», м. Сімферополь та ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» м. Київ  про  визнання недійсними господарських зобов'язань між ПП «АВЗ-Крим» та ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» по договорам та  податковим накладним (Договори за №1 від 01.04.2005р., №01 від 09.01.2006р., №02 від 31.01.2006р., накладна№27, та податкова накладна б/н від 07.02.05р., накладною №67 та податковою накладною №67 від 02.05.2005,  акт   виконаних   робіт  №2   та  податкова   накладна №46   від   31.05.2005,   акт виконаних робіт №1, та податкова накладна №44 від 30.05.2005, акт виконаних робіт №3 та податкова накладна №51 від 30.06.2005, акт виконаних робіт №4 та податкова накладна №72 від 29.07.2005, накладна б/н від 19.10.05р. та податкова накладна №191  від  19.10.2005, накладна б/н від 01.12.05р., та податкова накладна №219 від 01.12.2005,   накладна №4., та податкова накладна №4 від 09.01.2006, накладна №15 та податкова накладна №19 від 01.02.2006.  акт виконаних: робіт №01  та податкова накладна №22  від  15.02.2006, акт виконаних робіт №02, та податковою накладною №25,  №24 від 27.02.2006, накладною №79,  податковою накладною №79 від 01.03.2006, накладна №89 та податкова накладна №89 від 03.04.2006, накладна №15 та податкова накладна №19 від 01.05.2006); стягнення  з ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» на користь ПП  «АВЗ-Крим» 1281879,96 грн., отриманих на виконання спірних угод, а також стягнення з ПП «АВЗ-Крим» у державний бюджет  вартість отриманих за спірними угодами послуг та товарів у сумі 1281879,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07.07.2006р. у справі № 2-а-468/2006р., яке набрало законної сили, скасовано державну реєстрацію ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД”, визнано недійсним з моменту державної реєстрації Статут ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” (з 25.02.2005р.), свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” № 36107898 з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість  - з 25.02.2005р. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” анульовано актом від 04.10.2006р. № 162.

Вказаним рішенням встановлено, що це товариство було зареєстровано на підставну особу, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність та до діяльності товариства відношення не мала.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що господарські зобов'язання, які мало це товариство з ПП „АВЗ-Крим”, на підставі ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України підлягають визнанню недійсними як такі, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки за умислом ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” вони вчинені з метою приховування доходів ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” від оподаткування.

Крім того, посилаючись на ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, позивач просить суд застосувати наслідки недійсності спірного правочину.

Відповідач – ПП „АВЗ-Крим” проти позову заперечував, письмових заперечень на позов не надав.

Відповідач – ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” у судові засідання не з'являвся, поштові відправлення повернуті суду з відміткою пошти, що за вказаною адресою відповідного підприємства немає.

Також,  позивачем  було дано оголошення до  газети «Урядовий кур'єр» № 42 від 04.03.2008 р. про виклик відповідачів у судове засідання, у зв'язку з чим, відповідачі є належним чином повідомлені про день та час слухання справи.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Слухання справи відкладалось та в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 150 КАС України.

Після вияснення усіх обставин справи та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почались у судовому засіданні, що відбулося 08.08.2008 року.

Після закінчення дебатів сторін, суд виходив для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, а також заслухавши  представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.04-16.05.2007р. ДПІ в м. Сімферополі проведена виїзна планова перевірка Приватного підприємства „АВЗ-Крим” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.11.2004р. по 31.12.2006р., під час якої було встановлено факти проведення ним господарських операцій з суб'єктом господарювання – ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД”, установчі документи якого, а також свідоцтво про державну реєстрацію, угоди та первинні документи з 25.02.2005р. визнано недійсними рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07.07.2006р. у справі № 2-а-468/2006р., яке набрало законної сили (акт перевірки № 2972/23-7/33187588 від 21.05.2007р.).

Так, перевіркою було встановлено, що між  ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” (Виконавець) та ПП „АВЗ-Крим” (Замовник) були укладені: договір № 1 від 01.04.2005р. про надання послуг по передпродажній підготовці та упаковці товару на території АРК, № 01 від 09.01.2006р. про виконання робіт з ремонту електродвигунів та № 02 від 31.01.2006р. про надання послуг по передпродажній підготовці та упаковці товару на території АРК.

Виконання вказаних договорів на загальну суму 1 281 879,96грн., в тому числі ПДВ – 213 646,66грн., підтверджується відповідними накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи.

Кошти в розмірі 1 281 879,96грн., в оплату поставленого товару, а також наданих послуг та виконаних робіт, були перераховані Приватним підприємством „АВЗ-Крим”  ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” зі свого розрахункового рахунку, що підтверджується ДПІ у м. Сімферополі (а.с. 120).

Вказані витрати ПП „АВЗ-Крим”  віднесло до складу валових витрат, а на підставі отриманих від ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” податкових накладних, у відповідних податкових періодах віднесло до податкового кредиту сплачений при цьому ПДВ.

Відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Ст. 207 Господарського кодексу України визначає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07.07.2006р. у справі № 2-а-468/2006р., яке набрало законної сили, скасовано державну реєстрацію ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД”, визнано недійсним з моменту державної реєстрації Статут ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” (з 25.02.2005р.), свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” № 36107898 з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість  - з 25.02.2005р. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” анульовано актом від 04.10.2006р. № 162.

При цьому, як вбачається з даного рішення, ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” зареєстровано на підставну особу, яка участі в діяльності підприємства не приймала.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що факт підписання спірних угод та документів директором ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” Пащенко Ю.А., в той час коли, як встановлено  рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07.07.2006р. у справі № 2-а-468/2006р., засновник товариства Слюсаренко О.С. до діяльності підприємства не має жодного відношення, в органі податкової служби підприємство не реєстрував та зовсім не мав наміру займатися підприємницькою діяльністю, свідчить про те, що зазначена як директор ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” особа - Пащенко Ю.А. усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність укладених угод та їх суперечність інтересам держави та суспільства. При цьому суд виходить з наступного.

Матеріали справи (договори, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, виписки з особового банківського рахунку) свідчать про те, що спірні угоди були фактично виконані, товар та послуги фактично передані, а кошти отримані, що не заперечується ДПІ у м. Сімферополі по суті.

З витягу з ЄДРПОУ Головного управління статистики у м. Києві № 13-7898 від 17.12.2007р. слідує, що  станом на 17.12.2007р. ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” з ЄДРПОУ не виключено, а отже, його зобов'язання не припинені.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацю юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд вважає, що несплата однією із сторін спірних угод - ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” до бюджету ПДВ є підставою для збільшення відповідних податкових зобов'язань  цьому підприємству та стягнення їх у встановленому законом порядку, зокрема в процедурі ліквідації підприємства, а не визнання угоди недійсною.

Вказана позиція відображена також у Постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 14.02.2006р.

Отже, само по собі посилання позивача на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.07.2006р. у справі № 2-а-468/2006р. не є безспірним доказом того, що спірні угоди укладені сторонами з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Ст. 71 КАС України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Проте, позивач не надав суду доказів того, що ТОВ „Сервіс-Ком ЛТД” мало умисел на укладення угод, що суперечать інтересам держави та суспільства, що є підставою для відмови в позові як в частині визнання угод недійсними, так і в частині застосування наслідків визнання правочинів недійсними, передбачених ст. 208 ГК України.

Крім того, в силу ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру у обох сторін – у разі виконання зобов'язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави  все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій сторні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, передбачені ст. 208 ГК України санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства. Отже, ці санкції не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією із сторін правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими атами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Вказана позиція відображена у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 26.06.2007р. та від 25.09.2007р.

Так, товар та послуги за спірними угодами було поставлено та надано у лютому, травні, червні, липні, жовтні та грудні 2005р., а також січні, лютому, березні, квітні та травні 2006р., розрахунки також відбувались у цих періодах, а позов подано у вересні 2007р., отже з пропуском строку можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій.

Вищевикладене є підставою для відмови в позові.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 08.08.2008р.

Постанова складена у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України– 14.08.2008 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Постанова  може бути оскаржена  до Севастопольського апеляційного господарського суду через  господарський суд АР Крим шляхом  подачі заяви  про апеляційне оскарження постанови в  десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з  подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.

          Постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Омельченко В.А.