Постанова

від 12.08.2008 по справі 15983-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

15983-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.08.2008Справа №2-16/15983-2007А

За адміністративним позовом - Дочірнього підприємства «Привоз-Техслужба» (95003, м. Сімферополь, вул.. Київська, 144,  ЄДРПОУ 31951748, п/р 260095154 у КРД «Райффазен банк «Аваль», МФО 324021)

До відповідача –  ДПІ в м. Сімферополі (95053, м. Сімферополь, вул.. М. Залки, 1/9)

Про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суддя В.А.Омельченко

                                                                         Секретар судового засідання Хлебнікова Н.С.   

ПРЕДСТАВНИКИ:

Позивача: Кузнєцова О.М. -  предст., дов. б/н від 10.12.2007 р.; Орєхов В.О. – предст, дов. б/н від 10.12.2007 р.;

Відповідача: Калінін О. П., держ. под. інспектор, дов. № 59/100 від 14.04.2008 р.

Суть спору -  Позивач –  ДП «Привоз-Техслужба», м. Сімферополь звернувся до господарського суду АР Крим з  адміністративним позовом до відповідача  ДПІ в м. Сімферополі  про  визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0004202301/0 від 29.03.07 р. (№ 0004202301/1 від 01.06.07 р.,  № 0004202301/2 від 16.08.07 р.,  0004202301/3 від 29.10.07 р.);  № 000421230/0 від 29.03.07 р.; (№ 000421230/1  від 01.06.07 р.; № 000421230/2 від 16.08.07 р.; № 000421230/3 від 29.10.07 р.);  № 0013672301/2 від 16.08.07 р. та № 0001781701/0 від 30.03.07 р. (№ 0001781701/1 від 02.07.07 р., № 0001781701/2 від 14.08.07 р.).

Позивач у судовому засіданні, яке відбулося 10.12.2007 р., надав заяву про зміну (доповнення) позовних вимог, згідно якої  позивач просить визнати недійсним та скасувати ще й податкове повідомлення рішення № 0001781701/3 від 30.10.07 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняти з порушенням норм Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств»,  Інструкції «Про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 р. № 162/379,  Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і як наслідок повинні бути скасовані.  

Відповідач проти задоволення позову заперечує, та вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0004202301/0 від 29.03.2007 р.  № 0004202301/1 від 01.06.2007 р. № 0004202301/2 від 16.08.2007 р. № 0004202301/3 від 29.10.2007 р., № 000421230/0 від 29.03.2007 р., № 0004212301/1 від 01.06.07 р, № 000421230/2 від 16.08.2007 р., № 000421230/3 від 29.10.2007 р., № 0013672301/2 від 16.08.2007 р., № 0001781701/0 від 30.03.2007 р., № 0001781701/1 від 02.07.07 р., № 0001781701/2 від 14.08.2007 р., № 0001781701/3 від 30.10.2007 р. були прийняти у відповідності до вимог діючого законодавства України, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Ухвалою ГС АРК від 10.12.2007 р. провадження по справі було зупинено та призначено  судово – економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено ТОВ “Інститут обліку та аудиту” (м. Сімферополь, вул.. Б. Хмельницького, 18/5, оф. 7).

Ухвалою ГС РК від 16.06.2008 р. провадження по справі було поновлено та призначено до розгляду.

У судовому засіданні було оголошено перерву у порядку ст. 150 КАСУ, після закінчення якої слухання справи було продовжено.

Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почались у судовому засіданні, що відбулося 08.08.2008 року.

Після закінчення дебатів сторін, суд виходив для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, а також заслухавши  представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі була проведена планова виїзна документальна перевірка ДП «Привоз-Техслужба»  за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки  був складений акт № 1734/23-2/31951748 від 19.03.2007 року. Даний акт перевірки був покладений в основу податкових повідомлень-рішень: № 0004202301/0 від 29.03.2007 р., яким позивачу був нарахований податок на прибуток в розмірі 15352 грн. та застосовані штрафні санкції 7732,5 грн. за порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; № 000421230/0 від 29.03.2007 р., яким позивачу був нарахований збір за забруднення навколишнього  природного середовища в розмірі 293,92 грн. за основним платежем та 352,72 грн. штрафні санкції, за порушення п. 2, п.3, п. 4, п. 5.5, п. 6.1, п. 7.2 Інструкції Про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища» ; № 0001781701/0 від 30.03.2007 р. за порушення пп.. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»  на загальну суму 160,5 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями позивач спрямував на адресу відповідача апеляційну скаргу від 05.04.2007 р. Згідно отриманої відповіді відповідач залишив без задоволення апеляційну скаргу позивача, а податкові повідомлення-рішення без змін та спрямував до позивача нові податкові повідомлення-рішення № 0004202301/1 від 01.06.2007 р., № 0004212301/1 від 01.06.07 р., № 0001781701/1 від 02.07.07 р.

Керуючись ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем була направлена повторна апеляційна скарга до Державної податкової адміністрації АР Крим на прийняти податкові повідомлення-рішення.

13.08.2007 р. позивач одержав рішення ДПА в АР Крим  про результати розгляду повторної скарги згідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення  № 0004202301/0 від 29.03.2007 р.,  № 0004202301/1 від 01.06.2007 р.,  № 000421230/0 від 29.03.2007 р., № 0004212301/1 від 01.06.07 р. залишені без змін. При цьому ДПА в АР Крим збільшило суму збору за забруднення навколишнього  природного середовища на суму 293, 92 грн. та штрафних санкцій в розмірі 352,72 грн.

21.08.2007 року позивач направив скаргу на податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України.

Згідно отриманого рішення про результати розгляду повторної скарзі податкові повідомлення-рішення залишені без змін.  

Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

На думку відповідача в ході проведення перевірки було виявлено заниження валового доходу:

4 кв. 2004 р.- 12  304 г.;

1 кв. 2005 р. – 194 г.;

Півріччя 2005 р. – 1070 грн.;

9 місяців 2005 р. -   3  455 грн;

2005 р. – 3  210 грн;

1 кв. 2006 р. – 70 грн.;

Півріччя 2006 р. – 430 грн.

В період з 01.10.2003 р. по 30.09.2004 р. підприємство використовувало спрощену систему оподаткування. На момент переходу ДП «Привоз-Техслужба»  на загальну систему оподаткування у підприємства були товарно-матеріальні цінності, загальна вартість запасів на рахунку 20 склала на 01.04.2004 р. – 82  500 грн.

В обґрунтування свого висновку відповідач посилається на пункт 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, згідно до якого встановлений порядок податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, окрім тих які підлягають амортизації. Також передбачено, що в перерахунку беруть участь тільки ті матеріальні цінності, які входять до складу валових витрат. Якщо підприємство перейшло із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, то придбані товарно-матеріальні  цінності в період вживання спрощеної системи оподаткування, не беруть участь в розрахунку приросту (убутку).

В результаті невірного розрахунку приросту (убутку) підприємством занижені валові доходи на суму 32  783 грн. і завищені валові витрати на суму 36  000 грн.

Але, суд не може згодитися з таким висновком Державної податкової інспекції в м. Сімферополі на підставі наступного.

Спрощена система оподаткування введена Указом Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» (із змінами і доповненнями).  Даним Указом визначений порядок сплати податків, визначені податки і збори платником яких не є суб'єкт спрощеної системи оподаткування, визначений порядок переходу на систему оподаткування і порядок повернення на загальну систему оподаткування.

Спрощена система оподаткування, обліку і звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися нарівні з діючої системи оподаткування, обліку і звітності, передбаченої законодавством, по вибору суб'єкта малого підприємництва.

Відмова від вживання спрощеної системи оподаткування, обліку  звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування, суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного періоду (податкового) періоду (кварталу) у разі представлення відповідної заяви до органів податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

За результатами господарській діяльності за звітний період (квартал) суб'єкти малого підприємництва подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, у разі обрання ними єдиного податку по ставці 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення про сплату єдиного податку за звітний період з відміткою банку про зарахування засобів.

Нарівні з Указу  Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» існує і загальна система оподаткування, яка регулюється Законом України «Про систему оподаткування».

Законом України «Про систему оподаткування» встановлені  загальнодержавні і місцеві податки, також визначений порядок стягнення податків «ставки, механізм стягнення податків і зборів».

Зокрема до загальнодержавних податків і зборів (обов'язковим платежам) відноситься податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, які виплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Таким чином, на сьогоднішній день в Україні існують дві системи оподаткування.

Офіційні правила податкового обліку приросту (убутку) в 2004 році  не встановлені, тому при переході на загальну систему оподаткування слід керуватися нормами пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого: «платник податку веде податковий облік приросту (убули) балансової вартості товарів (окрім тих, що підлягають амортизації і цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (запасів) на складах, в незавершеному виробництві і залишках готової продукції, витрати на придбання і поліпшення яких  включаються до складу валових витрат відповідно до цього Закону (за винятком тих, які одержані безкоштовно).

Вартість запасів сплачених, але не одержаних (не оприбуткованих) платником податку – покупцем, в приріст запасів не включається.

Вартість запасів сплачених, але не відвантажених  (не знятих з обліку) платником податків – продавцем, в спад запасів не включається.

У випадку, якщо балансова вартість таких  запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок те ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податків в такому звітному періоді. У випадку, якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду менше їх балансовій вартості на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку в такому звітному періоді».

Враховуючи те, що згідно положенням Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт підприємницької діяльності може перейти на загальну систему оподаткування тільки у разі остаточної сплати єдиного податку, одержані підприємством  після переходу на загальну систему оподаткування доходи, відносяться до складу валових доходів відповідно до пункту 4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, одержаного (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, винятковій (морський) економічній зоні, так і за їх межами.

Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою прибутковістю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій по їх первинному випуску (розміщенню), операцій по їх кінцевому погашенню (ліквідації) і операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до Закону) (пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Статтею 3 вказаного Закону  визначений об'єкт оподаткування. Зокрема, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скорегованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно пункту 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно статтям 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються валові витрати виробництва і обігу – сума яких-небудь витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які будуть отримані таким платником податку для їх безпосереднього використовування у власній господарській діяльності.  

З вищенаведених норм виходить, що податок на прибуток обчислюється з бази оподаткування, яка виходить шляхом зменшення валових доходів на валові витрати, тобто законодавством визначено відповідність валових витрат одержаним валовим доходам. При придбанні матеріалів в період, коли підприємство було платником єдиного податку, матеріали до складу валових витрат не відносилися, при отриманні валового доходу по загальній системі оподаткування вказані матеріали для дотримання положення п. 3.1 ст. 3 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» можуть відноситися до складу валових витрат тільки із застосуванням п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, у висновку судово-бухгалтерської експертизи № 118  також зазначено, що  за період 4 кв. 2004 г. – 9 місяців 2006 року не донарахування з боку Позивача податку на прибуток не підтверджується документально.  

Таким чином, суд дійшов висновку, що правомірність донарахування податку на прибуток не була підтверджена відповідачем, у зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення № 0004202301/0 від 29.03.2007 р.  № 0004202301/1 від 01.06.2007 р. № 0004202301/2 від 16.08.2007 р. № 0004202301/3 від 29.10.2007 р.  прийняті з порушенням чинного податкового законодавства України.

При розгляді питання про правомірність донарахування податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2003 г.-2006 р. на загальну суму 8803 грн. суд вважає частково необґрунтованим.

Так, з акту виїзної планової документальної перевірки виходить, що відповідач за 4 квартал 2003 р. і 1-2 квартали не представляло звітів по збору за забруднення навколишнього природного середовища  в ГНИ в р. Сімферополі. Крім того, в 4 кварталі 2003 р., 2004 р., 2005 р., і 1-2 кварталах 2006 р. відповідач розміщував відходи IV класу небезпеки – малонебезпечні, а також відповідачем були занижені суми податкового зобов'язання в 2004 р. – 2005 р. у зв'язку з невірним вживанням  коефіцієнтів коректувань  за розміщення відходів 4 класи небезпеки – ТБО, і 1 класу небезпеки – люмінесцентні лампи.

Інструкція «Про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 р. № 162/379, регламентує єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору із забруднення навколишнього природного середовища, а також відповідальність платників за достовірність динних про об'єми викидів в атмосферне повітря  забруднюючих речовин, скидань забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщення відходів і за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Інструкції платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, які здійснюють  викиди і скидання забруднюючих речовин в оточуючу природне середовище, і розміщення відходів».

Відповідно до пункту 4 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого ухвалою КМУ від 01.03.1999 р. № 303, сума збору, яка платитися за розміщення відходів, нараховується платником збору самостійно на підставі затверджених лімітів, виходячи з об'ємів розміщення відходів, нормативів збору і корегуючих  коефіцієнтів.  

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР «відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, які утворюються в процесі людської діяльності і не можуть надалі використовуватися по місцю розташуванню або виявлення, і від яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації або знищення. Розміщення відходів – це збереження і поховання відходів в спеціально відведених місцях або об'єктах (до їх утилізації або знищення). Спеціально відведені місця або об'єкти – це місця або об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр і тому подібне), на використовування яких одержаний дозвіл спеціально уповноважених органів на знищення відходів або здійснення інших операцій з відходами».

Статтею 39 Закону України «Про відходи» передбачено, що за розміщення відходів з суб'єктів підприємницької діяльності стягується платня. Розмір платні встановлюється на підставі нормативів, які розраховуються на одиницю об'єму освічених відходів, залежно від рівня їх небезпеки і цінності території на якій вони розміщені.

Згідно пункту 8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого ухвалою КМУ від 01.03.1999 р. № 303 за понадлімітні об'єми скидань і розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності у платників збору, затверджених в установленому порядку лімітів скидань і розміщення відходів  збір стягається як за понадлімітні скидання і розміщення відходів відповідно до їх об'ємів.

У свою чергу пункт 2 вказаного Порядку говорить про те, що ліміт на утворення відходів це максимальний об'єм відходів, на який у власника відходів є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику. Ліміт на розміщення відходів – об'єм відходів, на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення. Понадлімітне розміщення відходів – виявлений у власника об'єм відходів, на які у нього немає дозволу на розміщення.

Крім того, власники побутових відходів, які уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, і власники відходів, які одержали ліцензію на збір і заготівку окремих видів відходів як вторинної сировини, звільняються від отримання лімітів на розміщення відходів.

Так, суду були представлені: Договір на вивіз ТБО № 020901.3 від 01.09.2002 р., ув'язнений між підприємством «Комунальник» (Підрядчик) і позивачем (Замовником), з якого виходить, що Підрядчик зобов'язаний виконати роботи по регулярному вивозу ТБО з контейнерів на території Замовника щодня власним транспортом. Термін дії договору до 31.12.2005 г.; Договір на вивіз ТБО № 020901. від 01.09.2006 р., ув'язнений між підприємством «Комунальник» (Підрядчик) і позивачем (Замовником), з якого виходить, що Підрядчик зобов'язаний виконати роботи по регулярному вивозу ТБО з контейнерів на території Замовника щодня власним транспортом. Термін дії договору до 31.12.2006 р. також були представлені акти прийому-здачі робіт за період з жовтня 2003 р. по вересня 2006 р. про фактичні об'єми вивозу твердих побутових відходах.

В результаті дослідження судом представлених документів встановлено, що за період, що перевіряється, підприємством «Комунальник» вивезено всього 4719,0  тонн ТБО, тоді як за даними акту перевірки відповідача, об'єм вивезених ТБО складає 4625,3 тонн.

Фактично недонарахування збору позивачем підтверджується в сумі 736 грн.

Вищенаведене також підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи № 118.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано визначено позивачеві суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища усього в сумі 12693,99 грн., у тому числі за основним платежем 8066,62 грн. (8803,00 грн. – 736,38 грн.) та за штрафними санкціями 4627,37 грн. (4995,56 грн. – 368,56 грн.). У зв'язку з чим наступні податкові повідомлення – рішення підлягають скасуванню в частині суми 12693,99 грн., а саме:  - №  000421230/0 від 29.03.2007 р., № 0004212301/1 від 01.06.07 р, № 000421230/2 від 16.08.2007 р., № 000421230/3 від 29.10.2007 р.

Дослідивши матеріали справи суд не убачає підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 0001781701/0 від 30.03.2007 р., № 0001781701/1 від 02.07.07 р., № 0001781701/2 від 14.08.2007 р., № 0001781701/3 від 30.10.2007 р., оскільки позивач не надав суду жодного документу яки б свідчив про відсутність з його боку порушень пп.. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП «Привоз- Техслужба» є  частково обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають частковому  задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 01,70 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 12.08.2008р.

Постанова складена у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –  15.08.2008 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004202301/0 від 29.03.2007 р.  № 0004202301/1 від 01.06.2007 р. № 0004202301/2 від 16.08.2007 р. № 0004202301/3 від 29.10.2007 р., № 000421230/0 від 29.03.2007 р. в сумі 12 693,99 грн., № 0004212301/1 від 01.06.07 р. в сумі 12 693,99 грн., № 000421230/2 від 16.08.2007 р. в сумі 12 693,99 грн., № 000421230/3 від 29.10.2007 р. в сумі 12 693,99 грн., № 0013672301/2 від 16.08.2007 р.

3.          В інший частині позову відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) на користь Дочірнього підприємства «Привоз-Техслужба» (95003, м. Сімферополь, вул.. Київська, 144,  ЄДРПОУ 31951748, п/р 260095154 у КРД «Райффазен банк «Аваль», МФО 324021) 01,70 грн. судового збору.

Постанова  може бути оскаржена  до Севастопольського апеляційного господарського суду через  господарський суд АР Крим шляхом  подачі заяви  про апеляційне оскарження постанови в  десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з  подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.

          Постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Омельченко В.А.